10 січня 2022 року Справа № 915/1516/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
справу № 915/1516/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Металзбут", 54028, м. Миколаїв, вул. В.Чорновола, 1; код ЄДРПОУ 41798255; електронна пошта: glavbuh@widzew.ua
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Сервис+", 54036, м. Миколаїв, вул. Клубна, 134, код ЄДРПОУ 40914476, електронна пошта: snab.vastservis@gmail.com
про: стягнення 24643,28 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Металзбут" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою Вих.№ 04/10 від 13.10.2021, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Сервис+" заборгованість за поставлений товар в сумі 18726,80 грн., пеню в розмірі 1562,19 грн., штраф у сумі 3772,68 грн., інфляційні втрати в розмірі 281,44 грн. та 3% річних у сумі 300,17 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 92/02-18 від 16.02.2018.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.10.2021 позовну заяву Вих.№ 04/10 від 13.10.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Металзбут" залишено без руху. Вказаною ухвалою Товариству з обмеженою відповідальністю "Металзбут" надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказана ухвала була направлена на електронну адресу позивача 26.10.2021.
03.11.2021 до суду від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Металзбут" на виконання ухвали суду від 23.10.2021 надійшов супровідний лист Вих.№ 01/11 від 03.11.2021 з позовною заявою (у новій редакції) Вих.№02/11 від 03.11.2021, в якій позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Сервис+" заборгованість за поставлений товар в сумі 13726,80 грн. (з урахуванням часткової оплати), пеню в розмірі 1687,73 грн., штраф у сумі 3772,68 грн., інфляційні втрати в розмірі 281,44 грн. та 3% річних у сумі 322,32 грн.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 158/03-18 від 30.03.2018.
Позивач у позовній заяві просив суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 08.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 915/1516/21, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами; запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.
18.11.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (Вих. № 17/11/01 від 17.11.2021) з додатками, в якому відповідач зазначає, що розрахунок за поставлений товар у відповідності до умов договору № 158/03-18 від 30.03.2018, відповідачем проведено у повному обсязі, в підтвердження чого надано відповідні платіжні доручення. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Металзбут» відмовити у повному обсязі.
03.12.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив Вих. № 12/11 від 30.11.2021, в якій позивач зазначає, що погашення основної заборгованості відповідач здійснив 04.11.2021, після отримання останнім позову та після того, як позивачем подано всі документи до суду. Таким чином, відповідач повністю оплатив суму основного боргу після відкриття провадження у даній справі, у зв'язку з чим позивач просить закрити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості. Посилаючись на те, що крім основної заборгованості, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1687,73 грн., штрафу в сумі 3772,68 грн., інфляційних втрат в сумі 281,44 грн., 3% річних у сумі 322,32 грн. та судового збору у розмірі 2270 грн., які відповідачем не погашено, просив в цій частині позовні вимоги задовольнити.
Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
30.03.2018 між ТОВ "Металзбут" (постачальник) та ТОВ "ВАСТ-СЕРВИС+" (покупець) було укладено договір поставки № 158/03-18 (далі - Договір) (а.с. 7-8).
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у погоджених асортименті та кількості, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених Договором.
Товар поставляється партіями протягом строку дії цього Договору (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п.2.2 Договору, загальна сума Договору складається з підсумкової вартості, вказаної в накладних на Товар, виписаних упродовж дії Договору, які підтверджують факт передачі Товару Покупцеві, його кількість і вартість.
Датою поставки вважається дата, яка зазначена у видатковій накладній на Товар (п.3.7 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунки за кожну окрему партію Товару здійснюються Покупцем на умовах відстрочки платежу строком 5 календарних днів з моменту фактичної передачі Товару Покупцю або перевізнику. Сторонами письмово може бути погоджений інший строк відстрочки платежу на окремі партії Товару. У випадку, якщо строк відстрочення оплати не зазначено, вважається, що Товар поставлено з відстрочкою платежу в 14 календарних днів.
Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 4.3 Договору).
Пунктом 5.1 Договору, передбачено, що за порушення умов цього Договору Сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством України.
У разі порушення строку оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку порушення строку оплати більше ніж на 20 календарних днів. Покупець окрім пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу (п. 5.3 Договору).
Відповідно до п. 8.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін і діє до кінця відповідного календарного року. Якщо жодна із сторін Договору за 30 днів до закінчення строку дії цього Договору не повідомить іншу Сторону письмово про його припинення, Договір вважається пролонгованим до 31 грудня кожного наступного календарного року на тих же умовах.
Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п.8.3 Договору).
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
Судом встановлено, що 13.05.2021 на виконання умов договору позивачем (постачальником) поставлено відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 37726,80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи, підписаною сторонами накладною № 784 від 13.05.2021 на суму 37726,80 грн. (а.с. 9).
Як вже зазначено, відповідно до п. 4.1 Договору, у випадку, якщо строк відстрочення оплати не зазначено, вважається, що Товар поставлено з відстрочкою платежу в 14 календарних днів.
Отже, граничним строком для оплати за товар за видатковою накладною № 784 від 13.05.2021 є 27.05.2021 (13.05.2021+14 календарних днів).
Таким чином, з 28.05.2021 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 37726,80 грн.
Відповідач, у свою чергу, оплату за Договором своєчасно не здійснив.
14.07.2021 з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію про погашення заборгованості з оплати поставленого товару Вих. № 02/07 від 13.07.2021, в якій вимагав належним чином виконувати умови договору та погасити протягом 3 календарних днів з моменту отримання даної претензії основну заборгованість у розмірі 37726,80 грн.; 728,70 грн. - пені; 3772,68 грн. - штрафу; 75,45 грн. - інфляційних втрат; 145,74 грн. - 3% річних, на відповідні реквізити постачальника (а.с. 12-13).
Відповідачем було здійснено три оплати із простроченням, що підтверджується:
- платіжним дорученням № 214 від 14.07.2021 на суму 7000,00 грн. (а.с.10);
- платіжним дорученням № 329 від 27.07.2021 на суму 12000,00 грн. (а.с.11);
- платіжним дорученням № 655 від 13.10.2021 на суму 5000,00 грн. (а.с.36).
Невиконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
В наступному позивач просив закрити провадження по справі щодо стягнення основної заборгованості в сумі 13726,80 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору, посилаючись на те, що відповідач 04.11.2021 здійснив оплату основного боргу на загальну суму 13726,80 грн., що підтверджується доданою відповідачем до відзиву на позовну заяву копією платіжного доручення (а.с. 45). У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 1687,73 грн., штраф в сумі 3772,68 грн., інфляційні втрати в сумі 281,44 грн., 3% річних у сумі 322,32 грн. та судовий збір у розмірі 2270 грн.
Отже, відповідачем основний борг у розмірі 13726,80 грн. сплачено.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Згідно ч. 4 ст. 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Враховуючи приписи наведених норм, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору на заборгованість в розмірі 13726,80 грн., у зв'язку з чим провадження в цій частині підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Приймаючи до уваги вищевказане суд закриває провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 13726,80 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.
На підставі ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Щодо вимог ТОВ «Металзбут» про стягнення з ТОВ «Васт-Сервіс+» пені та штрафу, суд приходить до такого.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).
Пунктом 5.3 Договору встановлено, що у разі порушення строку оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку порушення строку оплати більше ніж на 20 календарних днів. Покупець окрім пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу.
Судом встановлено, що на підставі п.5.3 Договору та з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України позивачем нарахована пеня в сумі 1687,73 грн за період з 28.05.2021 по 02.11.2021.
Судом за допомогою програми "IpLex" здійснено перерахунок пені на суму боргу:
- 37726,80 грн. за період з 28.05.2021 по 13.07.2021;
- 30726,80 грн. за період з 14.07.2021 по 22.07.2021;
- 30726,80 грн. за період з 23.07.2021 по 26.07.2021;
- 18726,80 грн. за період з 27.07.2021 по 09.09.2021;
- 18726,80 грн. за період з 10.09.2021 по 12.10.2021;
- 13726,80 грн. за період з 13.10.2021 по 02.11.2021 та встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені арифметично правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, належний до стягнення розмір пені становить 1687,73 грн.
Крім того, позивачем на підставі п. 5.3 Договору здійснено нарахування штрафу у розмірі 3772,68 грн.
Судом встановлено, що нарахування штрафу здійснено арифметично правильно, отже позовні вимоги в цій частині обґрунтовані.
Щодо вимог ТОВ «Металзбут» про стягнення з ТОВ «Васт-Сервіс+» 3 % річних та інфляційних втрат, суд приходить до такого.
У відповідності до ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 28.05.2021 по 02.11.2021 у сумі 322,32 грн., інфляційні втрати за період червень 2021 - вересень 2021 в сумі 281,44 грн.
Судом за допомогою програми "ІрLех" здійснено перерахунок 3% річних на суму боргу:
- 37726,80 грн. за період з 28.05.2021 по 13.07.2021;
- 30726,80 грн. за період з 14.07.2021 по 26.07.2021;
- 18726,80 грн. за період з 27.07.2021 по 12.10.2021;
- 13726,80 грн. за період з 13.10.2021 по 02.11.2021 та встановлено, що позивачем здійснено нарахування 3 % річних арифметично правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 322,32 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судом за допомогою програми "IpLex" здійснено перерахунок інфляційних втрат за період червень 2021 - вересень 2021 та визначено, що розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача складає 281,18 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних страт у розмірі 0,26 грн. (281,44 грн. - 281,18 грн.) задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303-А, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд,
1. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металзбут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Сервис+" про стягнення заборгованості за поставлений товар за Договором поставки №158/03-18 від 30.03.2018 в розмірі 13726,80 грн. - закрити.
2.Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Сервис+" (54036, м. Миколаїв, вул. Клубна, 134, код ЄДРПОУ 40914476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металзбут" (54028, м. Миколаїв, вул. В.Чорновола, 1; код ЄДРПОУ 41798255):
- 1687,73 грн. - пеня,
- 3772,68 грн. - штраф,
- 281,18 грн. - інфляційні втрати;
- 322,32 грн. - 3% річних,
- 2247,30 грн. - судовий збір.
4. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення суду складено та підписано 10.01.2022 після виходу судді з відпустки.
Суддя Н.О. Семенчук