Номер провадження: 33/813/50/22
Номер справи місцевого суду: 947/28565/21
Головуючий у першій інстанції Іванчук В.М.
Доповідач Кравець Ю. І.
11.01.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Кравця Ю.І, за участю секретарки судового засідання Воронової Є.Р., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Євтєєвої Тетяни Володимирівни, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м. Одеси Іванчука В.М. від 02.11.2021 року
установив
Постановою судді Київського районного суду м. Одеси Іванчука В.М. від 02.11.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 24.08.2021 року о 01:25 год., в м. Одеса по вул. Львівська, біля будинку № 38, керував автомобілем марки «TOYOTA LAND CRUSER», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, запах алкоголю з ротової порожнини, різна зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, після чого відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічних засобів та у спеціалізованому медичному закладі, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що не погоджується із оскарженою постановою суду та вважає її винесеною із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки висновки суду першої інстанції про те, що він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу не відповідають дійсності, адже він пройшов такий огляд за допомогою приладу «Драгер» та його результати факту находження у стані сп'яніння не підтвердили, що підтверджується поясненнями свідків, клопотання про допит яких заявлялося в судовому засіданні. Разом з тим, поліцейські повідомили ОСОБА_1 , що на їх суб'єктивну думку він є нетверезим. При цьому в порушенні вимог законодавства, під час проходження огляду на місці зупинки та при складанні протоколу не було залучено свідків. Крім того ОСОБА_1 вважає, що протокол про адміністративне правопорушення, який міститься у матеріалах справи, не може бути доказом, оскільки зазначені у ньому відомості щодо дати розгляду справи у суді відрізняються від таких відомостей, які зазначені у виданій ОСОБА_1 копії протоколу. Також звертає увагу на те, що відеозапис з нагрудної камери працівників поліції не може бути належним доказом, оскільки не містить запису відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння.
Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 просить постанову скасувати та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Євтєєвої Т.В., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, допитавши свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
За положеннями ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
У відповідності до ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Проте, всупереч вказаних вимог закону, суд першої інстанції не з'ясував всі обставини справи та розглянувши справу поверхово, дійшов невірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Обґрунтовуючи своє рішення в частині винуватості ОСОБА_1 у вчинені зазначеного правопорушення, суддя районного суду послався на протокол про адміністративне правопорушення та доданий до матеріалів справи відеозапис з місця події.
Разом з тим, суддею районного суду не було враховано наступне.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 №037852 від 24.08.2021 року, ОСОБА_1 інкримінується те, що він 24.08.2021 року о 01:25 год., в м. Одеса по вул. Львівська, біля будинку № 38, керував автомобілем марки «TOYOTA LAND CRUSER», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, запах алкоголю з ротової порожнини, різна зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, після чого відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічних засобів та у спеціалізованому медичному закладі, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.
Апеляційний суд дійшов висновку, що відомості, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи з таких підстав.
Згідно ст.266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений ст. 266 КУпАП, окрім неї також керується затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджену спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Зокрема, пунктами 2, 6 Розділу І «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція) та п.п.1-6 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (Далі - Порядок) передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або, у разі відмови водія пройти огляд на місці, лікарем закладу охорони здоров'я.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Розділу І Інструкції, поліцейськими при огляді на стан сп'яніння використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Відповідно до положень пункту 7 Розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Пунктами 8, 9 Інструкції та пунктами 7, 8 Порядку регламентовано, що з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Таким чином, згідно вимог «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», інспектор патрульної поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, у разі перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння або у разі наявності у нього ознак перебування в такому стані, зобов'язаний був запропонувати останньому пройти тест на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а у разі відмови водія на місці пройти тест за допомогою спеціального пристрою, зобов'язаний був вказати про це в протоколі, а далі, повинен був забезпечити доставку ОСОБА_1 до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду на встановлення стану сп'яніння, або у разі відмови водія проїхати до медичного закладу, також зазначити про це в протоколі.
Разом з тим, оглянуті в судовому засіданні відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, які додані до матеріалів справи, не містять жодних доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, так і у медичному закладі.
Крім того, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального пристрою та пройшов такий огляд, підтверджуються показами допитаних в судовому засіданні апеляційного суду свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили факт проходження ОСОБА_1 двічі на вимогу поліцейських огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, результат якого був негативний.
Аналогічні письмові покази свідків містяться у матеріалах справи (а.с.10-11, 13,14), разом з тим, суд першої інстанції, посилаючись на такі покази, надав їм невірну правову оцінку.
Більш того, факт проходження ОСОБА_1 огляду на місці зупинки транспортного засобу також підтверджується доданим до матеріалів справи та оглянутим в судовому засіданні відеозаписом (файл 001566), з якого вбачається, що ОСОБА_1 працівники поліції надають для проходження технічний засіб «Драгер».
Разом з тим, в порушенні вимог діючого законодавства, результати такого огляду матеріали справи не містять.
Апеляційний суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Разом з тим, в порушенні імперативних вимог ч.2 ст.251 КУпАП, жодних належних та допустимих доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння працівниками поліції не надано та матеріали справи не містять.
Навпаки, під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного за допомогою спеціального технічного пристрою.
Працівниками поліції було направлено до суду лише протокол про адміністративне правопорушення ДПР18 №037852 від 24.08.2021 року та компакт-диск, який містить більше 3 годин відеозапису з різних джерел (згідно протоколу про це відеозаписи з нагрудного відеореєстратора 1072, 1630, 1568), на який в більшій частині міститься відозаписи процесу здійснення евакуації транспортного автомобілю марки «TOYOTA LAND CRUSER», номерний знак НОМЕР_1 , разом з тим компакт-диск не містить жодного відеозапису, який зафіксував би факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, що є предметом доказування у даній справі.
Крім того, працівники поліції не залучили до проведення огляду ОСОБА_1 свідків, які, як встановлено під час апеляційного розгляду, були присутні на місті події, що передбачено ст.266 КУпАП у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису.
Таким чином, порушення ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху, згідно якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, не знайшло свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що належних та допустимих доказів, які б спростували доводи апеляційної скарги та підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, матеріали справи не містять.
Згідно ст.9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Однак, суд першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 даним порушенням закону та фактичним обставинам не надав належної оцінки, через що прийшов до помилкового висновку про доведеність вини останнього та наявність складу адміністративного правопорушення, що йому інкримінується.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
В рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 року, ЄСПЛ визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року №12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яке є обов'язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину (правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні апеляційним судом у судовому засіданні, не підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
За вказаних підстав, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду як необґрунтована - підлягає скасуванню, а провадження в справі, з-за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Київського районного суду м. Одеси Іванчука В.М. від 02.11.2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили з дня її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець