вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.01.2022м. ДніпроСправа № 904/8008/21
За позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Яценко Тетяни Володимирівни, м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 136 924 грн. 80 коп. за кредитним договором № 011/3171/510063 від 13.02.2019
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 10.09.2021 № 114/5-228134, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Яценко Тетяни Володимирівни заборгованість у розмірі 136 924 грн. 80 коп., з яких: 90 379 грн. 37 коп. - заборгованість за кредитом, 46 545 грн. 43 коп. - заборгованість за відсотками, відповідно до умов кредитного договору № 011/3171/510063 від 13.02.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів.
Ухвалою господарського суду від 27.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 27.09.2021 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
На адресу суду повернулися конверти з вказаною ухвалою, з відмітками відділення поштового зв'язку: «Повертається адресат відсутній за вказаною адресою», «Повертається за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
З огляду на викладене, враховуючи тривале перебування судді Рудь І.А. на лікарняному, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
06.02.2019 Фізична особа-підприємець Яценко Тетяна Володимирівна звернулась до банку із анкетою-заявою на отримання кредиту (а.с. 20 -23).
13.02.2019 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Яценко Тетяною Володимирівною (позичальник) укладено кредитний договір №011/3171/510063 (надалі - кредитний договір).
З наявної у матеріалах справи копії статуту Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (нова редакція), погодженого Національним банком України 17.05.2021, вбачається, що протоколом загальних зборів акціонерів № зб-62 від 23.04.2021 прийнято рішення про зміну найменування Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", яке є правонаступником за всіма правами та обов'язками Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль".
Пунктом 1.1 договору передбачено, що відповідно до умов договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 100 000 грн (надалі - ліміт), а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів (далі-графік) та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені договором. Графік складається за формою згідно з додатком 1 до договору.
Під «невідновлювальною кредитною лінією» сторони розуміють форму видачі кредиту частинами (траншами), при якій після отримання позичальником повної суми кредитних коштів подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом протягом строку дії договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору кінцевий термін надання кредиту - 13.04.2019 (останній день коли позичальник може звернутися до кредитора з заявою про отримання траншу кредиту).
Згідно з п. 1.3. договору кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 13.02.2022 або інша дата, визначена відповідно до п. 5.4. або статті 8 договору.
Кредит надається позичальнику на розвиток бізнесу, окрім витрат на придбання послуг, сировини, матеріалів, які будуть використані у виробництві продукції, внесків до статутного фонду позичальника, благодійні внески, виплату дивідендів, надання/повернення фінансової допомоги, надання кредитів, погашення інших кредитів (п. 1.4. договору)
Пунктом 1.5 договору визначено, що грошові зобов'язання позичальника за договором є безумовними та безвідкличними, їх виконання має пріоритет над будь-якими поточними та майбутніми грошовими зобов'язаннями позичальника, якщо інше не встановлено законодавством України.
Згідно з пунктом 2.1 договору протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 28% річних, в тому числі за користування кредитом після настання кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного п. 1.3. договору.
Нарахування процентів за кредитом здійснюється виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості позичальника за кредитом протягом усього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день видачі кредиту (частини кредиту) та не враховується день погашення кредиту у повному обсязі (п. 2.3 договору).
Статтею 3 договору передбачений порядок надання кредиту та особливі умови кредитування (ковенанти).
Так, відповідно до пункту 3.1 договору обов'язковими умовами надання позичальнику кредиту або його частини є, зокрема, наявність поточного рахунку у кредитора; підписання графіку; надання кредитору письмової заяви позичальника про надання кредиту із зазначенням цільового використання не пізніше кінцевого терміну надання кредиту та за умови, що сума запитуваного кредиту, зазначена в заяві,не перевищує розмір невикористаного ліміту.
На умовах договору, після виконання позичальником обов'язкових умов, вказаних в пункті 3.1 договору, кредитор на підставі письмової заяви позичальника, яка повинна бути подана не пізніше кінцевого терміну надання кредиту, зобов'язується надати в межах ліміту кредитні кошти з позичкового рахунку шляхом безготівкового перерахування на зазначений позичальником поточний рахунок позичальника у АТ «Райффайзен Банк Аваль» для подальшого використання за цільовим призначенням (п. 3.2 договору).
Згідно з пунктом 5.3 договору позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його користування.
Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою: сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором * ((1 + процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) * процентна ставка за місяць)/ ((1 + процента ставка за місяць) строк кредитування (міс.) -1);
Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом * річна процентна ставка / кількість днів поточного року) * кількість днів в місяці, який передує, даті сплати ануїтетного платежу;
Сума щомісячного платежу за основним боргом = Сума щомісячного повернення кредиту - Сума щомісячного платежу за %.
Позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, 13 числа (надалі - дата платежу), та при погашенні заборгованості за кредитом у повному обсязі. Якщо дата платежу, зазначена у Графіку, не є банківським днем, позичальник зобов'язаний здійснити платіж не пізніше останнього банківського дня, що передує даті, визначеній у Графіку. При простроченні погашення ануїтетного платежу проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості за період прострочення, підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком (п. 5.3 договору).
Відповідно до пункту 4.6 договору при простроченні повернення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті додатково до сум, передбачених Графіком.
За умовами п. 5.9. договору вимоги кредитора щодо погашення заборгованості позичальника за договором підлягають задоволенню у такій черговості:
- сплата пені за неналежне виконання зобов'язань за договором;
- сплата прострочених нарахованих процентів;
- погашення простроченої основної заборгованості за кредитом;
- сплата штрафу за неналежне виконання зобов'язань за договором;
- сплата нарахованих процентів;
- погашення основної заборгованості за кредитом;
- сплата інших платежів, передбачених договором або договорами забезпечення.
При цьому кредитор на власний розсуд має право направити грошові кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості, на погашення простроченої заборгованості за договором, у разі її наявності.
Позичальник надає кредитору право самостійно приймати рішення щодо встановлення іншої черговості погашення заборгованості (кредиту, процентів, за користування кредитам, штрафів, неустойки та пені) за договором. За запитом позичальника кредитор інформує позичальника про застосовану черговість погашення заборгованості.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що у разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором, а також інші обставини, які, на думку кредитора, свідчать про те, що зобов'язання позичальника за договором не будуть виконані), кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод (договорів) вжити один або декілька таких заходів, зокрема вимагати дострокового повного/часткового виконання позичальником зобов'язань за договором.
За умовами пункту 8.2 договору кредитор вправі скористатися правами, зазначеними в пункті 8.1 договору та пред'явити позичальнику відповідні вимоги при настанні будь-якої з обставин, зокрема в таких випадках, як порушення позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов'язань за договором (пп. 8.2.1 договору).
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених договором, сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та положень договору. До регулювання правовідносин, які неврегульовані договором, застосовуються відповідні норми законодавства України (п. 11.1 договору).
До всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у п'ять років (п. 11.4 договору).
Згідно з пунктом 12.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами й скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань відповідно до договору.
Розірвання та зміна договору в односторонньому порядку не допускається, крім випадків, прямо передбачених договором та/або законодавством України (п. 12.2 договору).
У пункті 12.7 договору визначено, що всі додатки до договору, а також додаткові угоди/договори про зміни до нього є невід'ємними частинами договору.
За погодженим відповідно до умов договору Додатком № 1 сторони встановили графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, за яким позичальник зобов'язаний здійснити погашення кредиту в сумі 100 000 грн та нарахованих за користування кредитними коштами процентів у сумі 48 683,12 грн у строк до 13.02.2022 рівними платежами у сумі 4 136,36 грн не пізніше 13 числа кожного місяця. Винятком є лише остання дата платежу - 13.02.2022 зі сплатою ануїтетного платежу у сумі 3 910,52 грн, з яких: 3 819,68 грн - погашення заборгованості за кредитом; 90,84 грн - проценти за користування кредитом (а.с. 18).
У межах укладеного договору відповідач звернувся до позивача з письмовою заявою № б/н від 13.02.2019 про перерахування кредитних коштів в сумі 10 000 грн. на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Райффайзен Банк Аваль» для подальшого перерахування згідно з цільовим використанням (а.с. 24).
Відповідно до пункту 3.2 договору кредитор на підставі письмової заяви позичальника надав останньому кредит у сумі 100 000 грн шляхом безготівкового перерахування 14.02.2019 на поточний рахунок позичальника, відкритий в АТ "Райффайзен Банк Аваль", що підтверджується копією виписки по даному рахунку (а.с. 19).
За період з 13.03.2019 до 23.10.2019 відповідач здійснив платежі у рахунок погашення заборгованості за кредитом, в тому числі з порушенням визначеного графіком строку, на загальну суму 20 676 грн, з яких: 9 620 грн. 63 коп. - фактичне погашення кредиту, 11 0-55 грн. 37 коп. - фактичне погашення відсотків.
У зв'язку з порушенням позичальником умов договору, 28.05.2021 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № 114/5-219121 від 25.05.2021 про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, а саме 90 379 грн 37 коп. - заборгованість за кредитом та 46 545 грн 43 коп. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами та надано можливість протягом 30 календарних днів добровільно врегулювати заборгованість за кредитним договором (а.с. 30 - 32).
Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та виконання, що стало підставою для звернення за захистом свого порушеного права до господарського суду.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладання кредитного договору, строк дії договору, погоджений кредитний ліміт, строк користування кредитом, погоджений розмір процентів за кредитом, комісій та інших платежів, графік погашення кредиту, штрафні санкції, наявність прострочень.
Доказів погашення кредитної заборгованості відповідачем до матеріалів справи не надано.
Відповідач не скористався правом на надання заперечень, докази на спростування позовних вимог не надав.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання нормами параграфа 2 глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини другої статті 1054 цього Кодексу до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами першою, другою статті 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором № 011/3171/510063 від 13.02.2019 щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів і сплати процентів в обумовлені строки не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у загальній сумі 136 924 грн. 80 коп., з яких: 90 379 грн. 37 коп. - заборгованість за кредитом, 46 545 грн. 43 коп. - заборгованість за відсотками, що підтверджується доданим до позову розрахунком (а.с. 9-10).
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, відповідач не спростував, контррозрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості та доказів її погашення суду не надав.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 90 379 грн. 37 коп. заборгованість за кредитом, 46 545 грн. 43 коп. заборгованість за відсотками - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Яценко Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 14305909) 90 379 грн. 37 коп. (дев'яносто тисяч триста сімдесят дев'ять грн. 37 коп.) заборгованості за кредитом, 46 545 грн. 43 коп. (сорок шість тисяч п'ятсот сорок п'ять грн. 43 коп.) заборгованості за відсотками, 2 270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 13.01.2022
Суддя І.А. Рудь