79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.01.2022 справа № 914/2504/21
За позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю, «НЕКТАР», м. Рудки Самбірського району Львівської області,
про: стягнення заборгованості 723 750,94 грн
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання А.П. Полянський
За участю представників сторін:
від позивача: Бучковський С.В. - представник;
від відповідача: Угриноваська Ю.В. - представник.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю, «НЕКТАР» про стягнення заборгованості 723 750,94 грн.
Ухвалою суду від 19.08.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.09.2021. В подальшому розгляд справи відкладено на 11.10.2021.Ухвалою суду від 11.10.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі №914/2504/21 на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 01.11.2021. В судовому засіданні 01.11.2021 розгляд справи відкладено на 22.11.2021. Ухвалою суду від 06.12.2021 розгляд справи призначено на 13.12.2021. Ухвалою суду від 13.12.2021 закрито підготовче провадження у справі № 914/2504/21 та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.01.2022.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки щодо своєчасної та повної поставки товару.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав і мотивів наведених у відзиві на позовну заяву та пояснення у справі. Зокрема, відповідач зазначив, що ним належним чином виконано усі зобов'язання за Договором поставки, підстав для застосування штрафу та пені- не має. Крім того, відповідач зазначає, що направлені заявки на електронну адресу відповідача не отримував (або вони взагалі не надсилавсь позивачем); з доданих до позову скрін-шотів електронної пошти, на думку відповідача, неможливо встановити факт їх направлення з електронної адреси позивача на електронну адресу відповідача та отримання цих заявок відповідачем. Долучені до позовної заяви заявки, на думку відповідача, які ніби направлені на електронну адресу відповідача - не були підписані уповноваженою на те особою за допомогою електронного цифрового підпису, оскільки на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України від 22.05.2003 № 851- IV «Про електронні документи та електронний документообіг».
В судовому засіданні 10.01.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2020 за результатами проведення відкритих торгів в електронній системі публічних закупівель Prozorro між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - Позивач/Покупець/Залізниця) і Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕКТАР» (далі Відповідач/Постачальник/ТОВ «НЕКТАР») укладено договір №Л/НХ-20422/НЮ (далі-Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язався у 2020 році поставити покупцеві товар, а саме: шпалу дерев'яну обрізну не просочену тип 1 Код ДК 021:2015 - 03410000-7 (Деревина), Код УКТЗЕД: 4406; у кількості 7064 шт. на суму 3 506 852,16 грн визначається в Специфікації № 1, додаток № 1.
Відповідно до п. 6.3.1 Договору, Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.
Згідно із п. 5.2 Договору, поставка товару проводиться партіями протягом не більше 15 днів тільки на підставі наданої письмової заявки Покупця, яка вважається дозволом на поставку товару та є підтвердженням готовності Покупця до приймання товару, але не пізніше строку дії Договору.
Згідно пункту 5.2.1 договору зі сторони покупця заявку підписують з урахуванням вимог Статуту покупця щонайменше дві такі уповноважені особи: директор виконавчий регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов'язки), перший заступник директора виконавчого регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов'язки), головний інженер регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов'язки).
Відповідно до пункту 5.2.3 договору заявка покупця, яка вважається дозволом на поставку товару та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару, здійснюється з електронної адреси покупця (nh-mtz@railway.lviv.ua) на електронну адресу постачальника (nectar_ltd@ukr.net), з подальшою її відправкою поштою (рекомендованою кореспонденцією). Датою подання заявки відповідно до пункту 5.2 договору є дата відправлення її на електронну пошту постачальника.
Як зазначає позивач, Залізниця надсилала ТОВ «НЕКТАР» заявки:
1) №НХ Льв-1/6816 від 15.10.2020, щодо поставки товару на суму 992 880,00 грн, шпала дерев'яна обрізна непросочена тип 1 у кількості 2 000 шт.
2) №НХ Льв-1/7103 від 27.10.2020, щодо поставки товару на Суму 370 344,24 грн, шпала дерев'яна обрізна непросочена тип 1 у кількості 746 шт.
3) №НХ Льв-1/7301 від 03.11.2020, щодо поставки товару на суму 126 095,76 грн, шпала дерев'яна обрізна непросочена тип 1 у кількості 254 шт.
4) №НХ Льв-1/7687 від 19.11.2020, щодо поставки товару на суму 1 363 224,24 грн, шпала дерев'яна обрізна непросочена тип 1 у кількості 2 746 шт.
5) №НХ Льв-1/7915 від 27.11.2020, щодо поставки товару на суму 654 307,92 грн, шпала дерев'яна обрізна непросочена тип 1 у кількості 1318 шт.
Вищенаведені заявки були надіслані з електронної адреси позивача на електронну адресу відповідача
Відповідно до п. 5.3 Договору, місце поставки товару: (ШПЗ) Рава-Руський шпалопросочувальний завод - код філії 636, 80316, м. Рава-Руська, вул. Наливайка, 22.
Датою поставки товару вважається дата підписання Сторонами акту приймання-передачі товару (п. 5.4 Договору).
На виконання своїх зобов'язань за договором Постачальником здійснено поставку товару, що підтверджується:
1. Актом приймання-передачі №Ррс 1 від 23.10.2020 (прийнято 1394 шт. шпали дерев'яної не просоченої І типу ДСТУ ГОСТ 78:2009).
2. Актом приймання-передачі №Ррс 2 від 01.12.2020 (прийнято 1970 шт. шпали дерев'яної не просоченої І типу ДСТУ ГОСТ 78:2009).
3. Актом приймання-передачі №Ррс 3 від 18.12.2020 (прийнято 1926 шт. шпали дерев'яної не просоченої І типу ДСТУ ГОСТ 78:2009).
4. Актом приймання-передачі №Ррс 4 від 30.12.2020 (прийнято 487 шт. шпали дерев'яної не просоченої І типу ДСТУ ГОСТ 78:2009).
Відповідно до п. 10. 1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань.
Між ТзОВ «Нектар» та Залізницею 29.12.2020 укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки, відповідно до якої сторони вирішили продовжити строк дії договору до 31.03.2021, доповнити Договір поставки Специфікацією №2 на суму 700973,28 грн та викласти відповідні пункти Договору поставки в новій редакції.
Як зазначає позивач, ТзОВ «Нектар» прострочив поставку товару згідно заявок: 1)№НХ Льв-1/6816 від15.10.2020 2)№НХ Льв-1/7103 від 27.10.2020 3)№НХ Льв-1/73.01 від 03.11.2020
4)№НХ Льв-1/7687 від 19.11.2020 5)№НХ Льв-1/7915 від 27.11.2020; не поставив товар згідно заявки №НХ Льв-1/7915 від 27.11.2020 на суму - 638 918,28 грн.
Згідно із п. 71. Договору, за невиконання Постачальником своїх зобов'язань за Договором, передбачених розділом І цього Договору, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% від суми Договору.
Разом з тим, п. 7.2 Договору передбачено, що за порушення строку поставки товару за цим Договором, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Залізниця надіслала лист №НХ Льв-1/1 від 16.01.2021 з вимогою сплатити штраф у розмірі 20% від суми договору, як це передбачено п. 7.1 Договору. У відповідь ТОВ «НЕКТАР» листом №80 від 02.02.2021 відмовив у задоволенні вимог Позивача про сплату штрафу.
Відтак, Залізниця звернулась з даними позовом до суду з матеріально - правовою вимогою стягнення з відповідача 701 370,43 грн штрафу за непоставлений товар згідно заявки
№НХ Льв-1/7915 від 27.11.2020 та 22 380,51 грн пені за порушення строків поставки товару.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтовані та такі, що не підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки.
Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до пункту 5.2.3 договору заявка покупця, яка вважається дозволом на поставку товару та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару, здійснюється з електронної адреси покупця (nh-mtz@railway.lviv.ua) на електронну адресу постачальника (nectar_ltd@ukr.net), з подальшою її відправкою поштою (рекомендованою кореспонденцією). Датою подання заявки відповідно до пункту 5.2 договору є дата відправлення її на електронну пошту постачальника.
До матеріалів справи позивач долучив скрін-шоти з заявками.
Дійсно, надсилання заявки на електронну адресу постачальника є одним із способів такого надсилання, передбачений договором № Л/НХ-20422/НЮ.
Однак, з долученої позивачем копій доказів надсилання неможливо чітко встановити не лише дату надсилання такої заявки, а й її зміст, а також адресата, бо подана копія є нечитабельною та не має інформативного змісту для встановлення необхідних даних.
Щодо форми електронного документа, то суд оцінивши позиції сторін, визнає обґрунтованими заперечення відповідача, які викладено у поясненнях та зазначає, що на відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України від 22.05.2003 №851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг».
Так, статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, що використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19, від 15.04.2021 у справі № 910/8554/20 та інші.
Згідно із ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метаданні, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (ч. 1). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч. 2). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч. 3). Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (ч. 4). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 5).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу; якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження; у разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.
На підставі зазначеного та з огляду на умови пункту 5.2 договору щодо поставки товару за наявності заявки покупця, відправленої на електронну адресу постачальника, та вимоги до електронного документа, встановлені положеннями Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є логічним висновок, що матеріалами справи не підтверджується відправлення позивачем відповідачу заявки на поставку товару в електронному вигляді.
Отже, визначений пунктом 5.2 договору строк поставки не почав свій перебіг.
Як вже зазначалось, пунктом 5.2.3. договору від 08.10.2020 за № Л/НХ-20422/НЮ передбачено направлення заявок покупця поштою ( рекомендованою кореспонденцією).
Проте, доказів виконання зобов'язання умов договору в цій частині відправки поштою (рекомендованою кореспонденцією) заявок до матеріалів справи позивачем не долучено.
Підтвердженням цього є відсутність посилання позивача в позовній заяві на відправку поштою (рекомендованою кореспонденцією) заявок, неотримання відповідачем заявок поштою, відсутність в матеріалах справи поштових квитанцій, опису вкладення на підтвердження відправлення заявок рекомендованою кореспонденцією.
Враховуючи викладене, позивачем порушено зобов'язання щодо відправки поштою (рекомендованою кореспонденцією) заявок, передбачене п. 5.2.3. договору від 08.10.2020 за № Л/НХ-20422/НЮ.
Беручи до уваги те, що доказів, які б підтверджували одержання відповідачем заявок на поставку товару позивачем не подано, а відтак, встановити дату прострочення відповідачем строку поставки і відповідно дату початку нарахування штрафних санкцій не видається можливим, суд вирішуючи спір по суті встановив відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій згідно з пунктами 7.1, 7.2 договору, що вказує на безпідставність позовних вимог.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На думку суду, позивач належними і допустимими доказами не обґрунтував підставність стягнення з відповідача штрафу та пені.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір залишається за позивачем.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити .
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.01.2022.
Суддя Березяк Н.Є.