Справа № 758/12658/19
Провадження № 2/758/1337/21
Категорія 38
24 вересня 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Скрипник О. Г. ,
за участю секретаря судового засідання - Сілюкова Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення суми боргу за договором позики, -
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом ОСОБА_2 , про стягнення суми боргу за договором позики.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 05.09.2026 р. між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого позикодавець - ОСОБА_1 передав позичальнику- ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 45 000, 0 ( сорок п'ять тисяч) доларів США, які позичальник зобов'язувався повернути у строки, встановлені в договорі, а саме до 31.10.2016 року. Сторони погодили, що у разі порушення позичальником умов договору, останній сплачує позикодавцю штраф у розмірі 20 % від суми невиконаного грошового зобов'язання, а також пеню у розмірі 1 % від невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Наступним днем після невиконання грошового зобов'язання є 01.11.2016 року.
Позивач зазначає, що він передав відповідачу грошові кошти у сумі 45 000, 0 дол США, натомість відповідач умови договору не виконав, грошові кошти позивачу не повернув.
Зважаючи на викладене вище, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 5 178 776, 78 грн, з яких: прострочена заборгованість за основним боргом - 1 087 875, 0 грн; 15 % річних за користування чужими коштами -25 036, 03 грн, пеня за прострочку заборгованості -3 970 743, 75 грн, 3 % річних за простроченою заборгованістю - 95 122, 0 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, направленим до суду листом просив розглядати справу у свою відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був належним чином повідомлений.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 05.09.2026 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого позикодавець - ОСОБА_1 передав позичальнику- ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 45 000, 0 ( сорок п'ять тисяч) доларів США, які позичальник зобов'язувався повернути у строки, встановлені в договорі, а саме до 31.10.2016 року.
Відповідно до умов договору, у разі порушення позичальником цих умов, останній сплачує позикодавцю штраф у розмірі 20 % від суми невиконаного грошового зобов'язання, а також пеню у розмірі 1 % від невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Наступним днем після невиконання грошового зобов'язання є 01.11.2016 року.
Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1046 ЦК України договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості.
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.
Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Отже, договором позики від 05.09.2016 року підтверджується як факт отримання боржником коштів у сумі 45 000, 0 дол США , так і зобов'язання повернути ці кошти позикодавцю у строк до 31.10.2016 року.
Зміст вказаного договору свідчить про фактичне отримання відповідачем грошей у позику та про наявність зобов'язання їх повернення.
При цьому, відповідач договір позики не оспорював, в тому числі за його безгрошовістю.
Наявність оригіналу договору у позивача (позикодавця) згідно з положеннями статті 545 ЦК України вказує на те, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною другою статті 533 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якими зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Тобто виконання зобов'язання у гривнях з урахуванням еквівалента іноземної валюти можливе лише у разі якщо сторони узгодили це у договорі.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Вказана правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 537/6309/16-ц (провадження № 61-43424св18) та від 26 лютого 2020 року у справі № 357/5634/18-ц (провадження № 61-11515св19).
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що позика повертається позичальником позикодавцю в розмірі , що еквівалентно 45 000, 0 дол США по курсу продажу долару США комерційними банками України.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України).
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).
Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як убачається з договору позики, відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу у розмірі 45 000, 0 дол США, що за курсом НБУ станом на день подачі позову становить 1 087 875, 0 грн ( 45 000, 0 х 24, 1750 = 1 087 8765, 0 грн).
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 727/9352/17 (провадження № 14-319цс19) зроблено висновок, що «положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Такого висновку дійшли Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц.
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України суд зменшує суму неустойки, оскільки вважає, що він значно перевищує розмір простроченої заборгованості за договором позики, та вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути пеню за прострочення виконання зобов'язання у розмірі сум заборгованості - 1 087 875, 0 грн.
Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути 15 % річних за користування коштами - 25 036, 03 грн, 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання - 95 122, 0 грн.
Керуючись ст. ст. 509, 526, 533, 551, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 264-268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення суми боргу за договором позики, задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 суму простроченої заборгованості за договором позики у розмірі 1087 875, 0 грн, 15 % річних за користування коштами - 25 036, 03 грн, пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання - 1 087 875, 0 грн, 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання - 95 122, 0 грн.
Стягнути зі ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 9605,0 грн
Решту позовних вимог залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя О. Г. Скрипник