справа № 753/6339/21
провадження № 22-ц/824/1279/2022
11 січня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Журавльова Олексія Сергійовича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року в складі судді Лужецької О.Р.,
встановив:
26.03.2021 Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 08.05.2018 в розмірі 70 266,79 грн, яка складається з наступного: 60 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 266,79 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг №б/н від 08.05.2018, згідно якої отримав кредит у розмірі 60 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду, що підписана заява разом з "Умовами та Правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.2.3, 2.1.1.2.4. договору на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
АТ КБ «Приватбанк» було надано відповідачу набір засобів доступу до картрахунку через віддалені канали обслуговування, серед яких є: Internet-banking Приват24; MobileBanking; Контактний Центр Банку; Цілодобову службу «Консьєрж - сервіс» та до пристроїв самообслуговування, через які клієнтом можуть проводитися банківські операції по картрахунку.
Для погашення кредиту банк надав відповідачу інструменти передбачені договором, а саме п. 2.1.1.12.3, відповідно до якого поповнення картрахунку здійснюється шляхом внесення коштів в готівковій або безготівковій формі і зарахування їх банком на картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору , що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 21.03.2021 утворилась заборгованість у розмірі 70 266,79 грн, яка складається з наступного: 60 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 266,79 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 60 000 грн В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Журавльов О. С. просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Свої доводи обґрунтовує тим, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження надання відповідачу кредиту у розмірі 60 000 грн. Анкета не є належним, допустимим та достовірним доказом отримання суми кредиту саме у вказаному розмірі. Позивачем не надано відомостей про номер карткового рахунку, дати вручення картки, повідомлення пін-коду, строку дії картки. Будь-яких доказів про внесення коштів на рахунок відповідача АТ КБ "ПриватБанк" не надано. Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Позивачем не доведено факту укладення кредитного договору, умов, на яких від укладався, в тому числі розміру тіла кредиту, а також строку дії договору.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази укладення кредитного договору саме на суму 60 000 грн, суми кредитної заборгованості, розміру відсотків, під які видавався кредит, та строку дії кредитного договору, позовні вимоги є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не надано.
Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 08 травня 2018 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій погодився, що заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Також у заяві, підписаній відповідачем, зазначено, що він ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді.
15 травня 2018 року ОСОБА_1 подана до ПриватБанку заявка на актуалізацію даних про преміальній картці.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 21.03.2021 утворилась заборгованість у розмірі 70 266,79 грн, яка складається з наступного: 60 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 266,79 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, що сторонами погоджені істотні умови кредитного договору, зокрема, розмір та порядок нарахування відсотків. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погодився з тим, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи, наданим доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.
Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Частиною 1 статті 207 ЦК України, редакція якої діяла на момент укладення договору, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, розмір процентів, які повинен сплачувати позичальник за користування кредитом, та порядок повернення кредиту і сплати процентів.
У підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду першої інстанції копію анкети-заяви від 08 травня 2018 року, яка підписана ОСОБА_1 , що відповідач не спростовував, заявку на актуалізацію даних про преміальній картці від 15 травня 2018 року, підписану ОСОБА_1 , що останній не заперечував, довідку про видану ОСОБА_1 кредитну картку терміном дії до травня 2021 року, виписку по рахунку, розрахунок заборгованості, витяг з "Умов та Правил надання банківських послуг" та "Тарифи Банку", копію наказу банку щодо затвердження "Умов та Правил надання банківських послуг".
Однак, в анкеті-заяві, яка підписана ОСОБА_1 , не зазначений розмір процентів, які погодили сторони кредитного договору, як плату за користування кредитними коштами, а також не визначений порядок повернення кредиту та порядок сплати процентів.
Надані суду Тарифи не містять підпису відповідача.
Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Тарифи та Умови і Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про не доведення позивачем, що з відповідачем були погоджені всі істотні умови кредитного договору, та суд правильно відмовив у стягненні з відповідача процентів.
Доводи апеляційної скарги про те, що банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту, є необґрунтованими, оскільки таких вимог позивачем не заявлялося.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що позивачем не надано належних доказів видачі відповідачу кредитної картки та строку дії картки.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи.
Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-ст.80 ЦПК України).
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надана банком виписка за картковому рахунку позичальника, підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.
Відповідно до довідки позивача, відповідачу за договором від 08.05.2018 видано кредитну картку № НОМЕР_1 терміном дії до травня 2021 року.
За змістом частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З наданої суду банком виписки по рахунку вбачається, що банк видав відповідачу картку № НОМЕР_1 , останній користувався нею та грошовими коштами банку, тому ПАТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а відтак висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача отриманих та не повернутих коштів є правильним.
Відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано доказів повернення банку отриманих грошових коштів.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, оцінив надані докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, тому колегія суддів не встановила підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Журавльова Олексія Сергійовича залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк