СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-а/759/22/22
ун. № 759/29086/21
04 січня 2022 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Коваль О.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського роти 1 батальйону 5 УПП у м. Києві Кріфороцького Євгенія Олеговича про визнання протиправними дій та скасування рішення
ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва як адміністративного суду із позовом до поліцейського роти 1 батальйону 5 УПП у м. Києві Кріфороцького Євгенія Олеговича про визнання протиправними дій та скасування рішення.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином позивачу необхідно сплатити судовий збір. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 543/775/17, яка є обов'яковою для врахування в силу ч. 5 ст. 242 КАСУ.
Велика палата Верховного Суду у постанові від18 березня 2020 року, винесеній у справі № 543/775/17, відступила від висновку, що містився у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16) з приводу звільнення позивачів у справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення, та висловила наступну правову позицію.
Так, відповідно до положень статей 3 Закону № 3674-VI серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
З системного, цільового та граматичного тлумачення законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 25 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Окрім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відтак, системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.
Враховуючи викладене, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, та надати строк для усунення наведених вище недоліків позовної заяви.
Якщо позивач виконає вимоги щодо усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 КАС України. У разі неусунення у встановлений судом строк недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, остання повертається позивачеві.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 171, 286 КАС України, суддя,
Позовну заяву залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 десять днів строку для усунення недоліків позовної заяви з моменту отримання копії ухвали.
В разі невиконання ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Коваль О.А.