13 січня 2022 року Справа №160/18134/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі №160/18134/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
05.10.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради", в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради" щодо ненарахування та непроведення виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2020 та 2021 роках, як учаснику бойових дій, у відповідності до вимог частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, враховуючі виплачені суми у 2020 та 2021 роках;
- зобов'язати Комунальний заклад "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради" здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020 та 2021 роки недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за кожний рік відповідно, з урахуванням попередньо виплачених сум допомоги.
Ухвалою суду від 11.10.2021 року було відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
30.12.2021 року від позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення.
Станом на 13.01.2022 року інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що до суду позивач звернувся 05.10.2021 року про оскарження бездіяльності КЗ "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" ДОР" щодо ненарахування та непроведення йому виплати разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, зокрема, у 2020 році, як учаснику бойових дій, у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, враховуючі виплачену суму у 2020 році, та просить суд зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплатити йому щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
До позову позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду із даним позовом, в якому зазначає, що 29.09.2021 року він звернувся із листом до відповідача з питанням здійснення донарахування та виплати щорічної разової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій. Зауважує, що про порушення свого права на соціальний захист він дізнався у вересні 2021 року, отже, шестимісячний строк на звернення до суду із позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії не пропущений.
Разом з тим, у додаткових поясненнях, які надійшли до суду 31.12.2021 року через систему "Електронний суд" позивач зазначив, що про невідповідність розмірів виплати грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня вимогам Конституції України та інших законодавчих актів він не міг передбачити. Наголошує, що його з цього приводу відповідач жодним чином не інформував, та будь-яку інформацію не надавав. Про причини недоплати та розмір сплаченої грошової допомоги до 5 травня він дізнався від відповідача 29.09.2021 року лише після отримання відповіді про відмову у проведенні перерахунку відповідно до чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, що обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що до суду позивач звернувся 05.10.2021 року про оскарження бездіяльності КЗ "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" ДОР" щодо ненарахування та непроведення виплати йому разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, зокрема, у 2020 році, як учаснику бойових дій.
У позові позивач зазначає, що у 2020 році йому, як учаснику бойових дій, грошова допомога до 5 травня була виплачена у сумі 1390,00 грн.
Отже, допомога до 05 травня є платежем, розмір якого в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений розрахунок одноразової грошової допомоги.
З дня отримання допомоги до 05 травня особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Абзацом 4 ст.17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чітко визначено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 року розглядаючи справу №607/7919/17 зазначив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок суд Касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
Зважаючи на положення ст.17-1 Закону №3551-XII, а також з огляду на прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, суд вважає, що позивач мав звернутися із заявою про отримання разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у належному розмірі до 30 вересня 2020 року, тобто у встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
Відповідно, незгода позивача з розміром здійснених йому виплат у 2020 році мала своєчасно знайти свій прояв у відповідному зверненні до суду з позовною заявою у встановлений законом строк, який почався з 30.09.2020 року і закінчився через шість місяців, тобто, останнім днем звернення до суду з позовом є 30.03.2021 року.
Отже, враховуючи вимоги ч.2 ст.122 КАС України, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності КЗ "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" ДОР" щодо ненарахування та непроведення виплати позивачу разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2020 році, як учаснику бойових дій, у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, враховуючі виплачену суму у 2020 році та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Щодо зазначених підстав для поновлення строку звернення, які вказав у клопотанні позивач, а саме, що про порушення свого права на соціальний захист він дізнався у вересні 2021 року та 29.09.2021 року звернувся із листом до відповідача з питанням здійснення донарахування та виплати йому щорічної разової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, а також, що про невідповідність розмірів виплати грошової допомоги він не міг передбачити, та відповідач його не інформував, суд зазначає, що зазначені обставини не є непереборними, тому такі причини пропуску строку є неповажними.
Згідно із ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Наведені позивачем підстави знаходяться поза межами обставин, з якими норма ч.1 ст.121 КАС України пов'язує можливість поновлення процесуального строку, тому суд вважає такі причини неповажними.
Також, суд зазначає, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд зауважує, що у клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено непереборних підстав, які б перешкоджали йому подати позовну заяву в межах встановленого строку звернення до суду. Крім того, у клопотанні відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду щодо оскарження бездіяльності відповідача при виплаті суми разової грошової допомоги за 2020 рік, яка виплачується щорічно до 5 травня, в розмірі меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком.
Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При вирішенні питання щодо дотримання строку подання позову, суд керується правовими позиціями викладеними, зокрема, Верховним Судом у постановах від 10.05.2018 року у справі № 389/1042/17, від 06.02.2018 року у справі № 607/7919/17, від 29.10.2020 року у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 року у справі № 822/1928/18, від 22.07.2021 року у справі № 420/718/21.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 3 ст.123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи, що позивач не вказує у клопотанні поважні підстави для поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за 2020 рік, суд робить висновок, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованим, та таким, що задоволенню не підлягає.
Пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи, що позивачем хоча і подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, але суд вважає причини зазначені у ньому неповажними, тому залишає без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради" в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та непроведення виплати позивачу разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2020 році, як учаснику бойових дій, у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, враховуючі виплачену суму у 2020 році та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 44, 121-123, 240, 242, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради" в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради" щодо ненарахування та непроведення виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2020 році, як учаснику бойових дій, у відповідності до вимог частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, враховуючі виплачену суму у 2020 році та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги - залишити без розгляду.
Копію ухвали направити всім сторонам по справі.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко