10 січня 2022 року м. Харків Справа № 905/1362/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Лакіза В.В.
без участі представників сторін,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Український науково-дослідний інститут скла”, Донецька область, м. Костянтинівка, (вх.№3193 Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2021р. у справі №905/1362/21 (суддя Фурсова С.М., ухвалене в м.Харків, час ухвалення судового рішення - не зазначено, дата складення повного тексту - 24.09.2021р.)
за позовом: Державного підприємства “Укрпромзовнішекспертиза”, м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український науково-дослідний інститут скла”, Донецька область, м. Костянтинівка,
про стягнення 86944,45грн.,
Державне підприємство “Укрпромзовнішекспертиза” звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український науково-дослідний інститут скла” про стягнення заборгованості за оплату маркетингових досліджень у загальній сумі 86944,45грн., з яких: 67200,00грн. - основна заборгованість, 5528,65 - інфляційні, 2283,00грн. - 3% річних, 11932,80грн. - пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на надання інформаційно-маркетингових послуг №2020-14 від 04.03.2020р. та додатковою угода №1 до нього, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.09.2021р. у справі №905/1362/21 задоволено частково позовні вимоги Державного підприємства “Укрпромзовнішекспертиза” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український науково-дослідний інститут скла” про стягнення заборгованості за оплату маркетингових досліджень у сумі загальній сумі 86944,45грн., з яких: 67200,00грн. основна заборгованість, 5528,65грн. інфляційні, 2283,00грн. 3% річних, 11932,80грн. пеня.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український науково-дослідний інститут скла” на користь Державного підприємства “Укрпромзовнішекспертиза” 67200,00грн. основну заборгованість, 5528,65грн. інфляційні, 1701,47грн. 3% річних, 4253,56грн. пеню, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 2054,32грн.; відмовлено в частині позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 7679,24грн. та 3% річних в сумі 581,53грн.
Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 627, 629, 638, 639, 901, 903 Цивільного кодексу України мотивовані доведеністю належними та допустимими доказами факту неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо оплати коштів за надані кошти за договором на надання інформаційно-маркетингових послуг №2020-14 та додатковою угодою №1 до договору та факту наявності заборгованості, у зв'язку із чим, господарським судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості у розмірі 67200,00грн.
Враховуючи доведеність факту несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за договором на надання інформаційно-маркетингових послуг №2020-14 та додатковою угодою №1 до договору, місцевим господарським судом також було частково задоволено позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій та стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1701,47грн., інфляційні у розмірі 5528,65грн. та пеню в сумі 4253,56грн. В решті позову відмовлено, оскільки позивачем невірно здійснено розрахунок пені та 3% річних.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Український науково-дослідний інститут скла” з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2021р. у справі №905/1362/21 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Зокрема, апелянт посилається на відсутність підстав для проведення повної оплати за надані послуги за договором з огляду на не усунення позивачем, як виконавцем послуг, численних зауважень по отриманому в електронному вигляді “Маркетинговому дослідженню за темою “Український ринок скла із дзеркальним покриттям у 2015-І півріччя 2020р.”, які були виявлені Міністерством економіки України в ході розгляду матеріалів скарги по порушенню антидемпінгового розслідування щодо імпорту скла із дзеркальним покриттям.
Вказані обставини, як стверджує апелянт, призводять до зупинки розгляду Міністерством економіки України вказаної скарги про порушення антидемпінгового розслідування щодо імпорту скла із дзеркальним покриттям, що наносить суттєві збитки вітчизняним підприємствам - виробникам листового скла із дзеркальним покриттям.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2021р. залишено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Український науково-дослідний інститут скла” на рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2021р. у справі №905/1362/21 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не надано суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
Апеляційний господарський суд також зазначив про необхідність уточнення вимог апеляційної скарги щодо меж перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції.
Крім того, апеляційним господарським судом було встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Український науково-дослідний інститут скла” 10-денний строк для усунення недоліків апеляційної скарги, з дня вручення ухвали про залишення без руху та роз'яснено апелянту, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
08.11.2021р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору (вх.№12917). Крім того, апелянтом уточнено вимоги апеляційної скарги, відповідно до яких останній просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2021р. у справі №905/1362/21 та закрити провадження у справі.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2021р. у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Мартюхіної Н.О., для розгляду справи №905/1362/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю “Український науково-дослідний інститут скла” на рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2021р. у справі №905/1362/21; встановлено позивачу строк до 22.11.2021р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання; встановлено учасникам справи строк до 22.11.2021р. для подання заяв і клопотань; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Український науково-дослідний інститут скла” на рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2021р. у справі №905/1362/21 вирішено розпочати з 11.11.2021р. без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи повідомлень відділення поштового зв'язку, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2021р. отримано позивачем та відповідачем 11.11.2021р.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
22.11.2021р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№13519), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Український науково-дослідний інститут скла”, рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2021р. у справі №905/1362/21 залишити без змін.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 04.03.2020р. між Державним підприємством “Укрпромзовнішекспертиза” (надалі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Український науково-дослідний інститут скла” (надалі - замовник) було укладено договір на надання інформаційно-маркетингових послуг №2020-14 (надалі - договір т.1 а.с.10-12), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати і передати замовнику маркетингове дослідження за темою “Український ринок скла із дзеркальним покриттям в 2015-2019рр.” у відповідності до технічного завдання, наведеного у додатку №1, яке є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.1. договору).
У додатку №1 до договору сторонами передбачено технічне завдання на маркетингове дослідження за темою “Український ринок скла із дзеркальним покриттям в 2015-2019рр.”, досліджуваною продукцією є скло із дзеркальним покриттям - яке, класифікується згідно коду УКТ ЗЕД 7009 90 “Дзеркала скляні, у рамках або без рам”; період дослідження - 2015-2019 рр. (т.1 а.с.13).
Відповідно до пункту 1.2. договору, замовник зобов'язується прийняти роботу і оплатити виконавцю виконані роботи відповідно до розділу 2 та 3 цього договору.
Загальна сума договору згідно з пунктом 2.1. договору складає 128000,00грн., в т.ч. ПДВ - 21333,33грн.
Розділом 3 договору визначено умови оплати.
Зокрема, замовник здійснює 70 % передплату у розмірі 89600,00грн., у т.ч. ПДВ - 14933,33грн., згідно виставленого виконавцем рахунку-фактури, протягом 3-х банківських днів, з моменту його отримання (пункт 3.1. договору).
Замовник здійснює 30% оплату в розмірі 38400,00грн., у т.ч. ПДВ - 6400,00грн., протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт (пункт 3.2. договору).
Результати виконаної роботи оформлюються у вигляді кінцевого звіту (в електронному та/або друкованому вигляді). Замовник протягом 5 днів після отримання Звіту, розглядає його, і в разі відсутності претензій, зобов'язується підписати Акт прийому-здачі виконаних робіт, або надати виконавцеві мотивовану відмову про приймання робіт (пункти 4.1 та 4.5 договору).
Відповідно пункту 5.2 договору, строк виконання умов договору - 1 (один) місяць з моменту здійснення замовником передплати згідно пункту 3.1 договору.
За несвоєчасну оплату послуг виконавця замовник сплачує пеню у розмірі 0,1 % від розміру несвоєчасно сплаченого платежу за кожний прострочений день (пункт 7.3 договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами, а дія договору припиняється виконанням зобов'язань, проведених належним чином. За згодою обох сторін чинність договору може бути продовжено на взаємно погоджених умовах (пункти 5.1 та 5.3 договору).
31.08.2020р. сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору від 04.03.2020р. про надання інформаційно-маркетингових послуг №2020-14 (надалі - додаткова угода т.1 а.с.15), відповідно до умов якої замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується підготувати і передати замовнику оновлене маркетингове дослідження за темою “Український ринок скла із дзеркальним покриттям в 2015р.- І півріччя 2020р.” у відповідності до технічного завдання, наведеного у додатку №1, яке є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди.
У додатку №1 до додаткової угоди сторонами передбачено технічне завдання на маркетингове дослідження за темою “Український ринок скла із дзеркальним покриттям в 2015-1 півріччя 2020р.”, досліджуваною продукцією є скло із дзеркальним покриттям - яке, класифікується згідно коду УКТ ЗЕД 7009 90 “Дзеркала скляні, у рамках або без рам”; період дослідження - 2015 р.- 1 півр.2020 р. (т.1 а.с.16).
Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди, вартість за цією угодою складає 96000,00грн., у т.ч. ПДВ - 16000,00грн.
Замовник здійснює 70 % передплату у розмірі 67200,00грн., у т.ч. ПДВ - 11200,00грн., згідно виставленого виконавцем рахунку-фактури, протягом 3-х банківських днів, з моменту його отримання (пункт 2.2 додаткової угоди).
Замовник здійснює 30 % оплату в розмірі 28800,00грн., у т.ч. ПДВ - 4800,00грн. протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт (пункт 2.3 додаткової угоди).
Згідно з пунктом 3.1. додаткової угоди, строк надання послуг за цією угодою складає один місяць, з моменту здійснення замовником передплати згідно з пунктом 2.2. цієї угоди.
Порядок здачі приймання результатів наданих послуг регулюється розділом 4 договору (пункт 3.2. додаткової угоди).
Угода є невід'ємною частиною договору, набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по цій Угоді (п.4.2 Додаткової угоди).
Матеріалами справи підтверджується, що замовником на виконання пункту 3.1. договору та пункту 2.2. додаткової угоди було здійснено 70% передплати за “маркетингове дослідження “Український ринок скла із дзеркальним покриттям в 2015-2019рр.” та за “маркетингове дослідження за темою “Український ринок скла із дзеркальним покриттям в 2015р. - І півріччі 2020р.”, згідно платіжних доручень від 05.03.2020р. №5 на суму 89600,00грн. та від 01.09.2020р. №19 на суму 67200,00грн. (т.1 а.с.36-37).
На виконання умов договору виконавцем було надано замовнику маркетингове дослідження за темою “Український ринок скла із дзеркальним покриттям в 2015-2019рр.”, прийняття якого підтверджується актом наданих послуг від 29.04.2020р. №952 на суму 128000,00грн. (т.1 а.с.17).
Вказаний акт підписано представниками сторін, в тому числі замовником, яким зазначено про відсутність будь-яких претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг).
Крім того, замовником на виконання умов додаткової угоди до договору було надано замовнику оновлене маркетингове дослідження за темою “Український ринок скла із дзеркальним покриттям в 2015р. - І півріччя 2020р.”, прийняття якого підтверджується актом наданих послуг від 29.12.2020р. №2873 на суму 96000,00грн. (т.1 а.с.18).
Вказаний акт підписано представниками сторін, в тому числі замовником, яким зазначено про відсутність будь-яких претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг).
Як зазначав в позовній заяві позивач, в порушення пункту 3.2. договору та пункту 2.3 додаткової угоди до договору, замовником протягом 3-х банківських днів з моменту підписання актів прийому-передачі виконаних робіт не було проведено оплату за надані послуги у розмірі 30 %, у зв'язку із чим, з метою досудового врегулювання спору 11.05.2021р. на його адресу було направлено претензією з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 67200,00грн. (т.1 а.с.20).
Проте, відповіді на вказану претензію замовником надано не було, як і не було в добровільному порядку сплачено суму наявної заборгованості, що і стало підставою для звернення Державного підприємства “Укрпромзовнішекспертиза” до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український науково-дослідний інститут скла” про стягнення заборгованості за оплату маркетингових досліджень у загальній сумі 86944,45грн., з яких: 67200,00грн. - основна заборгованість, 5528,65 - інфляційні, 2283,00грн. - 3% річних, 11932,80грн. - пеня (т.1 а.с.1-20).
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.09.2021р. у даній справі позовні вимоги задоволено частково, з підстав викладених вище (т.1 а.с.73-78).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судова колегія зазначає, що укладений між сторонами договір на надання інформаційно-маркетингових послуг №2020-14 від 04.03.2020р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг, до якого слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України, оскільки передбачає вчинення ДП “Укрпромзовнішекспертиза” як виконавцем певних дій за плату (підготовка маркетингового дослідження). Отже, до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі такого договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини надання послуг.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як було зазначено вище, матеріалами справи підтверджується, що замовником на виконання пункту 3.1. договору та пункту 2.2. додаткової угоди було здійснено 70% передплати за “маркетингове дослідження “Український ринок скла із дзеркальним покриттям в 2015-2019рр.” та за “маркетингове дослідження за темою “Український ринок скла із дзеркальним покриттям в 2015р. - І півріччі 2020р.”, згідно платіжних доручень від 05.03.2020р. №5 на суму 89600,00грн. та від 01.09.2020р. №19 на суму 67200,00грн. (т.1 а.с.36-37).
На виконання умов договору виконавцем було надано замовнику маркетингове дослідження за темою “Український ринок скла із дзеркальним покриттям в 2015-2019рр.”, прийняття якого підтверджується актом наданих послуг від 29.04.2020р. №952 на суму 128000,00грн. (т.1 а.с.17).
Вказаний акт підписано представниками сторін, в тому числі замовником, яким зазначено про відсутність будь-яких претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг).
Крім того, замовником на виконання умов додаткової угоди до договору було надано замовнику оновлене маркетингове дослідження за темою “Український ринок скла із дзеркальним покриттям в 2015р. - І півріччя 2020р.”, прийняття якого підтверджується актом наданих послуг від 29.12.2020р. №2873 на суму 96000,00грн. (т.1 а.с.18).
Вказаний акт також підписано представниками сторін, в тому числі замовником, яким зазначено про відсутність будь-яких претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг).
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 5 статті 254 Цивільного кодексу України).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на відсутність підстав для проведення повної оплати за надані послуги з огляду на не усунення позивачем, як виконавцем послуг, численних зауважень по отриманим в електронному вигляді “Маркетингових досліджень за темою “Український ринок скла із дзеркальним покриттям у 2015-І півріччя 2020р.”, які були виявлені в ході розгляду Міністерством економіки України матеріалів скарги по порушенню антидемпінгового розслідування щодо імпорту скла із дзеркальним покриттям.
Вказані обставини, як стверджує апелянт, призводять до зупинки розгляду Міністерством економіки України вказаної скарги про порушення антидемпінгового розслідування щодо імпорту скла із дзеркальним покриттям, що наносить суттєві збитки вітчизняним підприємствам - виробникам листового скла із дзеркальним покриттям.
Разом з цим, як було зазначено вище, пунктом 4.5. договору сторони погодили, що замовник протягом 5 днів після отримання Звіту, розглядає його, і в разі відсутності претензій, зобов'язується підписати Акт прийому-здачі виконаних робіт, або надати виконавцеві мотивовану відмову про приймання робіт (4.5 договору).
Пунктом 3.2. договору та пунктом 2.3 додаткової угоди до договору визначено обов'язок замовника протягом 3-х банківських днів з моменту підписання актів прийому-передачі виконаних робіт провести оплату за надані послуги у розмірі 30 %.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що акти надання послуг від 29.04.2020р. №952, від 29.12.2020р. №2873 є належними доказами на підтвердження факту надання позивачем відповідачу відповідних послуг та в своїй сукупності підтверджують обставину виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем у розумінні ст. 526, 901 Цивільного кодексу України, та як наслідок обов'язок відповідача здійснити оплату за надані послуги у розмірі 30% у відповідності до пункту 3.2. договору та пункту 2.3 додаткової угоди до договору.
Враховуючи доведеність факту невиконання відповідачем умов договору, несплати в повному обсязі решти вартості наданих послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 67000,00грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 2283,00грн., інфляційних у розмірі 5528,65грн. та пені в сумі 11932,80грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому не має його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 2 та 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено що, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як було зазначено вище, пунктом 7.3. договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату послуг виконавця замовник сплачує пеню у розмірі 0,1 % від розміру несвоєчасно сплаченого платежу за кожний прострочений день.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані позивачем розрахунки сум 3% річних, інфляційних та пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог у відповідній частині та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1701,47грн., інфляційні у розмірі 5528,65грн. та пеню в сумі 4253,56грн.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які Сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2021р. у справі №905/1362/21 без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 254, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статті 276, статті 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Український науково-дослідний інститут скла” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2021р. у справі №905/1362/21 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 13 січня 2022р.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза