Номер справи 766/12409/20 Головуючий в 1 інстанції Рядча Т.І.
Номер провадження 22-ц/819/390/22 Доповідач Орловська Н.В.
11 січня 2022 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Орловської Н.В.
суддів Кутурланової О. В.
Майданіка В.В.
секретар Юськів І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Херсонський науково - виробничий центр стандартизації та сертифікації» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення,
14.08.2020р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Херсонський науково - виробничий центр стандартизації та сертифікації», у якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.151-152) просив стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03.04.2017 у справі №667/5636/15-ц про поновлення на роботі за період з 03.04.2017 по 04.03.2020 у розмірі 520 439,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом №371 від 26.06.2015 позивача звільнено з посади провідного економіста з планування Державного підприємства «Херсонський науково - виробничий центр стандартизації та сертифікації».
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03.04.2017р. у справі №667/5636/15-ц позивача поновлено на посаді економіста з планування. В частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць рішення суду підлягало негайному виконанню.
18.11.2019р. відповідачем видано наказ №57-П, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного економіста з планування. Проте, лише 05.03.2020 року позивача було ознайомлено з цим наказом та допущено до роботи.
06.05.2020 р. позивача звільнено у зв'язку зі скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 ст. 40 КЗпП, проведено остаточний розрахунок та виплачено лише компенсацію за невикористані відпустки за період з 01.10.2017 по 06.05.2020р.
При цьому, середній заробіток у зв'язку з затримкою виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03.04.2017р. за період з 03.04.2017 р. по 04.03.2020р. відповідачем не виплачено, чим допущено порушення положень ст. 236 КЗпП України.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25 серпня 2021р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 пропущено встановлений ч.1 ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду з даним позовом, оскільки розрахунок на виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03.04.2017 р. з ним проведено 05.03.2020р., а з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки його виконання позивач звернувся лише 06.08.2020р. Оскільки відповідно до положень ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, і питання про його поновлення позивачем не ставиться, тому суд першої інстанції дійшов висновку про залишення позову ОСОБА_1 без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25.08.2021р. скасувати і постановити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо пропуску позивачем встановленого ч.1 ст. 233 КЗпП України строку звернення до суду.
Апелянт не заперечує, що 05.03.2020 р. відповідач виконав рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03.04.2017 р. в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та виплатив кошти у розмірі, визначеному рішенням суду.
Цього ж дня позивача попереджено про заплановане звільнення з 06.05.2020. При цьому відповідачем було повідомлено, що остаточний розрахунок за період роботи з 03.04.2017 по 06.05.2021р. буде проведено в день звільнення, тобто 06.05.2020р.
Проте, 06.05.2020р. відповідачем було виконано обов'язок щодо проведення розрахунку з позивачем лише в частині виплати грошових коштів за невикористані 79 календарні дні щорічної відпустки. Середній заробіток за період затримки виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04.03.2017р. відповідачем так і не було виплачено, про що позивачу стало відомо лише 07.05.2020р. після ознайомлення з наказом про звільнення.
З огляду на викладене скаржник вважає, що перебіг строку для звернення до суду з даним позовом слід обчислювати не з 05.03.2020р., а з 08.05.2020 р.
Враховуючи, що з даним позовом ОСОБА_1 звернувся 06.08.2020 р., тому вважає, що встановлений ч.1 ст. 263 КЗпП України тримісячний строк на звернення до суду ним не пропущено.
Крім того, апелянт звертає увагу, що 26.05.2020р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено заяву ОСОБА_1 №12020230020001157 про скоєння генеральним директором ДП «Херсонстандартметрологія» злочину, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, який полягає в умисному невиконанні рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04.03.2017 р. у справі №667/5636/15.
У межах вказаного кримінального провадження 31.05.2021р. потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про стягнення грошових коштів за невиконання зазначеного вище рішення суду.
Після ухвалення рішення суду у даній справі позивачу стало відомо, що кримінальне провадження №12020230020001157 закрито, оригінал цивільного позову повернуто.
Апелянт вважає, що наведені обставини також підтверджують дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за період невиконання рішення суду про поновлення на роботі.
У відзиві на апеляційну скаргу ДП «Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», від імені якого діє адвокат Беженар Євгенія Олександрівна, доводи апелянта не визнає, просить рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25.08.2021р. залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що середній заробіток за час затримки виконання рішення не входить до структури заробітної плати, а тому строк пред'явлення до суду позовних вимог про його стягнення обмежується трьома місяцями. Позивач ознайомився з наказом про поновлення на роботі 05.03.2020р., а до суду з даним позовом звернувся 14.08.2020р., тобто через 2,5 місяці після спливу строку позовної давності. Посилання апелянта на подання цивільного позову в межах кримінального провадження, як на підставу для переривання строку позовної давності, вважає необґрунтованим, оскільки вказана обставина додаткового вказує на обізнаність ОСОБА_1 про порушення його прав з 04.03.2020р.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечує доводи відповідача з підстав, викладених в апеляційній скарзі, наполягає на її задоволенні.
В судове засідання 11.01.2022 року позивач ОСОБА_1 не прибув. При цьому, 11.01.2022 р. на адресу суду в електронній формі надійшло клопотання від імені ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням його на лікарняному.
Згідно ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд зауважує, що справа призначалася до розгляду в суді апеляційної інстанції неодноразово.
Про судові засідання, призначені на 30 листопада 2021 року, 14 грудня 2021 року та 11 січня 2022 року позивач повідомлявся судом шляхом надсилання судових повісток рекомендованими листами з повідомленням про вручення на відому суду і вказану самим позивачем у його заявах адресу місця проживання, однак вони повертались до суду з довідкою поштового відділення про причину повернення - «відсутність адресата за вказаною адресою». Заяви з повідомленням про іншу (нову) адресу місця свого проживання (перебування) позивач до суду не подавав.
Крім того, обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду даної справи, зокрема про судові засідання, призначені на 30 листопада 2021 року, 14 грудня 2021 року та 11 січня 2022 року, підтверджується його клопотаннями від 29.11.2021р., 14.12.2021р. та 11.01.2022р. про відкладення розгляду справи. (т.2, а.с.60,69,89)
У кожному з наведених клопотань позивач просив відкласти розгляд справи у зв'язку з його перебуванням на лікарняному, зазначаючи при цьому, що докази на підтвердження вказаних обставин будуть надані ним у наступному судовому засіданні.
Проте жодних документів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 у період з 30.11.2021р. по 11.01.2022р. на лікарняному позивачем не надано.
Враховуючи, що справа призначена до розгляду в суді апеляційної інстанції втретє, позивач в жодне судове засідання не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а наведені ним підстави для відкладення розгляду справи не підтверджені належними доказами, тому апеляційний суд вважає, що відповідно до ст.372 ЦПК України неявка ОСОБА_1 не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах визначених ст.367 ЦПК України, колегією суддів встановлені такі обставини.
З 18.10.2012 року ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з Державним підприємством «Херсонський науково - виробничий центр стандартизації та сертифікації» та працював на посаді першого заступника директора, а з 11.11.2014 року - на посаді провідного економіста з планування ДП «Херсонстандартметрологія».
Наказом за №371 від 26 червня 2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 звільнено з посади за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03.04.2017 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 03.05.2017 року та постановою Верховного Суду від 16.10.2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано накази в.о. директора ДП «Херсонстандартметрологія» за №355, №362, №371 від 17.06.2015 року, 19.06.2015 року, 26.06.2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного економіста з планування ДП «Херсонстандартметрологія». Стягнуто з ДП «Херсонстандартметрологія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 228 949,64 грн., що визначений без вирахування податків та інших обов'язкових платежів, а також заробітну плату за 05.06.2015 року в сумі 513,43 грн., що визначена без вирахування податків та інших обов'язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат. (а.с.14-15)
03.04.2017 року в.о. Генерального директора ДП «Херсонстандартметрологія» на підставі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03.04.2017року у справі №667/5636-15-ц видано наказ №141 про поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного економіста з планування з 03.04.2017 року та виплату останньому середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць. (а.с.100)
03.04.2017 року ДП «Херсонстандартметрологія» направлено лист вих. №265-01/31 від 03.04.2017 на адресу ОСОБА_1 з пропозицією приступити до виконання посадових обов'язків, а також надання оригіналів документів передбачених КЗпП України та банківських реквізитів для суми стягнення. (а.с.101-103)
04.04.2017 року ДП «Херсонстандартметрологія» складено акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 04.04.2017 року. (а.с.104)
05.05.2017 року ДП «Херсонстандартметрологія» направлено лист вих. №344-01/31 від 05.05.2017 на адресу ОСОБА_1 з пропозицією приступити до виконання посадових обов'язків, а також надання оригіналів документів передбачених КЗпП України та банківських реквізитів для суми стягнення. (а.с.109-111)
18.11.2019 року Генеральним директором ДП «Херсонстандартметрологія» видано наказ № 57-П на виконання постанови Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 16.10.2019 у справі 667/5636/16 про поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного економіста з планування з 18.11.2019 року та нарахування та виплату останньому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 228 949,64 грн., що визначений без вирахування податків та інших обов'язкових платежів, а також заробітної плати за 05.06.2015 року в сумі 513,43 грн., що визначена без вирахування податків та інших обов'язкових платежів. (а.с.112)
18.11.2019 року ДП «Херсонстандартметрологія» направлено лист вих. №1704-01/31 від 18.11.2019 на адресу ОСОБА_1 з пропозицією негайно приступити до виконання посадових обов'язків, а також надання оригіналів документів передбачених КЗпП України та банківських реквізитів для перерахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу. (а.с.113)
30.01.2020 року ДП «Херсонстандартметрологія» повторно направлено лист вих. №60-01/31 від 30.01.2020 на адресу ОСОБА_1 з пропозицією негайно приступити до виконання посадових обов'язків, а також надання оригіналів документів передбачених КЗпП України та банківських реквізитів для перерахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу. (а.с.116)
05.03.2020 року ОСОБА_1 ознайомився з наказом про поновлення на посаді від18.11.2019 року № 57-П та приступив до виконання посадових обов'язків на посаді провідного економіста з планування ДП «Херсонстандартметрологія».
05.03.2020 року ДП «Херсонстандартметрологія» перераховано ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з червня 2015 по квітень 2017 в сумі 184717,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1361 від 05.03.2020 року. (а.с.122)
Наказом ДП «Херсонстандартметрологія» від 06.05.2020 №18-П «Про розірвання трудового договору і зв'язку зі скороченням чисельності» ОСОБА_1 , провідного економіста з планування, звільнено з 06 травня 2020 року у зв'язку зі скороченням чисельності працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. (а.с.29)
Посилаючись на невиконання відповідачем обов'язку з виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03.04.2017 року про поновлення на роботі, позивач просив задовольнити його вимоги в повному обсязі.
Спірні правовідносини врегульовані Кодексом законів України про працю (далі - КЗпП України).
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню. (ч.8 ст. 235 КЗпП України)
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не тільки з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень, судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає у роботодавця відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
Згідно ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
За змістом норм статті 236 КЗпП України, затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 поновлено на посаді провідного економіста з планування ДП «Херсонстандартметрологія» рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03.04.2017р. у справі №667/5636/15-ц.
На виконання вказаного судового рішення відповідачем видано наказ від 03.04.2017р. №141 про поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного економіста.
За твердженням відповідача, про виконання судового рішення та поновлення ОСОБА_1 на роботі останнього було повідомлено шляхом направлення листа від 03.04.2017р. за вих. №265-01/31 (а.с.101), на підтвердження чого до суду першої інстанції надано витяг з Журналу реєстрації документів, створених установою за 2017 рік (а.с.102-103).
Проте, колегія суддів критично оцінює вказані докази, оскільки відомості про отримання ОСОБА_1 копії наказу від 03.04.2017р. №141 та/або листа від 03.04.2017р. за вих. №265-01/31 в матеріалах справи відсутні.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_1 на ім'я в.о. генерального директора ДП «Херсонстандартметрологія» з вимогою повідомити його письмово та на зазначену ним електронну адресу про виконання рішення суду по справі №667/5636/15-ц щодо поновлення його на посаді провідного економіста з планування та перерахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу на його особисту банківську карту на реквізити, вказані у довідці.
Вказана заява позивача прийнята ДП «Херсонстандартметрологія» 06 квітня 2017 року та зареєстрована за вх. №425-1, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції відповідача. (а.с.18)
Апеляційний суд вважає, що рішення про поновлення незаконно звільненого працівника на посаді вважається належним чином виконаним тільки тоді, коли власником (уповноваженим органом) видано наказ про поновлення працівника на роботі та доведено його зміст до відома такого працівника.
Враховуючи, що інформація про обізнаність позивача щодо наявності наказу ДП «Херсонстандартметрологія» від 03.04.2017р. № 141 «Про поновлення на роботі» в матеріалах справи відсутня, і відповідачем не надано доказів ухилення ОСОБА_1 від отримання цього наказу або ознайомлення з його змістом, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості позиції відповідача про своєчасне виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03.04.2017 р. у справі №667/5636/15 в частині поновлення позивача на роботі.
18.11.2019 року відповідачем повторно видано наказ № 57-П про поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного економіста з планування та нарахування та виплату останньому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 228 949,64 грн.
При цьому, судом встановлено та не заперечується сторонами, що з цим наказом ОСОБА_1 ознайомився лише 05.03.2020 року і з цієї дати фактично отримав можливість приступити до виконання посадових обов'язків, а також отримав стягнуті рішенням суду кошти за період вимушеного прогулу.
З огляду на викладене апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність обставин щодо несвоєчасного виконання відповідачем рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03.04.2017р. у справі № 667/5636/15 в частині поновлення позивача на роботі, моментом якого слід вважати 05.03.2020р.
Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 став висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви відповідача щодо застосування позовної давності до вимог позивача, оскільки судом встановлено пропуск позивачем строку звернення до суду, передбачений ч.1 ст. 233 КЗпП України.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст.257 ЦК України)
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. (ст. 258 ЦК України)
Згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. (ч. 2 ст. 233 КЗпП України)
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 (провадження № 61-25545сво18) вказано, що: «середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18). У зв'язку із наведеним, на підставі частини другої статті 403ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 524/415/16-ц (провадження № 61-713св17) та від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17 (провадження № 61-8881св18).»
Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі є трудовим спором, а не є спором про оплату праці, тому при його вирішенні підлягають застосуванню положення частини першої статті 233 КЗпП, якою встановлено тримісячний строк звернення до суду.
У статті 234 КЗпП передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Згідно ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255цього Кодексу.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. (ст. 253 ЦК України)
Відповідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки з наказом про поновлення на роботі від 18.11.2019р. позивач ознайомився 05 березня 2020 року, у цей же день допущений до роботи та отримав стягнуті судовим рішенням кошти, а з даним позовом звернувся до суду лише 06 серпня 2020 року, тобто через п'ять місяців після обізнаності щодо порушення його прав, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України.
Доводи апелянта щодо обчислення строку звернення до суду з 07.05.2020р., тобто з наступного дня після його остаточного звільнення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки початок перебігу строку позовної давності слід обчислювати з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Враховуючи, що предметом позову є вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення незаконно звільненого працівника, тому моментом обізнаності такого працівника про порушення його прав слід вважати дату поновлення його на роботі, тобто фактичного виконання рішення суду або уповноваженого органу. В даних спірних правовідносинах такою датою слід вважати 05.03.2020р.
Також апеляційний суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на обставини щодо пред'явлення ним цивільного позову у межах кримінального провадження, як на підставу для переривання строку позовної давності, оскільки, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц, установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду не перериваються і не зупиняються.
Отже, встановивши, що з наказом про поновлення на роботі від 18.11.2019р. позивача було ознайомлено та допущено до роботи 05 березня 2020 року, а з даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 06 серпня 2020 року, тобто з пропуском тримісячного строку, передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України, не порушивши питання про поновлення пропущеного строку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині врахування заяви відповідача про застосування позовної давності у даних спірних правовідносинах, з огляду на наступне.
У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц вказано, що «установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно до статті 234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском зазначеного строку».
Таким чином, оскільки стаття 234 КЗпП не пов'язує можливість поновлення пропущеного строку звернення з позовом про вирішення трудового спору із поданням клопотання про поновлення строку на звернення до суду, тому у даній категорії справ питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду вирішується судом у кожному конкретному випадку, без заяви відповідача про застосування позовної давності.
З огляду на викладене, керуючись ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 серпня 2021 року, виключивши з його мотивувальної частини висновок суду щодо врахування заяви ДП «Херсонстандартметрологія» про застосування позовної давності до вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір, про поновлення незаконно звільненого працівника.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 серпня 2021 року змінити, виключивши з його мотивувальної частини висновок суду щодо врахування заяви ДП «Херсонстандартметрологія» про застосування позовної давності до вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір, про поновлення незаконно звільненого працівника.
В решті це ж рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку до Верховного Суду може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено 12 січня 2022 року.
Головуючий ______________ Н.В.Орловська
Судді: ______________ О.В.Кутурланова
______________ В.В.Майданік