справа №359/5928/21 Головуючий у І інстанції - Ткаченко Д.В.
апеляційне провадження №33/824/4712/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
09 грудня 2021 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Гуль В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2021 року, якою адміністративне провадження відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито,-
11.06.2021 року о 13 год. 10 хв. на перехресті вул. Нова - вул. Центральна - вул. Соборна - вул. Мостова в с. Гнідин Бориспільського району Київської області, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Renault Sandero» н.з. НОМЕР_2 був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, при виїзді на нерегульоване перехрестя не надав перевагу в русі автомобілю «Hyundai Kona» н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення, чим порушив п. 2.3 а), 16.11 ПДР України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
ОСОБА_2 в судовому засіданні подав клопотання про закриття адміністративного провадження у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2021 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. 124 КУпАП, закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати постанову та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_2 виним у вчиненні ДТП. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до положення ст.38 КупАП, необхідно встановити вину водія ОСОБА_2 у вчиненні ДТП. Вказує, що звільнення від відповідальності у зв'язку із закінченням строків накладання адміністративного стягнення не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону.
Заслухавши особу, яка подала апеляційну скаргу та її адвоката, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю її такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і
З матеріалів справи щодо ОСОБА_3 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду не були дотримані повністю.
Апеляційний суд зазначає, що закриття провадження по справі на підставі п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підлягає під ознаками адміністративного правопорушення, оскільки для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі у зв'язку зі спливом цього строку необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення. Крім того статтею 38 КУпАП передбачені не строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, а строки накладення адміністративного стягнення.
Закриття справи у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи в суді строку накладення адміністративного стягнення передбачає встановлення винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті.
У своїх рішеннях ЄСПЛ визначає правові підходи щодо розуміння порушення права особи на участь у судовому розгляді як з точки зору принципу процесуальної рівності ,так й самої процесуальної поведінки сторони провадження ,та наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження («Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України», «Пономарьов проти України»).
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі за змістом - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно по п.2.3.б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.(п.12.1 ПДР України).
Відповідно до п.16.11 ПДР України на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
За порушення вимог зазначених вимог ПДР України передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
Відповідальність за ст.124 КУпАП настає в тому разі, коли внаслідок порушення правил дорожнього руху було спричинено пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Тобто, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є спричинення пошкодження об'єктів, зазначених у цій статті.
Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов'язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила ПДР України, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані стосовно даного правопорушення встановлюються окрім протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та іншими доказами.
Згідно ст.ст.9,245,252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Так, в суді апеляційної інстанції встановлено наступне.
11.06.2021 року о 13 год. 10 хв. на перехресті вул. Нова - вул. Центральна - вул. Соборна - вул. Мостова в с. Гнідин Бориспільського району Київської області, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Renault Sandero» н.з. НОМЕР_2 був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, при виїзді на нерегульоване перехрестя не надав перевагу в русі автомобілю «Hyundai Kona» н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення, чим порушив п. 2.3 а), 16.11 ПДР України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні даного правопорушення підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 181549 від 11.06.2021 р., схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, даними письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , даними таблиці встановлення дорожніх знаків і нанесення дорожньої розмітки, а також даними відеозапису з флеш накопичувача на якому зафіксовано саму подію дорожньо-транспортної пригоди.
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить всі необхідні данні, які характеризують об'єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (настання реальних наслідків у вигляді пошкодження певних об'єктів), що прямо закладено в диспозиції даної статті, усі вони перевірені та встановлені під час судового розгляду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, в діях водія ОСОБА_2 .
Доказів при апеляційному перегляді постанови суду, які б свідчили про відсутність події та складу адміністративного правопорушення не встановлено.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на час ухвалення судового рішення сплили строки, передбачені ст.38 КУпАП.
За даних обставин, апеляційний суд вважає, що постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2021 року, щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови, якою необхідно визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та провадження щодо нього закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Клопотання представника потерпілої ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2021 року - задовольнити.
Поновити потерпілому ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2021 року.
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2021 року щодо ОСОБА_2 - скасувати, ухвалити нову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Провадження щодо ОСОБА_2 закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Гуль