про залишення позовної заяви без руху
10.01.2022 р. Справа № 914/23/22
Суддя Петрашко М.М., розглянувши матеріали
за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті
до відповідача П-ва "Онур тааххут ташимаджилик іншаат"
про стягнення 36452,06 грн.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до відповідача П-во "Онур тааххут ташимаджилик іншаат" про стягнення 36452,06 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2022р. позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №914/23/22 та передано для розгляду судді Петрашку М.М. Інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Як вбачається із позовної заяви, відповідачем у ній вказано: П-во "Онур тааххут ташимаджилик іншаат" (79000, Львівська області, місто Львів, вулиця Б.Хмельницького, будинок 212). Тобто, як вбачається із позовної заяви, всупереч пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у ній не вказано повного найменування відповідача.
Крім того, всупереч цього ж положення Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві не зазначено ідентифікаційного коду П-ва "Онур тааххут ташимаджилик іншаат".
Таким чином, не вказавши у позовній заяві повного найменування та ідентифікаційного коду відповідача - П-ва "Онур тааххут ташимаджилик іншаат", позивачем порушено вимоги пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Частиною 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Як вбачається із поданих матеріалів, позивачем до позовної заяви долучено опис вкладення у цінний лист з поштовою кореспонденцією надісланою на адресу П-ва "Онур тааххут ташимаджилик іншаат" (79000, Львівська області, місто Львів, вулиця Б.Хмельницького, будинок 212).
Однак, як вбачається із вказаного опису вкладення у цінний лист, позивач надіслав на адресу П-ва "Онур тааххут ташимаджилик іншаат" лише додатки до позовної заяви. Проте копії самої позовної заяви позивач на адресу відповідача не надіслав, що є порушенням пункту 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено обов'язок позивача долучити до позовної заяви документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до частини 2, 4 та частини 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до пункту 5.26. Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2020)», який прийнято та якому надано чинності Наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01 липня 2020р. №144, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
Як вбачається із поданих матеріалів, позивачем до позовної долучено копії документів, які не засвідчені належним чином. Зокрема, як вбачається із поданих матеріалів, копії документів не містять такої обов'язкової відмітки як дата засвідчення копії.
Частиною 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач зобов?язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.
Таким чином, позивачем порушено вимоги частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, оскільки долучені до позовної заяви копії документів, не можуть вважатися доказами, оскільки ці документи не є ні оригіналами, ні належним чином засвідченими копіями.
Частиною 1 та частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 91, 164, 174, 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для виправлення допущених недоліків, які вказані в цій ухвалі суду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Петрашко М.М.