Справа № 758/17847/21
про залишення позовної заяви без руху
21 грудня 2021 року суддя Подільського районного суду м.Києва Головчак М. М. , розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Єфіменко Денис Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
До Подільського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Єфіменко Денис Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Під час вивчення матеріалів позовної заяви було встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (ч. 4 ст. 175 ЦПК України).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 вважає себе звільненою від сплати судового збору з підстав, передбачених ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», посилаючись на правовий висновок у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 року в справі № 643/2870/18.
Разом з тим, вказані твердження суперечать чинному законодавству.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів та надає визначення поняттю "послуга " , закріпленому пунктом 17 статті першої, як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» , споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
За п. 19 ст. 34 Закону України «Про захист прав споживачів», вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про захист прав споживачів" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно ст. 87 Закону України «Про захист прав споживачів», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відтак, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Враховуючи вищенаведене, на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, норма Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється і тому посилання позивача на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, є безпідставними.
Так, у постанові Верховного Суду в справі № 643/2870/18 від 26.02.2020 року, на яку посилається позивач, зроблено висновок, що позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Як встановлено в ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» № 5 від 12 квітня 1996 року, до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.
Разом з тим, предметом спору є вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, яким стягнуто заборгованість за кредитним договором.
За вказаних обставин, жодних доказів того, що вказаний спір виник з правовідносин, пов'язаних зі споживчим кредитуванням, позивачем у позові не зазначено та до позову не приєднано.
Враховуючи викладене, посилання позивача на положення Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними, тим паче, що вказаним законом урегульовані відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, у зв'язку з задоволенням побутових потреб (ст. 1).
Вищевказане узгоджується з правовими висновками, визначеними у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 року у справі № 638/6060/18, яка прийнята пізніше, ніж постанова Верховного Суду у справі № 643/2870/18 від 26.02.2020 року.
Також слід зазначити наступне.
Із системного аналізу положень Закону України "Про захист прав споживачів" слідує, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України "Про захист прав споживачів".
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не зазначає про те, яке саме право споживача порушено у відповідності до Закону України "Про захист прав споживачів".
Суд констатує, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у відповідності до вимог статті 175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України "Про захист прав споживачів", зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до приписів Закону України "Про захист прав споживачів", таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України "Про захист прав споживачів".
Таким чином, оскільки у позовній заяві позивачем не зазначено яким чином порушуються її права, як споживача, то на дані правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а отже пільг, передбачених ч. 3 ст. 22 вказаного Закону, позивач не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Єфіменко Денис Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали, інакше заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Головчак