пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
11 січня 2022 року справа №903/856/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича
та за присутності представників:
від позивача: Сівак А.М. - адвокат (договір про надання юридичних послуг від 27.01.2021р., ордер Серія АС №1029486 від 16.11.2021р., свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю Серія ВЛ №855 від 23.09.2016р.)
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного підприємства "ВОЛИНЬ ТРАНСБУД", с. Струмівка
до відповідача: Олицької селищної ради, смт. Олика
про стягнення 172 980,58 грн.
встановив: 20 жовтня 2021 року Приватне підприємство "ВОЛИНЬ ТРАНСБУД" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом від 13.10.2021р. про стягнення на його користь з Олицької селищної ради 172 980,58 грн., в тому числі:
- 92 390,93 грн. заборгованості по оплаті виконаних у відповідності до договору від 03.07.2019р. №1 підрядних робіт, 16 443,84 грн. суми індексу інфляції та 7 349 грн. трьох процентів річних;
- 49 980 грн. заборгованості по оплаті виконаних у відповідності до договору від 03.03.2020р. №3/03 підрядних робіт, 5 003 грн. суми індексу інфляції та 1 813,81 грн. трьох процентів річних нарахованих згідно ст. 625 ЦК України.
При цьому позивачем засвідчувалось на понесенні витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в розмірі 2 594,71 грн.
Ухвалою суду від 25.10.2021р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18.11.2021р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали, явку повноважних представників сторін в судове засідання визначено на їх розсуд. При цьому, зобов'язано позивача в найкоротший термін надати суду визначене у тексті позовної заяви рішення сесії Олицької селищної ради "Про початок реорганізації Жорнищенської сільської ради шляхом приєднання до Олицької селищної ради" від 09.12.2020р. №1/25.
18 листопада 2021 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано клопотання Олицької селищної ради від 18.11.2021р. №1541/01-03-3/2-21 про продовження строку для подання суду та позивачу відзиву на позовну заяву.
Протокольною ухвалою, постановленою за результатами проведеного 18.11.2021р. підготовчого судового засідання (за участі представників сторін), судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 06.12.2021р., продовжено відповідачу процесуальний строк до 26.11.2021р. включно для подання на адресу суду та позивача відзиву на позовну заяву, встановлено позивачу строк до 03.12.2021р. включно для подання на адресу суду та відповідача відповіді (за наявності) на відзив відповідача на позовну заяву.
Протокольною ухвалою, постановленою за результатами проведеного 06.12.2021р. підготовчого судового засідання (за участі представників позивача), судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 11.01.2022р.
Ухвалою суду від 06.12.2021р. було повідомлено відповідача про процесуальні дії, вчинені судом в підготовчому судовому засіданні 06.12.2021р.
06 грудня 2021 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано клопотання ПП "ВОЛИНЬ ТРАНСБУД" про долучення до матеріалів справи копій рішень сесії Олицької селищної ради "Про підсумки виборів, визнання повноважень та реєстрацію депутатів Олицької селищної ради та Олицького селищного голови" від 27.11.2020р. №1/1 та "Про початок реорганізації Жорнищенської сільської ради шляхом приєднання до Олицької селищної ради" від 09.12.2020р. №1/25.
У визначений судом день та час в судове засідання з'явився лише представник позивача. Відповідач своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, причини неявки свого представника в судове засідання суду не повідомив, хоча про день на час розгляду справи в суді сторона повідомлялась належним чином (ухвала суду від 06.12.2021р., згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена Олицькій селищній раді 10 грудня 2021 року), відзиву на позов відповідач, не дивлячись на продовження судом відповідних процесуальних строків для цієї дії, не подав.
Згідно з приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає судову справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд зауважує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.
В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст. 3 ГПК України.
Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997р., дана Конвенція та Протоколи до неї №№2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003р. №01-8/1427 із наступними змінами та доповненнями, відповідно до котрого: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".
Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони, у відповідності до чинного законодавства, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити по суті у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Присутня в засіданні суду представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов в повному обсязі, з огляду на належне повідомлення відповідача про день та час розгляду даної справи по суті за його участю, усвідомлення сторони про наявність відповідного судового провадження та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, засвідчила на наявності підстав для розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що сторони, зокрема, відповідач, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи по суті, господарський суд, оцінюючи подані позивачем докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.
Викладена позиція суду пов'язана з наступними обставинами:
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, наведені в ст. 179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
У розумінні приписів наведеної норми, ціна є однією із найважливіших умов відплатного договору. Сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд.
В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При цьому судом також засвідчується, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину котра, зокрема, означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися лише при: - розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; - розірванні договору в судовому порядку; - відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; - припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; - недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 03 липня 2019 року між Приватним підприємством "ВОЛИНЬ ТРАНСБУД" (Підрядник) та Жорнищенською сільської ради (Замовник) (правонаступником сільської ради на даний час виступає Олицька селищна рада згідно з рішенням Олицької селищної ради від 09.12.2020р. №1/25 "Про початок реорганізації Жорнищенської сільської ради шляхом приєднання до Олицької селищної ради") було укладено договір №1 у відповідності до умов котрого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступну роботу: реконструкція вуличного освітлення від ТП-245 по вул. Миру, Куницького, Л. Українки, А. Богацького в с. Жорнище Ківерцівського району Волинської області (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1.-2.5. договору №1 від 03.07.2019р. загальна вартість робіт за цим договором складає: 222 390,93 грн. Вказана в п. 2.1 ціна є динамічною (акти виконаних робіт додаються ) і можуть переглядатись сторонами за слідуючих умов: інфляційне подорожчання матеріалів та робіт; підвищення рівня зарплати; виконання непередбачених робіт; зміна складу та обсягів робіт; прийняття нових законодавчих актів, що впливають на вартість робіт. Зміна договірної ціни оформляється сторонами шляхом укладання додаткових угод. Розрахунки за цим договором проводяться на підставі підписаних уповноваженими особами актів виконаних робіт за фактично виконані роботи. Оплата за виконані роботи здійснюється в місячний термін з моменту підписання актів виконаних робіт.
На виконання умов вказаного договору підрядником в липні-грудні місяцях 2019 року було виконано, а замовником, прийнято, визначених угодою робіт на загальну суму 222 390,93 грн.
Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи копіями підписаних між договірними сторонами та скріплених їх печатками актами приймання виконаних будівельних робіт за липень-грудень місяці 2019 року.
Як Жорнищенська сільська рада, так і в подальшому її правонаступник - Олицька селищна рада, взяті на себе згідно договору підряду від 03.07.2019р. №1 зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті виконаних підрядних робіт не виконали, їх вартість в повному об'ємі не оплатили у зв'язку з чим заборгували ПП "ВОЛИНЬ ТРАНСБУД" 92 390,93 грн.
Судом встановлено, що визначена сума боргу включає загальну вартість виконаних у період з липня по грудень включно місяці 2019 року підрядних робіт 222 390,93 грн. за мінусом проведених оплат на суму 130 000 грн. (докази оплати - платіжне доручення №4 від 09.07.2019р. на суму 50 000 грн. та платіжне доручення №3 від 16.07.2019р. на суму 80 000 грн. долучені до матеріалів справи).
Також, 03 березня 2020 року між Приватним підприємством "ВОЛИНЬ ТРАНСБУД" (Підрядник) та Жорнищенською сільської ради (Замовник) (правонаступником сільської ради на даний час виступає Олицька селищна рада згідно з рішенням Олицької селищної ради від 09.12.2020р. №1/25 "Про початок реорганізації Жорнищенської сільської ради шляхом приєднання до Олицької селищної ради") було укладено договір №3/03 у відповідності до умов котрого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступну роботу: поточний ремонт вуличного освітлення в с. Жорнище Ківерцівського району Волинської області (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1.-2.5. договору №3/03 від 03.03.2020р. загальна вартість робіт за цим договором складає: 49 980 грн. Вказана в п. 2.1 ціна є динамічною (акти виконаних робіт додаються ) і можуть переглядатись сторонами за слідуючих умов: інфляційне подорожчання матеріалів та робіт; підвищення рівня зарплати; виконання непередбачених робіт; зміна складу та обсягів робіт; прийняття нових законодавчих актів, що впливають на вартість робіт. Зміна договірної ціни оформляється сторонами шляхом укладання додаткових угод. Розрахунки за цим договором проводяться на підставі підписаних уповноваженими особами актів виконаних робіт за фактично виконані роботи. Оплата за виконані роботи здійснюється в місячний термін з моменту підписання актів виконаних робіт.
На виконання умов вказаного договору підрядником в червні місяці 2020 року було виконано, а замовником у встановленому порядку, прийнято, визначених угодою робіт на загальну суму 49 980 грн.
Викладене підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи копією підписаного між договірними сторонами та скріпленою їх печатками, акту приймання виконаних будівельних робіт за червень місяць 2020 року.
Як Жорнищенська сільська рада, так і в подальшому її правонаступник - Олицька селищна рада, взяті на себе згідно договору підряду від 03.03.2020р. №3/03 зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті виконаних підрядних робіт не виконали, їх вартість не оплатили у зв'язку з чим заборгували ПП "ВОЛИНЬ ТРАНСБУД" 49 980 грн.
Відтак, судом встановлено, що згідно договорів №1 від 03.07.2019р. та від 03.03.2020р. №3/03 загальна заборгованість відповідача щодо оплати виконаних робіт становить 142 370,93 грн.
З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання Жорнищенською сільською радою своїх зобов'язань за договорами підряду №1 від 03.07.2019р. та від 03.03.2020р. №3/03, позивачем 12.01.2021р. №1/01 на адресу відповідного органу місцевого самоврядування було направлено вимогу про оплату заборгованості на загальну суму 142 370,93 грн.
18 березня 2021 року Олицька селищна рада за вих. №14367/01-03-2/2-21 було направлено на адресу позивача відповідь на претензію, в якій селищна рада повідомила про відмову у визнані грошових вимог на суму 142 370,93 грн. При цьому засвідчила, що рішенням Олицької селищної ради №2/4 від 24.12.2020р. "Про селищний бюджет на 2021 рік" не передбачено коштів на оплату даного виду робіт у зв'язку з відсутністю заборгованості Жорнищенської сільської ради перед ПП "ВОЛИНЬ ТРАНСБУД" станом на 01.01.2021р.
Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Таким чином, двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору підрядник бере на себе обов'язок виконати на користь замовника певні роботи і водночас набуває права вимагати їх оплати, а замовник, у свою чергу, набуває право вимагати від підрядника виконання робіт та зобов'язаний здійснити їх оплату.
Відповідно до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.
Судом наголошується, що в даному випадку відносини між Приватним підприємством "ВОЛИНЬ ТРАНСБУД" та Жорнищенською сільською радою (у зв'язку з правонаступництвом з Олицькою селищною радою) носять договірний характер, укладені договори №1 від 03.07.2019р. та від 03.03.2020р. №3/03 предметом судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавалися, договірними сторонами розірвані чи змінені не були.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на викладене, враховуючи укладення договорів №1 від 03.07.2019р. та від 03.03.2020р. №3/03, виконання позивачем згідно їх умов підрядних робіт, прийняття цих робіт замовником та непроведення при цьому останнім всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в загальному розмірі 142 370,93 грн. (з розрахунку 92 390,93 грн. заборгованість по договору №1 від 03.07.2019р. + 49 980 грн. заборгованість по договору від 03.03.2020р. №3/03).
Сума заборгованості 142 370,93 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу:
- 16 443,84 грн. суми інфляційних за період прострочки платежів з 01.01.2020р. по 31.08.2021р. по договору №1 від 03.07.2019р.;
- 7 349 грн. трьох відсотків річних за період з 11.01.2020р. по 30.09.2021р. по договору №1 від 03.07.2019р.;
- 5 003 грн. суми інфляційних за період прострочки платежів з 01.08.2020р. по 31.08.2021р. по договору від 03.03.2020р. №3/03;
- 1 813,81 грн. трьох відсотків річних за період з 16.07.2020р. по 30.09.2021р. по договору від 03.03.2020р. №3/03.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.
Стосовно засвідченого в тексті рішення суду правонаступництва відповідача судом засвідчуються встановлені обставини відповідно до котрих рішенням Олицької селищної ради від 09.12.2020р. №1/25 "Про початок реорганізації Жорнищенської сільської ради шляхом приєднання до Олицької селищної ради" було вирішено розпочати процедуру реорганізації Жорнищенської сільської ради (ЄДРПОУ 04333721, місцезнаходження: вул. Центральна, 3, с. Жорнище) шляхом приєднання до Олицької селищної ради (ЄДРПОУ 04333879, місцезнаходження: вул. Замкова, 17, смт. Олика, Ківерцівського району, Волинської області, 45263). При цьому Олицька селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Жорнищенської сільської ради.
Відтак, суд вважає, що стороною договорів №1 від 03.07.2019р. та №3/03 від 03.03.2020р. виступає на даний час є Олицька селищна рада, як правонаступник Жорнищенської сільської ради.
За загальним правилом, правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу або перетворення.
Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
У відповідності до ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно ч. 1 ст. 106 ЦК України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
У статті 107 ЦК України зазначено, що комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
З наведених вище положень вбачається, що однією з умов настання правонаступництва є внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відповідне припинення юридичної особи.
Частиною 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.
Тобто, до внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи, її цивільна дієздатність не припиняється.
Таким чином, визначальною умовою для завершення процедури реорганізації та правонаступництва є державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
Суд засвідчує, що відносини, що виникають у процесі добровільного об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об'єднаних територіальних громад регулює Закон України "Про добровільне об'єднання територіальних громад".
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 8 вказаного Закону, об'єднана територіальна громада вважається утвореною за цим Законом з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об'єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об'єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови відповідності таких рішень висновку, передбаченому частиною четвертою статті 7 цього Закону. Повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою. Після завершення повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, їхні виконавчі комітети продовжують здійснювати свої повноваження до затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою, персонального складу її виконавчого комітету. Протягом зазначеного строку сільський, селищний, міський голова, обраний об'єднаною територіальною громадою, очолює такі виконавчі комітети та входить до їх персонального складу. Об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою. З дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об'єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою.
Частиною 7 статті 8 вказаного Закону встановлено, що під час проведення реорганізації юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад та їхніх виконавчих комітетів повноваження з управління справами таких юридичних осіб здійснює сільський, селищний, міський голова, обраний об'єднаною територіальною громадою. За поданням сільського, селищного, міського голови, обраного об'єднаною територіальною громадою, відповідна сільська, селищна, міська рада може утворити комісії для забезпечення виконання таким головою повноважень з управління справами юридичних осіб, що реорганізуються.
Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 8 вказаного Закону, державна реєстрація припинення юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих комітетів шляхом приєднання здійснюється на підставі заяви, поданої сільським, селищним, міським головою, обраним об'єднаною територіальною громадою, або уповноваженою ним особою суб'єкту державної реєстрації. Державна реєстрація припинення шляхом приєднання юридичних осіб - виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, які забезпечують окреме виконання бюджетів територіальних громад, що об'єдналися, здійснюється не раніше затвердження бюджету об'єднаної територіальної громади. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, її виконавчий комітет є такою, що припинилася, з дня внесення запису про її припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу - сільську, селищну, міську раду, обрану об'єднаною територіальною громадою, її виконавчий комітет, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснюється на підставі заяви, поданої сільським, селищним, міським головою, обраним об'єднаною територіальною громадою, або уповноваженою ним особою.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на день розгляду справи Жорнищенська сільської ради Ківерцівського району Волинської області (код ЄДРПОУ 04333721) перебуває в стані припинення з 14.12.2020 - внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.
Враховуючи фактичні обставини та зазначені норми законодавства, Жорнищенська сільська рада Ківерцівського району Волинської області, як юридична особа не припинена та не виключена з ЄДРПОУ. Повноваження з управління справами в результаті реорганізації Жорнищенської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, як сторони по договорах №1 від 03.07.2019р. та №3/03 від 03.03.2020р., перейшли до Олицької селищної ради.
Судом засвідчується, що при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент.
Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а усієї їх сукупності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі №910/5953/17 визначено, що при реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків. Отже, лише при припиненні суб'єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий.
Враховуючи вище викладене, момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, що ліквідується шляхом злиття, не може пов'язуватись внесенням запису до реєстру про припинення юридичної особи.
Вищевикладене узгоджується також із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.10.2020р. у справі №619/1699/17-ц, а також із подібними правовими висновками Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020р. у справі №296/443/16-ц, провадження №61-16634сво19.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 129 ГПК України в повному об'ємі за рахунок Олицької селищної ради.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Олицької селищної ради (Волинська область, Луцький район, смт. Олика, вул. Замкова, 17, код ЄДРПОУ 04333879) на користь Приватного підприємства "ВОЛИНЬ ТРАНСБУД" (Волинська область, Луцький район, с. Струмівка, вул. Рівненська, 10, код ЄДРПОУ 42173392) 142 370,93 грн. заборгованості, 21 446,84 грн. суми збитків від інфляції, 9162,81 грн. трьох процентів річних, а всього 172 980,58 грн. та 2594,71 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З врахуванням положень ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення
складено 13.01.2022р.
Суддя В. А. Войціховський