Справа № 758/4545/20
30 листопада 2021 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді- Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання Кулай О.М.,
учасників справи:
позивача - не з'явився,
представника відповідача - Абатурової І.Г. ,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_2 до Українського державного інституту культурної спадщини про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою, у якій просить суд:
- визнати незаконною бездіяльність Українського державного інституту культурної спадщини щодо не пересилання заяви ОСОБА_2 від 27.01.2020 за належністю відповідному органу та посадовій особі та не повідомлення про це ОСОБА_2 ;
- визнати незаконною відмову листом відповідача від 24.02.2020 № 01-04/30-1 в наданні позивачці об'єктивної та відповідно до чинного законодавства відповіді з питань зазначених у заяві від 27.01.2020;
- зобов'язати відповідача розглянути об'єктивно і вчасно заяву позивачки від 27.01.2020, перевірити викладені у ній факти та надати відповідно до чинного законодавства відповідь з питань, зазначених у заяві;
- визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо залишення без розгляду заяву позивачки від 29.01.2020 у встановлений законом строк;
- зобов'язати відповідача розглянути об'єктивно і вчасно заяву позивачки від 29.01.2020, перевірити викладені в ній факти та надати відповідно до чинного законодавства відповідь з питань, зазначених у заяві.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.01.2020 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до відповідача поштовим зв'язком з заявою, в якій просили відповідно до Закону України «Про звернення громадян» сприяти реалізації закріплених в Конституції та чинному законодавстві прав та інтересів, а саме надати роз'яснення про можливість переходу права власності на зазначені в зверненні земельні ділянки комунальної власності без зміни їх цільового призначення до позивачки та ОСОБА_3 , яким належить пам'ятка культурної спадщини місцевого значення. Поштове відправлення вручено відповідачу 29.01.2020.
Крім цього, позивач та ОСОБА_3 29.01.2020 звернулися до відповідача поштовим зв'язком з заявою, в якій просили відповідно до Закону України «Про звернення громадян» сприяти реалізації закріплених в Конституції та чинному законодавстві прав та інтересів, а саме надати роз'яснення про те чи є пам'ятка культурної спадщини місцевого значення, вказана у зверненні, об'єктом природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що має особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність. Дане поштове відправлення вручено відповідачу 04.02.2020.
Стверджує, що листом відповідача від 24.02.2020 позивачці відмовлено в прийнятті та розгляду звернення від 27.01.2021 з посиланням на те, що викладенні у зверненні питання не входять до компетенції відповідача з рекомендацією звернутися до компетентних органів, що є порушенням ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», оскільки звернення не було скеровано за належністю.
Водночас зазначає, що відповідач не надав відповідь на звернення від 29.01.2020, місячний строк розгляду якого сплив 05.03.2020, чим порушив права авторів звернення.
Ухвалою суду від 15.07.2020 позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву згідно якого відповідачем визнано факт надходження звернень позивача, зазначених в позовній заяві. Зазначає, що ним надано та скеровано позивачці та ОСОБА_3 відповідь від 24.02.2020. Щодо доводів про порушення порядку розгляду звернення від 27.01.2020 вважає, що таке за своє суттю є заявою про надання правової допомоги, а не зверненням в розумінні Закону України «Про звернення громадян». Звертає увагу, що аналогічне звернення позивачки та ОСОБА_3 від 23.12.2019 перебувало на розгляді відповідача, що свідчить про зловживання правом. Крім цього, подібне звернення 30.06.2019 подавалось ОСОБА_3 , якому надавалась відповідь. Стверджує, що ним не порушено вимоги Закону України «Про звернення громадян», а тому просить у позові відмовити.
Представником позивача подано відповідь на відзив, згідно якого він вважає, останній необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві.
29 квітня 2021 року у справі проведено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з ухваленням рішення Вищою радою правосуддя «Про звільнення з посади судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_4 » від 08 квітня 2021 року № 798/0/15-21, за результатами якого головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі визначено Якимець О. І.
Ухвалою суду від 05.05.2021, у зв'язку із заміною головуючого, позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судове засідання позивач не з'явився. Представником позивача подано заяву про проведення судового розгляду без його участі та участі позивача за наявними матеріалами, позовні вимоги підтримують та просять позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.
27.01.2020 позивач та ОСОБА_3 скерували на адресу відповідача засобами поштового зв'язку заяву, датовану 27.01.2020, в якій її автори просили надати роз'яснення про можливість переходу права власності на земельні ділянки комунальної власності, з наведеними у заяві кадастровими номерами, що за адресою: АДРЕСА_1 без зміни їх цільового призначення до позивача та ОСОБА_3 , яким на праві спільної часткової власності належить пам'ятка культурної спадщини місцевого значення (охоронний номер 4-Од), яка розташована за вищезазначеною адресою, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України. Поштове відправлення вручено відповідачу 29.01.2020.
З відповіді відповідача від 24.02.2020 № 01-04/30-1 від 24.02.2020 на вищезазначену заяву позивача від 29.01.2020 вбачається, що відповідач роз'яснив автору звернення, що питання, викладене у ньому, не входить до його компетенції, оскільки воно стосується питань надання правової допомоги та роз'яснення правових питань та запропоновано звернутися до компетентних органів.
Надалі, 29.01.2020 позивач та ОСОБА_3 скерували на адресу відповідача засобами поштового зв'язку заяву, датовану 29.01.2020, в якій її автори просили надати роз'яснення про те чи є пам'ятка культурної спадщини місцевого значення за адресою: АДРЕСА_1 об'єктом природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що має особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність. Дане поштове відправлення вручено відповідачу 04.02.2020.
Доказів надання відповіді на вказане звернення матеріали справи не містять.
Щодо звернення від 27.01.2020 позивач обґрунтовує свої вимоги порушенням відповідачем вимог ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», що виразилось у не пересиланні звернення компетентному органу, а також одночасно зазначає, що питання поставлені у зверненні, входили до компетенції відповідача, а тому має місце порушення ч. 1 ст. 15 даного Закону щодо неналежного розгляду заяви (клопотання). Суд зазначає, що дані доводи є взаємовиключними.
Із змісту заяви позивача від 27.01.2020 слідує, що вона, покликаючись на окремі проблеми правозастосування норм Земельного кодексу України та Закону України «Про охорону культурної спадщини», просить роз'яснити їй можливість набуття прав на земельні ділянки, на яких знаходяться пам'ятки культурної спадщини.
Між тим, позивачем не доведено суду з покликанням на докази, що надання таких роз'яснень входило до компетенції відповідача, або до компетенції іншого органу чи посадової особи. Отже, у цій частині доводи позивача є необґрунтованими.
Водночас суд зазначає, що оскільки заява позивача не потребувала додаткового вивчення, відповідачем порушено п'ятнадцятиденний строк її розгляду, встановлений ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», оскільки відповідь надана на 25-й день з моменту одержання такої.
Проте, оскільки вимога визнання протиправною бездіяльності щодо несвоєчасного розгляду даної заяви позивачем не пред'явлена, рішення судом у цій частині не приймається.
Доводи відповідача на обґрунтування своєї позиції щодо зловживання позивачем своїм правом на звернення, як на підставу для ненадання відповіді на її звернення, датоване 29.01.2020 судом оцінюється критично, оскільки такі не узгоджуються з вимогами законодавства про звернення громадян.
Щодо покликання відповідача на те, що звернення позивача, датоване 29.01.2020, не підлягало розгляду як повторне, суд відхиляє зазначене, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.
Про цьому згідно ч. 3 вказаної статті рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Проте, відповідачем не доведено, що керівником Українського державного інституту культурної спадщини приймалося рішення про припинення розгляду звернення позивачки, датованого 29.01.2020, як повторного.
У будь-якому випадку припинення розгляду звернення не позбавляло відповідача обов'язку повідомити про вказану обставину його автора.
Отже суд приходить до висновку щодо не розгляду відповідачем звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 датованого 29.01.2020, яке надійшло 04.02.2020.
Відтак суд визнає бездіяльність відповідача в цій частині протиправною і зобов'язує повторно розглянути вказане звернення.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись, ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 81, 259, 265, 273, 354, пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, суд,
позов ОСОБА_2 до Українського державного інституту культурної спадщини про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Українського державного інституту культурної спадщини щодо не розгляду звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 датованого 29.01.2020, яке надійшло 04.02.2020.
Зобов'язати Український державний інституту культурної спадщини розглянути звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 датованого 29.01.2020, яке надійшло 04.02.2020 та про результати його розгляду надати відповідь авторам звернення.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Український державний інститут культурної спадщини (місцезнаходження - місто Київ, вулиця Петропавлівська, будинок № 15, код ЄДРПОУ 16477553).
Повне судове рішення складено та підписано суддею 06 грудня 2021 року.
Суддя О. І. Якимець