12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 640/4086/19
адміністративне провадження № К/990/593/22
Верховний Суд у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Гончарової І. А., Блажівської Н. Є.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі № 640/4086/19
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будуй легко» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, 22 квітня 2021 року Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків, шляхом надання доказів сплати судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року апеляційну скаргу повернуто апелянту, у зв'язку з не усуненням недоліків, які стали підставою для залишення її без руху.
Відповідачем 22 жовтня 2021 року повторно подано апеляційну скаргу, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року та про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Проте, скаржником так і не було сплачено судовий збір.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у задоволенні клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року та про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, внаслідок чого, апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом звернення до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та надання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
На виконання вимог ухвали суду апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору. В обґрунтування заявленого клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги апелянт зазначає, що Головне управління Державної податкової служби у місті Києві не є розпорядником коштів і для сплати судового збору за подання апеляційної скарги зобов'язане було звернутись до Казначейства, однак, на момент подання даного клопотання платіжне доручення до юридичного підрозділу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві не надходило.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у задоволенні клопотань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2021 року відмовлено, внаслідок чого, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року у справі № 640/4086/19.
Постановляючи вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом апеляційної інстанції було надано скаржнику максимальний визначений законодавцем строк для усунення недоліків. Разом з цим, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вчинення останнім дій з метою приведення апеляційної скарги у відповідність до вимог процесуального закону та усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений процесуальним законом строк. За таких обставин підстави для задоволення клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відсутні.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції виходив з того, що в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник повторно зазначає, що ним раніше подавалася апеляційна скарга, яка була повернута судом апеляційної інстанції. Вказує, що процесуальним законом визначено право сторони на повторне звернення, а частиною другою статті 299 КАС України встановлено крайній строк. При цьому стверджує, що звернення сторони із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є підставою для прийняття апеляційної скарги до розгляду судом апеляційної інстанції. Зазначає, що відповідач не мав можливість подати апеляційну скаргу, яка б відповідала вимогам статті 296 КАС України, у зв'язку з неможливістю сплати судового збору, що на переконання апелянта свідчить про об'єктивність причин пропуску строку та дає підстави для його поновлення.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що таким доводам скаржника судом апеляційної інстанції вже була надана оцінка в ухвалі від 08 листопада 2021 року. Вказані причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Відтак, скаржником не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та не наведено об'єктивних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
05 січня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі № 640/4086/19, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
При цьому скаржник зазначає, що відповідачем апеляційну скаргу вперше подано у строк, визначений КАС України. При цьому, ситуація з обмеженим фінансування судового збору унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Також, слід зазначити, що повернення первинної апеляційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду апеляційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Разом з тим, податковий орган, як при поданні апеляційної скарги, так і в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження та не надав доказів, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям.
Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі № 640/4086/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будуй легко» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Р. Ф. Ханова
Судді І. А. Гончарова
Н. Є. Блажівська