ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 січня 2022 року м. Київ № 640/7419/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0093934204, №0093974204, №0094004204 від 11.12.2019
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0093934204, №0093974204, №0094004204 від 11.12.2019.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.12.2019 № 0093934204, форма «Р», яким встановлено порушення позивачем вимог п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 р. IV Податкового кодексу України, та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на суму 72 958,00 грн. Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки останній, на його думку, обґрунтовано та правильно визначив склад витрат для визначення податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, а тому твердження контролюючого органу про заниження доходу (прибутку), отриманого від господарської діяльності є протиправним та недоведеним. Також відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.12.2019 № 0093974204, у якому зазначено про порушення позивачем вимог п. 16 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у сумі 6079, 87 грн. На думку позивача, враховуючи те, що ним не було допущено будь-якого заниження доходу (прибутку), отриманого від господарської діяльності, то відповідно відсутні підстави для нарахування військового збору. З поміж іншого, позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 11.12.2019 № 0094004204, форма «ПС», яким встановлено порушення вимог пп. 16.1.7 п. 16.1, п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі підпункту 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України, а саме: застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 ,00 грн.
У відзиві на позовну заяву, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, з огляду на те, що за результатами перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу витрат за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 безпідставно віднесено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (далі- ТМЦ) на загальну суму 154505,79 грн., з 01.01.2017 по 31.12.2017 на загальну суму 49690,20 грн., з 01.01.2018 по 31.12.2018 на загальну суму 98586,43 грн., які не реалізовано у відповідному періоді Крім того, ФОП ОСОБА_1 до складу витрат за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 безпідставно віднесено вартість придбаних автомобільних шин на суму 8150,13 грн. (без ПДВ) у ФОП ОСОБА_2 , а також вартість автозапчастин та технічного ремонту ТЗ на суму 8537,47 грн (без ПДВ) у ТОВ «Арма Моторс» та ТОВ «Ауді центр Київ», з 01.01.2018 по 31.12.2018 - вартість автозапчастин та технічного ремонту ТЗ на суму 4788,41 грн. (без ПДВ) у ТОВ «Арма Моторе» що є витратами на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення. Таким чином, в порушення п. 177.2 п. 177.4 ст.177 p. IV Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 завищено витрати за період, що перевірявся з 01.01.2016 по 31.12.2018 на загальну суму 324258,43 грн., в тому числі по періодах: за 2016 - 154505,79 грн., за 2017 - 66377,80 грн. за 2018 - 103374,84 грн. Враховуючи вищевикладене, ФОП ОСОБА_1 тако, порушено вимоги пункту 16 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору на загальну суму 4863,89 грн.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 здійснює такі види господарської діяльності, як: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73) та вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41).
На підставі ст.ст. 20. 77. 82 Податкового кодексу України п.2 ч.І ст. 13 p.ІV. ст.25 p.Vl Закону України від 08.07.2010 №2464-Vl «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, наказу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 25.09.2019 №1176 та плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік начальником відділу планових перевірок само зайнятих осіб управління податкових перевірок фізичних осіб ГУ ДПС у м. Києві Шаповалом С.С., головними державними ревізорами-інспекторами відділу планових перевірок самозайнятих осіб управління податкових перевірок фізичних осіб ГУ ДПС у м. Києві: Тібанковим В.С. та Кіяшею В.В, проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2018.
За результатами перевірки, контролюючим органом складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки» від 08.11.2019 №475/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вимог п. 177.10 ст. 177 ПК України та п.1, п.6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481;
п.177.2. п.177.4 ст.177 р.IV ПК України у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 58403.02 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах: 2016 - 27811.04 грн. 2017-11984.51 грн. 2018 - 18607.47 грн.;
підрозд.10 розд.ХХ ПК України №2755-У1 у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з військового збору за період, що перевірявся, па суму 4866,93 грн.. в тому числі по звітних (податкових) періодах: 2016 - 2317,59 грн. 2017 - 998,71 грн., 2018 - 1550,63 грн..
абз.3 ч.8 ст.9. Закону №2464-VI, у результаті чого занижено єдиний внесок, що підлягає сплаті на загальну суму 71381.47 грн., в тому числі то звітних (податкових) періодах: 2016 - 33991,22 грн. 2017 - 14603,10 грн. 2018 - 22742,49 грн.
п.8 ст.9 Закону №2464-VІ в частині не своєчасної сплати єдиного внеску.
п.198.5 «г» ст.198 р. V ПК України в частині заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період, що перевірявся, з результаті чого встановлено заниження податку па додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 1950,00 грн. у тому числі по періодах : жовтень 2016 - 1950,00 грн.
п.201.10 ст.201 p.V ПК України у частині не складання, не реєстрації в ЄРПН в терміни, встановлені цим Кодексом зведені податкові накладні за товарами (послугами) щодо яких суми податку не були включені до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
пп.16.1.7 п.16.1 ст.16 р.І. п.67.3 ст.63 р.ІІ ПК України в частині не подання заяви (повідомлення) за формою №20 - ОПП до органів ДПС.
28.11.2019 ФОП ОСОБА_1 подано до ГУ ДПС у м. Києві заперечення на акт документальної планової виїзної перевірки, в якому позивач зазначив, що сума за товар, придбаний у постачальника ПП «Побутремарматура» на суму 202,80 грн. не є доходом від підприємницької діяльності, оскільки кошти за даний товар повернулися на розрахунковий рахунок. Крім того, позивач зазначив, що для забезпечення господарської діяльності в орендованому приміщенні під склад за адресою: АДРЕСА_1 ним були придбані товарно-матеріальні цінності, які не включені до складу витрат. В той же час, інші товарно-матеріальні цінності, згідно доданих первинних документів були реалізовані останнім у 2018 -2019 роках.
09.12.2019 ГУ ДПС у м. Києві листом №16706/ФОП/26-15-42-04-27 відмовлено ФОП ОСОБА_1 у задоволенні скарги від 28.11.2019.
11.12.2019 на підставі акта перевірки від 08.11.201.9 №475/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 , ГУ ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення №0094004204, яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції у сумі 170,00 грн.
11.12.2019 на підставі акта перевірки від 08.11.2019 №475/26-15-42-04-30/2996714195, ГУ ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення №0093974204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір за 2016-2018 роки у сумі 60 079, 87 грн.
11.12.2019 на підставі акта перевірки від 08.11.201.9 №475/26-15-42-04-30/2996714195, ГУ ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення0093934204 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2016-2018 роки на суму 72 958, 14 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.
За правилами п.п. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України контролюючий орган наділений правом проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено право контролюючого органу проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до ст. 77 Податкового кодексу України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Згідно п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.
Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.
Розглядаючи питання правомірності висновків акту перевірки, складеного за результатом документальної виїзної перевірки позивача, а також винесених на їх підставі оскаржуваних рішень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.12.2019 № 0093934204, суд зазначає слідуюче.
Так, з акту перевірки вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про те, що ФОН ОСОБА_1 до складу витрат за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 безпідставно віднесено вартість придбаних ТМЦ на загальну суму 154505,79 грн., які не реалізовано у відповідному періоді, згідно таблиці №14 акту перевірки.
За результатами перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу витрат за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 безпідставно віднесено вартість придбаних ТМЦ на загальну суму 49690,20 грн., які не реалізовано у відповідному періоді, згідно таблиці №15 акту перевірки.
Крім того, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу витрат за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 безпідставно віднесено вартість придбаних автомобільних шин на суму 8150,13 грн. (без ПДВ) у ФОП ОСОБА_2 (рпокпп НОМЕР_2 ), а також вартість автозапчастин та технічного ремонту ТЗ на суму 8537,47 грн. (без ПДВ) у ТОВ «Арма Моторс» (код за ЄДРПОУ 34356004) та ТОВ «Ауді центр Київ» (код за ЄДРПОУ 33443216) що є витратами на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення.
За результатами перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу витрат за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 безпідставно віднесено вартість придбаних ТМЦ на загальну суму 98586.43 грн., які не реалізовано у відповідному періоді.
Крім того, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу витрат за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 безпідставно віднесено вартість автозапчастин та технічного ремонту ТЗ на суму 4788,41 грн. (без ПДВ) у ТОВ «Арма Моторс» (код за ЄДРПОУ 34356004) що є витратами на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення.
Таким чином, в порушення вимог п. 177.2 п.177.4 ст.177 p.IV ПКУ №2755-УТ, ФОП ОСОБА_1 безпідставно завищено витрати за період, що перевірявся з 01.01.2016 по 31.12.2018 на загальну суму 58366,51 грн., в тому числі по періодах: 2016 - 27811.04 грн. 2017-11984.51 грн., 2018 - 18607.47 грн.
У запереченнях проти вказаних доводів відповідача, позивач вказав, що ТМЦ, які перелічені відповідачем, були придбані ним для забезпечення господарської діяльності, а саме для створення комфортних умов для презентації товарів, які реалізовує позивач. У той же час, інші ТМЦ, згідно видаткових накладних № 2 від 03.01.2019 № 9 від 10.01.2019 № 33 від 12.02.2019 № 37 від 20.02.2019 № 61 від 18.03.2019 № 239 від 26.11.2018 були реалізовані позивачем у 2018 - 2019 роках.
Відповідно до п. 177.2 ст.177 р. ІV Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно п.177.4 ст.177 р.ІV Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
п.п.177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
п.п. 177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
п.п.177.4.3. суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
п.п.177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до п. п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПКУ не включаються до складу витрат фізичної особи - підприємця витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим п. п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПКУ; документально не підтверджені витрати.
Згідно з п .п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПКУ зазначені у ст. 177 ПКУ підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат.
При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних засобів (крім поточного ремонту).
Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на проведення поточного ремонту; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).
Не підлягають амортизації такі основні засоби: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові автомобілі.
Таким чином, за приписами ПК України підставами для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.
Судом встановлено, що позивачем включено до вартості витрат витрати на покупку телевізора - 2 шт., велосипеда, рукомийника, полотенцесушителя - 2 шт., ванни акрилової, люстри - 2 шт, світильника, бра, меблеві заготівки, терморегулятор - 2 шт., кондиціонера настінного - 3 шт., дверного блоку, тумби з рукомийником - 2 шт, сковорідки, бетономішалки, квитків на заходи.
Відповідно до п. 144.1 ст. 144 ПКУ амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових і біологічних активів для використання в господарській діяльності.
Поряд з тим не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування, зокрема, витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів (п. 144.3 ст. 144 ПКУ). Термін "невиробничі основні засоби" означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.
Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 ПКУ, крім витрат, визначених у пункті 138.3 цієї статті та у статті 139 ПКУ.
Амортизація витрат платника податку, пов'язаних із придбанням основних засобів, що використовуються у господарській діяльності юридичної особи, відображається у складі: собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно з пп. "б" пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПКУ; інших витрат згідно з пп. "в" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПКУ.
Враховуючи викладене, суми амортизації витрат на придбання основних засобів відображаються у складі витрат у залежності від напрямку їх використання за умови, що такі основні засоби використовуються безпосередньо в господарській діяльності та не є необоротними матеріальними активами.
У свою чергу, позивачем не було надано суду жодних доказів використання у своїй господарській діяльності вищезазначених товарів, зокрема: полотенцесушителя - 2 шт, ванни акрилової, сковорідки, велосипеда, телевізора, бетономішалки. Не вказано з якою метою та на який захід ним були понесені витрати на покупку квитків.
Так, ст. 13 Закону України "Про охорону праці" передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Крім того статтею 6 цього Закону визначено, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Отже, зі змісту вказаних положень вбачається, що дійсно зазначені контролюючим органом такі матеріальні цінності, як: кондиціонер, люстри та світильники, бра, меблеві заготівки, терморегулятор та рукомийники, ванна, дверний блок можуть бути використані платником податку у своїй господарській діяльності, однак позивачем не надано суду жодного первинного документа, яким підтверджено використання придбаного товару в господарській діяльності.
Під час розгляду справу по суті, судом встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність у сфері оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73) та вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41).
У той же час в акті перевірки контролюючим органом було встановлено, що позивач у своїй діяльності використовував орендне приміщення, зокрема - склад.
Одним із функціональних видів використання складських приміщень є ведення складського господарства та допоміжної діяльності у сфері транспорту.
Доказів того, що склад обладнаний вищевказаними матеріальними цінностями позивачем суду надано не було, до того ж суд, виходячи зі змісту господарської діяльності позивача, не вбачає в діях останнього відповідної розумної економічної причини щодо обладнання складу, який є об'єктом промисловості, вказаними товарно-матеріальними цінностями.
Крім того, позивачем віднесено до складу витрат - витрати на покупку автомобільних шин у сумі 8150, 13 грн, витрати на технічне обслуговування та ремонт ТЗ - у сумі 8537, 47 грн., що є витратами на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення.
Отже, за результатом аналізу статті 177 ПК України, суд приходить до висновку, що позивач, як фізична особа-підприємець, який перебував на загальній системі оподаткування, не має права включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням його господарської діяльності витрати на утримання автомобіля.
Враховуючи викладене, контролюючий орган дійшов правомірного висновку про завищення позивачем витрат та заниження суми чистого оподатковуваного доходу, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 11.12.2019 № 0093934204 є правомірним.
Разом з тим, з наданих суду податкових накладних, а саме: № 2 від 03.01.2019; № 9 від 10.01.2019; № 33 від 12.02.2019; № 37 від 20.02.2019; № 61 від 18.03.2019; № 239 від 26.11.2018 вбачається, що позивачем із матеріально товарних цінностей, які були об'єктом перевірки реалізовано тільки: арматуру, бетонозмішувач, калій карбонат та тумбу з рукомийником, а тому твердження контролюючого органу про протиправність включення позивачем до складу витрат сум від придбання товарно-матеріальних цінностей, які не були реалізовані на кінець звітного періоду є правомірними.
Разом з тим, починаючи з 1 січня 2015 року фізичні особи-підприємці є платниками військового збору з доходів, визначених статтею 163 Податкового кодексу України, в тому числі і з власних доходів, відповідно до пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Відповідно до ст.163 Податкового кодексу України оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб підлягає загальний річний оподатковуваний дохід, який включає доходи як з джерел їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 Податкового кодексу. Ставка збору складає 1,5% об'єкта оподаткування. При цьому нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому підпунктом 168.2.1 п.168.2 ст.168 Податкового кодексу України, яким передбачено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2016-2018 роки, підлягає донарахуванню й сума військового збору, а тому прийняте контролюючим органом податкове повідомленням-рішення від 11.12.2019 № 0093974204 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір за податковими зобов'язаннями на 4863,89 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1215,98 грн. є правомірним.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2019 № 0094004204, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 ,00 грн., суд зазначає наступне.
Так, в акті перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп.16.1.7 п.16.1 ст.16 р.І, п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України, оскільки ФОП ОСОБА_1 не подавались до органів ДПС повідомлення за формою №20-ОПП щодо рухомих та нерухомих об'єктів, які використовувались у господарській діяльності.
Під час перевірки було встановлено, що позивач у своїй діяльності використовував орендне приміщення - склад та власні транспортні засоби: вантажний фургон Renault Master та ГАЗ 330202-414.
Відповідно до підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.
За приписами пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків.
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.
Згідно пункту 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
У ході судового розгляду позивач не надав суду жодних доказів подання до органів ДПС повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП. Також позивач не заперечив щодо наявності у нього обов'язку подавати зазначену звітність.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.12.2019 № 0094004204.
Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.С. Мазур