Справа № 183/3194/19
№ 1-кп/183/360/21
12 січня 2022 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №42019040010000149 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, с. Стара Покровка, Узгенського району, Ожської області, республіки Киргизстан, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, військовослужбовця військової служби за контрактом, який перебуває на посаді командира відділення зв'язку взводу управління командира мінометної батареї НОМЕР_1 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «сержант», зареєстрованого за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р-н., с. Мокра Рокитна та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 286 (по стройовій частині) від 30 грудня 2014 року сержанта ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 польова пошта НОМЕР_4 ( НОМЕР_2 ). В подальшому наказом № 27 командира військової частини НОМЕР_2 польова пошта НОМЕР_4 ( НОМЕР_2 ) від 05 лютого 2016 року сержанта ОСОБА_3 призначено на посаду командира відділення зв'язку взводу управління командира мінометної батареї НОМЕР_1 парашутно-десантного батальйону.
Сержант ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем відповідно до вимог ст. ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, та відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію», з 20 січня 2015 року в Україні діє особливий період.
02 листопада 2017 року сержант ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_2 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв до 18 травня 2019 року, коли сержант ОСОБА_3 прибув до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону та повідомив про себе, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Таким чином, 02 листопада 2017 року сержант ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та незаконно перебував за її межами до 18 травня 2019 року.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю підтвердивши, що зазначене в обвинувальному акті повністю відображає обставини скоєного ним злочину і жодної з них він не оспорює. Від надання детальних показань відмовився користуючись наявним у нього правом. Підтвердив, що він проходив службу в в/ч НОМЕР_2 та 02 листопада 2017 року дійсно, самовільно залишив військову частину, в зв'язку зі станом здоров'я, а 18 травня 2019 року, самостійно прибув до військової частини. Запевнив суд, що висновки для себе зробив та у скоєному щиро кається.
В судовому засіданні сторони не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення встановленою і його дії належить кваліфікувати за ч. 4 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що скоєний ним злочин відноситься до категорії тяжких, за місцем проходження служби характеризується негативно (а.п.52), однак обставин, що обтяжують його покарання згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.
Разом з тим, обвинувачений вину визнав повністю, є особою не судимою, на обліку у лікарів не перебуває (а.п.69,70), має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є учасником бойових дій.
Щире каяття ОСОБА_3 та з'явлення із зізнанням (а.п.67) визнаються обставинами, що пом'якшують його покарання.
Аналізуючи сукупність зазначених обставин, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_3 без ізоляції його від суспільства, у зв'язку з чим йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, а також всі обставини по справі, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи, а також періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Копію вироку ОСОБА_3 , вручити негайно.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд протягом 30 днів лише з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1