Номер справи 663/3865/19 Головуючий в І інстанції Шабрацький Г.О.
Номер провадження 22-ц/819/405/22 Доповідач Орловська Н.В.
11 січня 2022 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого Орловської Н.В.
суддів: Кутурланової О.В.
Майданіка В.В.
секретар Юськів І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 19 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Скадовська міська рада Херсонської області, Головне управління Держпродспоживслужби у Херсонській області про припинення дії, що порушує право,
21 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Скадовського районного суду Херсонської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа Скадовська міська рада Херсонської області, у якому просив зобов'язати ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) припинити здійснювати підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 96.01 «Прання та хімічне очищення текстильних і хутряних виробів» на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначив, що є власником будинку у АДРЕСА_2 . Поруч на суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , яка є фізичною особою-підприємцем. Відповідач здійснює підприємницьку діяльність на території домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , а саме надає послуги по чистці килимів, килимових доріжок, прання білизни, тощо. Пральня та хімчистка носять ознаки промислового виробництва. Близьке розташування хімчистки унеможливлює проживання позивача у зв'язку з постійним шумом та забрудненням атмосферного повітря, спричиняє погіршення стану його здоров'я. Крім того зазначає, що підприємницька діяльність здійснюється відповідачем на земельній ділянці, яка має призначення «для будівництва та обслуговування житлового будинку» та відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, що свідчить про її нецільове використання. З огляду на викладене просив задовольнити його вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 03 березня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області. (а.с. 32)
Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 19 серпня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено порушення відповідачем санітарних умов щодо рівня шуму, наявного в зв'язку з роботою пральні, наявність забруднення атмосферного повітря хімічними речовинами, а також порушення норм розташування пральні від житлових будівель. При цьому, проведеною Управлінням ДАБК у Херсонській області позаплановою перевіркою порушень вимог містобудівного законодавства не виявлено. Також позивачем не надано будь-яких доказів щодо причинно-наслідкового зв'язку між погіршенням стану його здоров'я та функціонуванням пральні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 19.08.2021 року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано положення Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, згідно яких сушіння білизни, чистка речей, розміщення сміттєзбірників з розрахунку не менше 0,3м2/люд повинно знаходитись на відстані не менше 20 м від житлових будівель та майданчиків для гри та відпочинку, для вигулу собак - 40 м.
Також згідно вказаних правил у сельбищній зоні населеного пункту допускається розташування промислових підприємств, які не є джерелами викидів шкідливих речовин, не створює шуму, вібрації електромагнітних та іонізуючих випромінювань вище нормативних рівнів, що не потребують обладнання під'їзних залізничних шляхів, інтенсивного руху автомобільного транспорту. При цьому відстань до житлових будинків, ділянок дитячих дошкільних закладів, шкіл, закладів охорони здоров'я, відпочинку та фізкультурних споруд слід встановлювати не менше 50м від межі території об'єкту.
Розміщення житлових будинків з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського призначення допускається тільки по червоній лінії забудови. Окремі будівлі громадського призначення можуть бути розміщені на території житлової забудови у разі додержання санітарно - гігієнічних норм.
Крім того, для здійснення підприємницької діяльності відповідач використовує земельну ділянку, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, надвірних будівель та споруд, тобто не за її цільовим призначенням.
У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 доводи скаржника не визнає, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, судом встановлені такі обставини.
З витягу з Державного реєстру правочинів №626932 від 30.12.2004р. вбачається, що ОСОБА_1 з 30.12.2004 року набув права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.3)
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 з 28.12.2000 року зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, основним видом якої за КВЕД є «96.01 Прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів».
31 січня 2001 року Скадовською районною санітарно - епідеміологічною станцією надано ОСОБА_2 санітарний дозвіл на право функціонування приватної пральні, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , при умові дотримання санітарних норм та правил. (а.с.112)
На підставі розпорядження голови Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області «Про реєстрацію колективних договорів та підприємницької діяльності» від 27.06.2001р. №313 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано пральню, яку улаштовано підприємцем ОСОБА_2 (а.с.8, 113)
Згідно акту від 27.06.2001 року, складеному комісією Скадовської районної державної адміністрації, розташовану у АДРЕСА_1 пральню введено в експлуатацію. (а.с.111)
На звернення ОСОБА_1 . Виконавчий комітет Скадовської міської ради листом від 10.09.2019р. №03-02-1898 повідомив, що дійсно на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 розташований житловий будинок та в нежитлових приміщеннях пральня. Згідно розпорядження голови Скадовської районної державної адміністрації від 27.06.2001 року в нежилому приміщенні на правах власності зареєстрована пральня. Пральня функціонує згідно Правил побутового обслуговування населення, обладнана відповідним устаткуванням, знаходиться в нежилому приміщенні, відповідає екологічним і санітарно гігієнічним вимогам, не порушуючи норми ДБН. Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 надано усі правовстановлюючі документи - правопорушень не виявлено. Додатково повідомлено, що згідно чинної нормативної документації не передбачається санітарної зони між пральнею та житловими приміщеннями. (а.с.7)
Вважаючи, що функціонування пральні, власником якої є відповідач, на суміжній з позивачем території негативно впливає на стан його здоров'я, а також унеможливлює його проживання, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та наполягає на його задоволенні.
Залишаючи позовні вимоги ОСОБА_1 без задоволення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту порушення його прав внаслідок діянь відповідача, а також протиправного характеру таких діянь, у зв'язку з чим підстави для задоволення його позову відсутні.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України метою цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доводів апеляційної скарги, порушення своїх прав ОСОБА_1 пов'язує з протиправним, на його думку, здійсненням відповідачем ФОП ОСОБА_2 підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_1 , яка є суміжною з територією домоволодіння, власником якого є позивач.
При цьому, допущені відповідачем порушення ОСОБА_1 вбачає у наступному:
-постійний шум та забруднення атмосферного повітря;
-невідповідність місця розташування пральні вимогам Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України №173 від 19.06.1996 р.;
-використання відповідачем земельної ділянки не за її цільовим призначенням, що спричинило погіршення стану його здоров'я.
Право на здійснення підприємницької діяльності є одним з конституційних прав громадянина. Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом.
Судом встановлено, що фізична підприємець ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність за основним видом КВЕД 96.01 «Прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів».
Місцем здійснення такого виду підприємницької діяльності шляхом розташування пральні є АДРЕСА_1 , яке зареєстровано на підставі розпорядження голови Скадовської районної державної адміністрації від 27.06.2001р. №313.
В матеріалах справи відсутні докази щодо скасування або визнання нечинним вказаного розпорядження, а тому наявність у ФОП ОСОБА_2 права на здійснення підприємницької діяльності шляхом розміщення пральні за вказаною адресою не спростована.
Посилання позивача на постійний шум та забруднення атмосферного повітря внаслідок здійснення відповідачем такої підприємницької діяльності суд вважає необґрунтованими, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять. Клопотання щодо призначення судом відповідної експертизи позивачем також не заявлялось.
Щодо доводу позивача про невідповідність місця розташування пральні вимогам Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України №173 від 19.06.1996 р., то колегія суддів зазначає наступне.
Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (далі - Правила) включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та
оздоровлення. Дотримання цих Правил повинно забезпечити найбільш сприятливі
в гігієнічному відношенні умови життєдіяльності населення.
Ці Правила є обов'язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших
держав. (п.1.1, 1.2 Правил)
Відповідно до п.4.10 Правил дворові території мікрорайонів повинні забезпечувати різні види відпочинку та занять всіх груп населення, в тому числі майданчики для:
-ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку розміром не менше 0,7 м.кв./люд на відстані не менше 12 м від вікон житлових і громадських будівель та на відстані не менше 20 м від місць розміщення сміттєзбірників та короткочасних стоянок автотранспорту;
-занять фізкультурою та спортом розміром не менше 2м.кв./люд на відстані від житла - 10-40 м.;
-відпочинку дорослого населення розміром не менше 0,1 м.кв./люд. на відстані 10 м від житлових та громадських будівель;
-господарського призначення (сушіння білизни, чистка речей, розміщення сміттєзбірників) з розрахунку на менше 0,3 м.кв./люд. на відстані не менше 20м від житлових будівель та майданчиків для гри та відпочинку, для вигулу собак на відстані 40м.;
-спеціального призначення (відкриті майданчики для короткочасних та гостьових стоянок автомобілів) з розрахунку 0,8 м.кв./люд. На відстані 10-50 м в залежності від місцевості;
-майданчики повинні бути ізольовані від об'єктів обслуговування, господарських дворів, магістральних вулиць, не повинні бути прохідними для пішоходів руху транспорту.
Отже, наведеним пунктом Правил, на який посилається позивач, встановлено перелік об'єктів, які повинні розташовуватися на дворовій території мікрорайонів, що не стосується предмету спору.
Також позивач посилається на порушення відповідачем п.4.3 Правил, згідно якого у сельбищній зоні населеного пункту допускається розташування промислових підприємств, які не є джерелами викидів шкідливих речовин, не створюють шуму, вібрації, електромагнітних та іонізуючих випромінювань вище нормативних рівнів, що не потребують обладнання під'їздних залізничних шляхів, інтенсивного руху автомобільного транспорту (понад 40 автомобілів за добу). При цьому відстань до житлових будинків, ділянок дитячих дошкільних закладів, шкіл, закладів охорони здоров'я, відпочинку та фізкультурних споруд слід встановлювати не менше 50 м від межі території об'єкту.
Проте позивачем не надано доказів того, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 пральня, власником якої є ОСОБА_2 , є промисловим підприємством, а також доказів щодо відстані між нею та житловим будинком ОСОБА_1 .
Щодо доводів позивача про використання відповідачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 не за її цільовим призначенням, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії , серед яких землі житлової та громадської забудови .
До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. (ст. 38 ЗК України)
Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм. (ст. 39 ЗК України)
Згідно ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Статтею 104 Земельного кодексу України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.
За позицією позивача, відповідач ОСОБА_2 використовує надану їй для будівництва та обслуговування житлового будинку земельну ділянку не за цільовим призначенням, що має своїм наслідком шкідливий вплив на його здоров'я, як власника суміжної земельної ділянки.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано виписку із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 , згідно якої хворий з 1949 року перебуває на диспансерному обліку. (а.с.12)
Разом з тим, доказів погіршення стану здоров'я внаслідок здійснення відповідачем підприємницької діяльності на суміжній земельній ділянці позивачем не надано.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що на стадії апеляційного перегляду справи не встановлено порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б мали наслідком зміну або скасування оскарженого рішення, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 19 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено 12 січня 2022 року.
Головуючий ________________ Н.В.Орловська
Судді: ________________ О.В. Кутурланова
________________ В.В.Майданік