ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 січня 2022 року м. Київ № 640/24477/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження
за позовом ОСОБА_1
доДержавної судової адміністрації України, Київського апеляційного суду
провизнання протиправними дій, стягнення коштів.,
Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення належного фінансування фонду заробітної плати Київського апеляційного суду та дії щодо обмеження нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 30.04.2020 включно із застосуванням ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та стягнення з Київського апеляційного суду на користь позивача 74 595,71грн. суддівської винагороди в частині суми обмеження, встановленого ч. 1 ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" за період з 18.04.2020 по 30.04.2020 включно за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є ДСА України, в порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".
Ухвалою суду від 02.09.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 09.11.2021р. прийнято до розгляду заяву про зміну позовних вимог.
03 грудня 2021 року представником Державної судової адміністрації України разом з відзивом подано клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Розглянувши матеріали справи та клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно із частинами першою та третьою статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Водночас частиною четвертною статті 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Також, частиною другою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи, що відповідачем відносно позивача не приймалось рішення на підставі якого позивачем може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а предметом позову є заборгованість по заробітній платі, суд приходить до висновку, що даний спір не належить до переліку, визначеного частиною четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак не підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.
Як визначено у пункті 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Тобто, виходячи з наведених положень, для застосування вказаного виключення необхідно, щоб позивач станом на час подання позову мав статус службової особи, яка у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займає відповідальне та особливо відповідальне становище.
За приміткою до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, в тому числі, судді.
Суд звертає увагу, що частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначені справи, які даним Кодексом віднесені до справ незначної складності та жодних роз'яснень чи відсилок стосовно того, що такі справи за вказаним виключенням мають розглядатись за правилами загального позовного провадження дана норма не містить.
Водночас, пункт 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України надає право суду віднести будь-яку іншу справу, у якій суд дійде висновку про її незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, тобто ті, які передбачені частиною четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений порядок, згідно якого при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, зокрема, категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків; кількість сторін та інших учасників справи, тощо.
Таким чином, враховуючи характер спірних правовідносин, склад учасників, предмет доказування, суд дійшов до висновку, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, тому підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2019р. у справі №9901/279/19, згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany" ("Аксен проти Німеччини"), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Varela Assalino v. Portugal" ("Варела Ассаліно проти Португалії"), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд створив учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи №640/24477/21 шляхом надсилання копій процесуальних документів. Крім того, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов'язками, визначеними статтею 44 КАС України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею у відзиві на позов, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Дослідивши клопотання, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, оскільки відповідачем не надано доказів на обґрунтування поданої ним заяви.
Таким чином, в задоволенні клопотання має бути відмовлено.
Керуючись статтями 12, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити Державній судовій адміністрації України в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Амельохін