вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" січня 2022 р. м. Київ Справа № 910/20627/20
Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа»
про стягнення заборгованості
Суддя А.Ю. Кошик
Без виклику представників сторін
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» про стягнення заборгованості на суму 204 998,05 грн. за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 2269 від 11.07.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
До канцелярії Господарського суду міста Києва 22.02.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 18.02.2021 року, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та покласти на позивача судові витрати, понесені відповідачем. В обґрунтування заперечень відповідач послався на наявність підстав звільнення від нарахування орендної плати у повному обсязі на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, враховуючи запровадження карантинних заходів на території України, закриття пунктів пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського авіасполучення, припинення авіасполучення і обмеження діяльності в міжнародному аеропорту «Бориспіль», внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості користуватись приміщенням. Також, відповідач стверджує про необхідність коригування рахунків на оплату орендної плати за договором № 2269 від 11.07.2019 року за спірний період з березня по липень 2020 року шляхом перерахунку розміру орендної плати на 50% відповідно до постанови КМУ № 611 від 15.06.2020 року «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину».
До канцелярії Господарського суду міста Києва 03.03.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив № 35-22-60 від 01.03.2021 року, в якій останній заперечив щодо настання факту форс-мажорних обставин у договірних відносинах, також зазначив, що зміни до умов договору в частині зменшення розміру орендної плати на підставі положень постанови КМУ № 611 від 15.07.2020 року «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» сторонами не вносились, тому відсутні підстави для коригування розміру орендних платежів.
До канцелярії Господарського суду міста Києва 15.03.2021 року від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив б/н від 09.03.2021 року, в якому відповідачем викладено заперечення стосовно наведених позивачем аргументів з посиланням на ті ж обставини, що наведені відповідачем у відзиві на позов.
14.05.2021 року від відповідача надійшло клопотання про передання справи на розгляд до Господарського суду Київської області.
02.06.2021 року від позивача надійшла заява щодо передачі справи за підсудністю до Господарського суду Київської області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 року справу № 910/20627/20 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого протоколом б/н від 06.07.2021, справу № 910/20627/20 передано до розгляду судді Господарського суду Київської області Кошику А.Ю.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2021 року справу № 910/20627/21 прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Щодо наведеної у позові третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, суд не вбачає підстав для її залучення до участі у справі.
До канцелярії Господарського суду Київської області 05.10.2021 року відповідачем подано додаткові пояснення б/н від 04.10.2021 року, в яких відповідач просить суд врахувати висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 26.08.2021 року у справі № 910/13397/20 стосовно застосування норм права щодо знижки орендної плати на підставі постанови КМУ № 611 від 15.06.2020 року «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину».
До канцелярії Господарського суду Київської області 25.10.2021 року від позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача № 35-22/1-525 від 20.10.2021 року.
Суд зазначає, що сторони повідомлені про прийняття до провадження Господарським судом Київської області матеріалів справи у порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог ч. 3, ч. 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адреси їх місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, з 11.07.2019 року набрав чинності Договір оренди № 2269 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, яке відповідно до наказу Фонду державного майна України № 786 від 05.08.2019 року було реорганізоване у Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (Орендодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» (Орендар).
Також до Договору був укладений Додатковий договір № 1 від 09.12.2019 року, що є його невід'ємною і складовою частиною.
Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме частину твердого покриття «Внутрішньопортові дороги», інвентарний номер 21509, загальною площею 3 000,00 кв.м (надалі - майно), яке розміщене за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та перебуває на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (Балансоутримувач).
Згідно з п. 1.2 розділу 1 Договору майно передається в оренду з метою розміщення сервісно-технічного центру з правом монтажу модульних споруд та теплого боксу для стоянки техніки.
Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна (пункт 2.1 розділу 2 Договору).
Пунктом 3.3 розділу 3 Договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно з п. 3.6 розділу 3 Договору оренда плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який сплачується платіж.
Пунктом 3.7 Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавством України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно із п. 5.3 Договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
Відповідно до п. 7.1 Договору орендодавець зобов'язується передати за участю балансоутримувача орендарю майно згідно з договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з договором.
Пунктом 10.3 Договору визначено, що зміни до умов договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
Цей договір діє з 11.07.2019 року до 09.07.2022 року включно (пункт 10.1 Договору).
11.07.2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (правонаступник - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа», що погоджено ДП МА «Бориспіль», підписано акт № 1 приймання-передавання орендованого майна, який є додатком до договору оренди № 2269 від 11.07.2019 року, відповідно до якого орендодавець здав, а орендар прийняв в оренду державне майно: частину твердого покриття «Внутрішньопортові дороги», інвентарний номер 21509, загальною площею 3 000,00 кв. м (надалі - майно), яке розміщене за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та перебуває на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Акт підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений їх печатками.
Додатком № 1 до Договору визначено розмір орендної плати за базовий місяць (січень 2019 року) 70 000,00 грн. без ПДВ.
Як зазначає позивач, ним було виставлено відповідачу рахунки-фактури за надані послуги оренди об'єкта за період лютий-липень 2020 року: № 76/260 від 29.02.2020 року за лютий 2020 року на суму 86 452,67 грн.; № 76/499 від 31.03.2020 року за березень 2020 року на суму 87 144,29 грн.; № 76/741 від 30.04.2020 року за квітень 2020 року на суму 87 841,45 грн.; № 76/921 від 31.05.2020 року за травень 2020 року на суму 88 104,97 грн.; № 76/1126 від 30.06.2020 року за червень 2020 року на суму 88 281,18 грн.; № 76/1285 від 31.07.2020 року за липень 2020 року на суму 87 751,50 грн. Загальна сума виставлених відповідачу за період з лютого по липень 2020 року рахунків становить 525 576,06 грн., з яких належні позивачу 30% становлять 218 990,01 грн.
До матеріалів справи долучено також акти приймання-здачі виконаних послуг згідно Договору № 2269 від 11.07.2019 року: від 29.02.2020 року на суму 86 452,67 грн. за оренду об'єкта у лютому 2020 року; від 31.03.2020 року на суму 87 144,29 грн. за оренду об'єкта у березні 2020 року; від 30.04.2020 року на суму 87 841,45 грн. за оренду об'єкта у квітні 2020 року; від 31.05.2020 року на суму 88 104,97 грн. за оренду об'єкта у травні 2020 року; від 30.06.2020 року на суму 88 281,18 грн. за оренду об'єкта у червні 2020 року; від 31.07.2020 року на суму 87 751,50 грн. за оренду об'єкта у липні 2020 року. Загальна вартість послуг згідно долучених актів становить 525 576,06 грн. Акти підписані з боку орендодавця та скріплені його печаткою.
Відповідно до Реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів за період з 01.02.2020 року по 31.07.2020 року представник відповідача самостійно отримував від позивача рахунки-фактури з актами прийому-здачі наданих послуг за період лютий-липень 2020 року.
Вказані акти приймання-здачі виконаних робіт за оренду майна у період лютий-липень 2020 року по Договору № 2269 від 11.07.2019 року відповідачем залишились не підписані, однак, як стверджує позивач, останні вважаються підписаними сторонами в силу положень пункту 5.2 Договору.
З матеріалів справи вбачається, що отримавши відповідні рахунки та акти здачі приймання-виконаних послуг, відповідач листами № 01.10.1-194 від 17.04.2020 року, № 01.10.1-228 від 19.05.2020 року, № 01.10.1-256 від 15.06.2020 року, № 01-08-305 від 22.07.2020 року, № 01-10.1-363 від 19.08.2020 року висловив свої заперечення орендодавцю та балансоутримувачу (позивачу) проти прийняття до обліку та сплати коштів, натомість просив звільнити його від орендної плати з 17.03.2020 року, фактично за березень-травень 2020 року через неможливість використання орендованого майна та зменшити нараховану суму орендної плати за червень-липень 2020 року на 50% у зв'язку з набранням чинності 17.07.2020 року постановою Кабінету Міністрів України № 611 від 15.07.2020 року «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину».
З вказаних листів вбачається визнання відповідачем факту отримання актів приймання-здачі послуг за спірний період.
Позивачем у відповідь на листи відповідача було повідомлено щодо необхідності звернення до орендодавця за роз'ясненнями, врегулювання цього питання лише після прийняття урядом постанови про порядок сплати орендної плати у період дії карантину, звернення до орендодавця з проханням укласти додаткові договори про внесення змін до договору в частині зменшення орендної плати та очікування відповіді на вказане звернення. Зокрема, ДП МА «Бориспіль» повідомило відповідача, що вимушене діяти в порядку та межах, встановлених чинним законодавством України та відповідно виставляти рахунки за оренду, незалежно від факту здійснення орендарем господарської діяльності в період дії карантину.
У зв'язку з неоплатою виставлених рахунків позивач (балансоутримувач) звертався до відповідача (орендаря) із претензіями № 35-28/5-66 від 10.06.2020 року та № 35-28/5-158 від 14.09.2020 року стосовно сплати суми заборгованості за вищевказаним договором.
Листом № 01-10.1-338 від 07.08.2020 року у відповідь на претензію позивача відповідач повідомив про безпідставність вимог позивача та залишив їх без задоволення.
Позивач також вказав, що відповідачем було частково здійснено сплату боргу у сумі 36 121,95 грн. за зобов'язаннями лютого 2020 року, у зв'язку з чим звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку заборгованість щодо орендних платежів по Договору на користь балансоутримувача за період березень-липень 2020 року всього в сумі 182 868,06 грн. Позивач зазначає, що зобов'язання з оплати орендної плати за лютий 2020 виконано у повному обсязі, однак поза межами строку оплати, а тому відповідно за прострочення виконання зобов'язання за період лютий - липень 2020 року позивачем нараховано до стягнення з відповідача 14 031,11 грн. пені, 3% річних у сумі 3 291,30 грн. та інфляційних втрат у сумі 4 807,58 грн.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги заперечував та зазначив, що орендоване майно не могло та не використовувалось під час дії карантину, у зв'язку з чим, відповідач неодноразово звертався до Орендодавця та Балансоутримувача про врегулювання питання зменшення орендної плати. Відповідач також посилається на норми Постанови Кабінету міністрів України № 611 від 15.06.2020 року «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», якою на період дії карантину розмір орендної плати для відповідача (для розміщення офісних приміщень, зокрема, в аеропортах) має бути встановлено в розмірі 50%. При цьому, відповідач вважає, що в період з 17.03.2020 року по 14.06.2020 року він взагалі має бути звільнений від плати за користування орендованим майном на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.
Щодо викладених у відзиві обставин, суд зазначає про безпідставність посилання відповідача на ч. 4 та ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України. Зокрема, за Договором ним орендовано частину твердого покриття «Внутрішньопортові дороги» загальною площею 3000,00 кв.м для розміщення сервісно-технічного центру з правом монтажу модульних споруд та теплого боксу для стоянки техніки. Однак, відповідачем не обґрунтовано яким чином зупинення роботи терміналу «D» чи безпосередньо стосувалось орендованого майна чи пасажирських перевезень. З огляду на предмет Договору, орендоване майно пов'язано зі здійсненням господарської діяльності з обслуговування техніки. В даному випадку, неможливість ведення повноцінної господарської діяльності через карантинні обмеження свідчить про відсутність потреби в орендованому майні, а не про неможливість користування ним, як об'єктом оренди.
Також суд не приймає посилання відповідача на внутрішні розпорядчі документи його керівництва щодо режиму роботи об'єкту.
Щодо застосування в період карантину відповідної норми ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, законодавством була надана лише така можливість за аналогією, а не безумовна вказівка щодо звільнення від сплати за користування орендованим майном.
Щодо посилання відповідача на норми постанови КМУ № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 року, відповідна постанова набула чинності 17.07.2020 року, і стосувалась, зокрема, використання орендованого майна для розміщення офісних приміщень (зокрема, в аеропортах).
Так, п. 1 Постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:
1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;
2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 4.10.1995 року, здійснюється у розмірі:
50 % суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;
25 % суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
При цьому, визначено орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї Постанови починаючи з дати встановлення карантину.
Відповідач у відзиві зазначає, що у додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України № 611 від 15.07.2020 року наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50%, зокрема, до переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50% віднесено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах).
Відповідач вважає, що орендоване ним майно за Договором підпадає під визначення офісне приміщення в аеропорту.
Однак, суд не погоджується з відповідним твердженням відповідача, оскільки як вбачається з умов Договору, відповідачем орендовано частину твердого покриття «Внутрішньопортові дороги» загальною площею 3000,00 кв.м для розміщення сервісно-технічного центру з правом монтажу модульних споруд та теплого боксу для стоянки техніки. Відповідне майно ні за видом ні за цільовим призначенням не підпадає під визначення офісного приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).
Таким чином, під поняття офісного приміщення підпадає структурна одиниця підприємства, яка пов'язана з внутрішньою організацією діяльності самого підприємства, в той час, як структурні підрозділи, діяльність яких пов'язана з обслуговування клієнтів, підпадають під поняття виробничих.
За умовами п. 1.2. розділу 1 Договору в оренду передавалось майно не для розміщення офісного приміщення, а для розміщення сервісно-технічного центру з правом монтажу модульних споруд та теплого боксу для стоянки техніки.
Крім того, суд враховує, що Орендодавцем майна є РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, в той час як позивач, якому належить до сплати 30% орендної плати, є лише Балансоутримувачем. Тобто, Договір оренди передбачає виконання частини зобов'язання на користь третьої особи, що допускається згідно зі ст. 511 Цивільного кодексу України (У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора).
Таким чином, правовідносини за Договором відповідача з Балансоутримувачем обумовлені домовленостями між Орендарем та Орендодавцем, тому у спорі з Балансоутримувачем не може розглядатись питання про права та обов'язки Орендодавця стосовно зменшення орендної плати.
Після вирішення відповідного питання між сторонами Договору, а саме визначення розміру належної до сплати орендної плати, це може бути підставою для перерахунку розміру орендної плати, відповідно і належних до сплати позивачу 30%.
В матеріалах справи міститься лист РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях № 50-02.02-4120 від 02.10.2020 року, яким повідомлено, що мета використання орендованого державного майна за вказаним договором не підпадає під критерії, визначені постановою № 611. У зв'язку з чим, Регіональне відділення відмовило Орендарю в перерахунку суми орендної плати за користування нерухомим державним майном за вищезазначеним договором оренди.
Один із базових принципів договірних відносин закріплено у ст. 525 Цивільного кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання чи одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відносини найму регулюються відповідними статтями Цивільного кодексу України, зокрема ст. 759 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Таким чином, позивачем доведено факт існування орендних відносин з відповідачем за Договором, в яких зобов'язання зі сплати орендних платежів своєчасно та в повному обсязі не виконувались. Відповідачем позовні вимоги не спростовані.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи встановлений в ході розгляду спору факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів, вимоги позивача про стягнення з відповідача 182 868,06 грн. боргу, 14 031,11 грн. пені, 3% річних у сумі 3 291,30 грн. та інфляційних втрат у сумі 4 807,58 грн. правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 4, код ЄДРПОУ 33240887) на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 182 868,06 грн. боргу, 14 031,11 грн. пені, 3% річних у сумі 3 291,30 грн., інфляційних втрат у сумі 4 807,58 грн. та 3 074,97 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик