79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.01.2022 справа № 914/3272/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Синчука М.М., розглянувши матеріали справи за позовом: Фізичної особи - підприємця Римець Б.М. , м. Радехів, Львівська обл.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.ФРУТ», м.Городок, Львівська обл.
про: стягнення заборгованості 6 511, 49 грн
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи - підприємця Римець Б.М. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.ФРУТ» про стягнення заборгованості 6 511, 49 грн.
Ухвалою суду від 08.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалась сторонам на адреси згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Ухвалу про відкриття провадження у справі позивачем отримано 12.11.2021, що підтверджується перевіркою відстеження поштових повідомлень із сайту «Укрпошта» (7901414223330); відповідачем отримано 12.11.2021, що підтверджується перевіркою відстеження поштових повідомлень із сайту «Укрпошта» (7901414236513).
Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов'язків.
Відповідно до частин п'ятої та восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Отже, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.
Позиція позивача.
Позивач обґрунтовує заявлені вимоги невиконанням відповідачем умов Договору поставки № К/2019/06 від 25.10.2019 в частині оплати вартості поставленого Товару у сумі 5 600,00 грн. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 295,49 грн 3% річних, 616,00 грн інфляційних втрат.
Позиція відповідача.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
Обставини справи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:
25 жовтня 2019 року між Фізичною особою - підприємцем Римець Богданом Михайловичем (далі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Б.ФРУТ» (далі - Покупець, Відповідач) було укладено Договір поставки № К/2019/06 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1.-1.2. Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю Товар, а Покупець зобов'язаний прийняти Товар і оплатити його вартість.
Найменування, одиниця вимірювання, ціна та кількість Товару, що постачається, зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п. 2.3. Договору, Покупець здійснює оплату за Товар на підставі виставленого рахунку на умовах повної чи часткової передоплати або на умовах відстрочки платежу на термін не більше 30 календарних днів з моменту поставки Товару. Покупець має право затримати оплату за поставлений товар щодо якого Постачальником не надано оригіналів належним чином оформлених видаткових накладних та рахунків - фактур до моменту їх отримання. При цьому будь - яка відповідальність до Покупця за порушення строків оплати не застосовується.
Покупцем не надано доказів не надання Постачальником оригіналів належним чином оформлених видаткових накладних та рахунків - фактур.
У період дії Договору, на виконання його умов, Постачальник здійснював поставку Товару партіями.
В матеріалах справи містяться підписанні уповноваженими представниками Сторін відповідні видаткові накладні: № 34 від 15 листопада 2019 - на суму 127 200,00 грн.; № 43 від 27 грудня 2019 - на суму - 113 400,00 грн.
Крім того, в матеріалах справи наявні підписанні уповноваженими представниками Сторін відповідні товарно-транспортні накладні: № 24 від 15 листопада 2019; №43 від 27 грудня 2019.
Покупець, оплату отриманого Товару здійснив частково, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, а саме: 25.10.2019 - 30 000,00 грн, 19.11.2019 - 50 000,00 грн, 20.11.2019 - 50 000,00 грн, 10.12.2019 -20 000,00 грн, 27.12.2019- 35 000,00 грн, 17.01.2020 - 50 000,00 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості на суму 5 728,95 грн, з яких 5 600,00 грн - основна сума заборгованості, 56,15 грн - 3% річних, 72, 80 грн - інфляційних втрат.
В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості у сумі 5 600,00 грн.
Оцінка суду.
Відповідно до ч. 1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Правовідносини між сторонами у справі виникли з Договору поставки № К/2019/06 від 25.10.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі вартості отриманого Товару у сумі 5 600,00 грн не здійснив, наявності не погашеної заборгованості не спростував, доказів її сплати не надав, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Вказана сума боргу підтверджується матеріалами справи, та підлягає стягненню з останнього на користь позивача. Доказів зворотнього суду не надано.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку, позивач просить стягнути 3% річних за період з 27.01.2020 по 27.05.2020 у розмірі 295,49 грн та інфляційні втрати за період з лютого 2020 по грудень 2020, з січня 2021 по вересень 2021 у розмірі 616,00 грн.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за вказані періоди, суд встановив, що розмір інфляційних втрат нараховано вірно.
Натомість, позивачем допущено помилки при здійсненні розрахунку 3% річних.
По - перше, останній день виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості отриманого Товару по видатковій накладній № 43 від 27 грудня 2019 є 26.01.2020, однак оскільки закінчення строку виконання відповідачем зобов'язання припадало на вихідний день, останнім днем є 27.01.2020, відповідно прострочення слід рахувати з 28.01.2020.
По - друге, здійснивши перерахунок 3% річних, нарахованих на суму 5 600,00 грн у період з 28.01.2020 по 27.05.2020, суд встановив, що вірним є нарахування 3% річних у розмірі 55,54 грн.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають до часткового задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 73-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.ФРУТ» (81500, Львівська обл., Городоцький р-н, місто Городок, вулиця Артищівська, будинок 9, корпус 1, код ЄДРПОУ 41179849) на користь Фізичної особи - підприємця Римець Б.М. ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) суму основної заборгованості у розмірі 5 600,00грн, 3 % річних у розмірі 55,54 грн, суму інфляційних втрат - 616,00 грн та 2 186,35 грн - судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено 10.01.2022.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Синчук М.М.