11 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/12852/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Камінь-Каширської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Камінь-Каширської міської ради (відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №8/13-48 від 24.09.2021 щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,000 га у власність за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Камінь-Каширської міської ради; зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,000 га у власність за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Камінь-Каширської міської ради.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у серпні 2021 року звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Камінь -Каширської міської ради Камінь -Каширського району Волинської області.
У жовтні 2021 позивач отримав копію витягу з рішення Камінь - Каширської міської ради №8/13-48 від 24.09.2021 згідно з яким йому було відмовлено у наданні дозволу розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства через рекомендації постійної комісії міської ради з земельних питань, природокористування, - екологічної безпеки, містобудування та архітектури Камінь -Каширської міської ради.
Вважає дану відмову необґрунтованою оскільки Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, згідно з ч.7 статті 118 Земельного кодексу України підставою для відмови у задоволені заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно -правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко -економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак ніяким чином відповідач не міг посилатись на рекомендації постійної комісії.
Враховуючи наведене, просив позов задовольнити.
Ухвалою судді від 12.11.2021 відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву від 19.11.2021 відповідач позовні вимоги заперечив та просив відмовити у задоволенні позову, оскільки у своєму зверненні ОСОБА_1 просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 1,00 га, яка знаходиться за адресою «За очисними спорудами». Згідно статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об'єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи. Згідно частини 4 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Дана земельна ділянка є сформованою, їй присвоєний кадастровий номер - 0721410100:04:000:0121.
Згідно з частиною 6 статті 79 і Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.
Враховуючи вище викладене Камінь-Каширська міська рада не мала правових підстав задовольнити звернення ОСОБА_1 , оскільки на сформовану земельну ділянку розробляється технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Окрім того, рішенням Камінь-Каширської міської ради №8/11-57 від 16.07.2021 «Про визначення переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, які підлягають продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами» дана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, для продажу права оренди на них на земельних торгах. Вважає своє рішення правомірним та просить відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що позивач у серпні 2021 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Камінь -Каширської міської ради Камінь-Каширського району Волинської області.
За результатами розгляду клопотання позивача Камінь-Каширською міською радою прийнято рішення №8/13-48 від 24.09.2021 згідно з яким ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, взявши до уваги рекомендації постійної комісії міської ради з земельних питань, природокористування, - екологічної безпеки, містобудування та архітектури Камінь -Каширської міської ради (а.с. 6).
Не погоджуючись із рішенням Камінь-Каширської міської ради №8/13-48 від 24.09.2021, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно із частинами першою-третьою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Водночас, вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 18 жовтня 2018 року справі №527/43/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17.
Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваним рішенням №8/13-48 від 24.09.2021 відмовлено позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, не передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України. Підставою для відмови є лише рекомендації постійної комісії міської ради з земельних питань, природокористування, - екологічної безпеки, містобудування та архітектури Камінь -Каширської міської ради.
Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача у відзиві на позовну заяву як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ту обставину, що оскільки земельна ділянка уже є сформованою, то на неї розробляється технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з огляду на наступне. Згідно з статтею 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Як вбачається з додатку 1 до рішення Камінь-Каширської міської ради №8/11-57 від 16.07.2021 цільове призначення земельної ділянки за кадастровим номером 0721410100:04:000:0121 «01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», натомість позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для «ведення особистого селянського господарства», тобто йдеться про зміну цільового призначення земельної ділянки, а відтак позивач вірно звертався з клопотанням про надання дозволу саме на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Не заслуговують також на увагу доводи представника відповідача про те, що оскаржуване рішення є правомірним з огляду на те, що рішенням Камінь-Каширської міської ради №8/11-57 від 16.07.2021 «Про визначення переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, які підлягають продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами» дана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, для продажу права оренди на них на земельних торгах з огляду на наступне.
За приписами частини 5 статті 136 ЗК земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Отже, законодавцем чітко визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Така правова позиція відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 29.05.2019 у справі №2040/7204/18, 24.09. 2020 у справі №805/3195/17-а.
Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 135 ЗК проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; б) стартова ціна лота; в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.
З положень наведеної норми можна дійти висновку, що до завершення земельних торгів не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування лише ті земельні ділянки (з числа включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них для продажу на земельних торгах), які виставлені на земельні торги за рішенням організатора, з моменту прийняття організатором рішення про проведення земельних торгів та протягом строку проведення таких торгів, регламентованих частиною шостою статті 137 ЗК. Суд вважає, що сам лише факт включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок державної або комунальної власності або прав на них, які плануються в майбутньому виставити на земельні торги, не є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідач не надав рішення організатора (Камінь-Каширської міської ради) про проведення земельних торгів щодо земельної ділянки, яка виставляється на торги окремим лотом з кадастровим номером 0721410100:04:000:0121. Тобто, в матеріалах справи відсутні докази того, що як на момент подання заяви, так і на час її розгляду, земельна ділянка з кадастровим номером 0721410100:04:000:0121 була виставлена на торги.
Як уже було вищевказано судом, підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів про таку невідповідність. Водночас, в оскаржуваному рішенні йдеться лише про посилання на рекомендації постійної комісії міської ради з земельних питань, природокористування, екологічної безпеки, містобудування та архітектури.
Відтак, суд вважає, що відповідач безпідставно та протиправно прийняв рішення №8/13-48 від 24.09.2021 про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому оскаржуване рішення "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Камінь-Каширської міської ради" в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є протиправним та підлягає скасуванню.
В цій частині позов підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу надати на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,000 га у власність за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Камінь-Каширської міської ради, суд зазначає наступне.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі №804/1469/17, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18 та від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18.
Щодо ефективності вибраного способу захисту, суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Проте наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у відзиві відповідача. Однак суд в межах даної справи не має повноважень досліджувати чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для надання дозволу. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що хоч і повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно саме зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,000 га у власність за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Камінь-Каширської міської ради.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача, в даному випадку, є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,000 га у власність за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Камінь-Каширської міської ради, , з урахуванням висновків суду.
А тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених судових витрат позивач надав суду квитанцію від 29.10.2021 про сплату судового збору в сумі 908,00 грн. Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Камінь-Каширської міської ради від 24.09.2021 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Камінь-Каширської міської ради" у частині відмови ОСОБА_1 у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,000 га для ведення особистого селянського господарства за адресою м. Камінь-Каширський, урочище «За очисними спорудами».
Зобов'язати Камінь-Каширську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,000 га для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Камінь-Каширської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908, 00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Камінь-Каширська міська рада (44501, Волинська область, м. Камінь-Каширський, вул. Воля, 2, код ЄДРПОУ 34836909).
Суддя Т.М. Димарчук