01 грудня 2021 року Справа № 160/17567/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (письмове провадження) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-
28.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби за період за 2015-2017 рік;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби за 2015-2017 рік з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої частини одноразової грошової допомоги під час проходження військової служби за період за 2015- 2017 рік.
В обгрунтування позовної заяви зазначає, що з 26.01.2015 по 17.07.2017 проходив військову службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Військова частина розформована та правонаступником є військова частина НОМЕР_1 .
Позивач вказує, що звертався до відповідача із заявою, в якій просив провести нарахування та виплату неотриманих коштів, які входили до складу допомоги на вирішення соціально-побутових питань з включенням до складу останньої щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010.
Разом з тим, позивач посилається на те, що відповіді на своє звернення не отримав, а тому, зазначає, що відповідачем визначається обставина не включення розміру щомісячної додаткової грошової винагороди, виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010. Отже, на думку позивача, відповідач обмежує його право на отримання одноразової грошової допомоги у повному розмірі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 КАС України.
01.11.2021 до суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. В обгрунтування своєї позиції вказує, що військова частина НОМЕР_1 у спірних правовідносинах діяла згідно чинного законодавства.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 26.01.2015 по 17.07.2017.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням, копія якого наявна в матеріалах справи.
13.08.2021 позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив, зокрема, нарахувати та виплатити не отримані кошти, які входили до складу допомоги на вирішення соціально-побутових питань з включенням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою КМУ від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».
Позивач зазначає, що відповіді не отримував, відповідачем до суду не надано відповідь на заяву 13.08.2021.
Однак, у відзиві на позовну заяву, відповідач посилається, зокрема, на наказ Міністерства оборони України № 260 від 11.06.2008 (який діяв у період з 2008 по 2018) та зазначає, що розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Крім того, зазначає, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги. При цьому, щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до складу щомісячного грошового забезпечення.
Не погоджуючись з такими діями (бездіяльністю) відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII.
Відповідно до ст. 1 Закону України № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині 2 ст. 9 Закону України №2011-XII наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №1294 від 07.11.2007 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (діяла з 25.07.2008 року та втратила чинність 20.07.2018 року згідно з наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260), яка визначала порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Так, пунктом 1.2. Інструкції №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пунктів 33.1 та 33.2 розділу XXXIII Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Згідно п. 33.3 розділу XXXIII Інструкції № 260 розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається військовослужбовцю один раз на рік за його заявою та на підставі наказу командира, а тому, вказана матеріальна допомога є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010, що була чинною на виникнення спірних правовідносин, встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595 було затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.11.2010 за №1194/18489 (втратила чинність 16.12.2016 згідно з наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 №550 ).
Пунктом 3 Інструкції №595 було передбачено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Відповідно до п.5 Інструкції №595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Також пунктом 8 Інструкції №595 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 №550 було затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2016 за №1470/29600 (діяла з 16.12.2016 та втратила чинність 20.07.2018 згідно з наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260), яка містила аналогічні норми, що і Інструкція №595.
З матеріалів справи вбачається, що спірним питанням є правомірність неврахування відповідачем при розрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань щомісячної додаткової грошової винагороди у складі місячного грошового забезпечення.
З огляду на вищевикладене слідує, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Разом з тим, приписи Інструкції №595, які регулюють виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, містять застереження, що ця допомога не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, до яких відноситься матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Тобто, щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою КМУ №889, не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується та виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного суду від 16.09.2020 року у справі №826/14853/17 (адміністративне провадження №К/9901/49413/18).
Окрім того, суд не бере до уваги посилання позивача на практику Верховного Суду, зокрема, постанову від 10.05.2019 у справі № 820/5285/17, оскільки вона стосується грошового забезпечення військовослужбовців.
З урахуванням вищевикладено, судь приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви по справі №160/17567/21 у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії- відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко