10.01.22
22-ц/812/55/22
Єдиний унікальний номер судової справи 487/828/21
Номер провадження 22-ц/812/55/22
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
10 січня 2022 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В.,
з секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 рішення, яке ухвалено Заводським районним судом міста Миколаєва 06 вересня 2021 року, під головуванням судді Щербини С.В. в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон», про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в порядку суброгації,
У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в порядку суброгації.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08 жовтня 2019 року в місті Миколаєві на перехресті вулиць Мала Морська та Севастопольська сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів - автомобіля, марки і моделі ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля, марки і моделі JAGUAR XJ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 03 грудня 2019 року винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, визнано ОСОБА_1 .
На момент ДТП транспортний засіб автомобіль, марки і моделі JAGUAR XJ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Саламандра» (далі - ПрАТ «СК «Саламандра») на підставі договору добровільного страхування наземного транспортну (крім залізничного) «КАСКО» №1412.0002517 від 05 серпня 2019 року.
На підставі умов вищевказаного договору ПрАТ «СК «Саламандра» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 110 628 грн.
02 січня 2020 рок між ПрАТ «СК «Саламандра» та ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №02.01.2020-СК, за яким останнє отримало право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 .
У зв'язку із тим, що цивільна відповідальність водія транспортного засобу автомобіля, марки і моделі ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Еталон» (далі - ПрАТ «СК «Еталон»), останнє, після звернення до неї позивача, виплатило страхове відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 40 000 грн., франшиза - 2 000 грн.
Оскільки вказаної страхової виплати не достатньо для повного відшкодування понесених збитків, ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» 27 лютого 2020 року направило ОСОБА_1 вимогу №05936/1 про виплату страхового відшкодування (в порядку суброгації) в розмірі 68 274 грн. 60 коп.
Між тим, вищевказана вимога залишилась без реагування з боку відповідача.
Посилаючись на викладені обставини, ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» просило стягнути на його користь з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 68 274 грн. 60 коп. та 2 270 грн. судових витрат.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надала до суду відзив, в якому проти задоволення позову заперечувала. Зазначала, що покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхуванні і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Крім того, стороною позивача не надано суду калькуляції відшкодування, за результатами розрахунку якої сума матеріальної шкоди складає саме 68 274 грн. 60 коп. Вказувала на те, що належним розміром відшкодування шкоди є різниця між фактично заподіяною шкодою внаслідок ДТП автомобілю JAGUAR XJ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та страховою сумою вказаною в полісі АО/1316430, а саме: 100 000 грн. (відповідно до взятих на себе зобов'язань ПрАТ «СК «Еталон») з урахуванням розміру франшизи. Також просила залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПрАТ «СК «Еталон».
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 07 квітня 2021 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучене ПрАТ «СК «Еталон».
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 06 вересня 2021 року позов ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» в порядку суброгації матеріальну шкоду у розмірі 68 274 грн. 60 коп., а також 2 270 грн. витрат по сплаті судового збору.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення районного суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким від мовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч.5 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1,2,3,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення суду вказаним положенням закону відповідає в повній мірі, виходячи з наступного.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
З матеріалів справи убачається, що 08 жовтня 2019 року о 16 год. 54 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки і моделі ВАЗ-2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в місті Миколаєві на перехресті вулиці Мала Морська та вулиці Севастопольська, рухаючись з проспекту Центрального в бік вулиці Чкалова, був неуважний, не слідкував за дорожньою обстановкою на перехресті з вулицею Севастопольська, при повороті ліворуч не надав переваги у русі транспортному засобу - автомобілю марки і моделі JAGUAR XJ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку по рівнозначній дорозі прямо. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки.
Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 03 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (том 1 а.с.40-41).
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.6 цієї ж статті вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, при розгляді даної справи про цивільно-правові наслідки дій відповідача, стосовно якого ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, колегія суддів не обговорює вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
На час скоєння ДТП, транспортний засіб - автомобіль марки і моделі JAGUAR XJ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого зазначено ОСОБА_3 , був застрахований в ПрАТ «СК «Саламандра» відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) КАСКО №1412.0002517 від 05 серпня 2019 року (том 1 а.с.31).
На час скоєння ДТП, транспортний засіб - автомобіль марки і моделі ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був застрахований в ПрАТ «СК «Еталон», поліс №АО1316430 (том 1 а.с.87).
Відповідно до звіту №70/10-19 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 24 жовтня 2019 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу JAGUAR XJ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 113 096 грн. 38 коп., вартість відновлюваного ремонту з урахуванням зносу складає 43 719 грн. 40 коп. (том 1 а.с.52-54).
Згідно страхового акту №0024135.10.19/1 від 29 жовтня 2019 року, складеного ПрАТ «СК «Саламандра», розмір страхового відшкодування становить 110 628 грн. (том 1 а.с.78,79).
Відповідно до платіжного доручення №3042 від 06 листопада 2019 року ПрАТ «СК «Саламандра» провело виплату страхового відшкодування за ремонт автомобіля, марки і моделі JAGUAR XJ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 110 628 грн. (том 1 а.с.77,80).
Згідно страхового акту №0024135.10.19/1 доплата від 03 грудня 2019 року, складеного ПрАТ «СК «Саламандра», розмір доплати страхового відшкодування становить 1 500 грн. (том 1 а.с.84,85).
Відповідно до платіжного доручення №14568 від 06 грудня 2019 року проведено виплату доплати страхового відшкодування за ремонт автомобіля марки і моделі JAGUAR XJ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 1 500 грн. (том 1 а.с.83,86).
Право вимоги щодо виплачених страхових виплат перейшло до ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» відповідно до договору про надання фінансових послуг факторингу №02.01.2020-СК від 02 січня 2020 року щодо придбання права вимоги за грошовими зобов'язаннями, які виникли згідно Акту прийому-передачі документів №28-01 від 19 лютого 2020 року у ПрАТ «СК «Саламандра» до ОСОБА_1 (том 1 а.с.7-11,12-14).
Зокрема, згідно акту прийому-передачі документів №28-01 від 19 лютого 2020 року було передано оригінали документів, що підтверджують право вимоги за регресними вимогами, в тому числі за страховим випадком №0024135.10.19/1 до боржника ОСОБА_1 . Перелік регресних вимог №01-20 за період з 02 січня 2020 року по 31 березня 2020 року містить відомості про передачу вищенаведеної вимоги до ОСОБА_1 (том 1 а.с.12,13).
19 лютого 2020 року ПрАТ «СК «Саламандра» надіслало на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги, пов'язаної з відшкодуванням збитків, заподіяних в результаті ДТП, що мало місце 08 жовтня 2019 року (том 1 а.с.90).
27 лютого 2020 року ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» надіслало на адресу ОСОБА_1 вимогу про виплату страхового відшкодування в порядку (суброгації) в розмірі 68 274 грн. 60 коп. протягом 7 днів, із зазначенням реквізитів рахунку (том 1 а.с.91-92).
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 01 липня 2004 року за №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування» від 07 березня 1996 року, та нормами ЦК України.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.979 ЦК України).
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст.1 Закону України «Про страхування»).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом п.1 ч.2 ст.22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За змістом ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Стаття 1191 ЦК України та ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст.38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18).
Статтями 512, 514 ЦК України передбачено, що в установлених законом випадках кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою. Ці норми кореспондуються з положеннями ст.993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто, у правовідносинах суброгації відбувається лише заміна кредитора: право вимоги передається (переходить) від страхувальника (якого ще називають вигодонабувачем, первісним кредитором, потерпілим) до страховика - нового кредитора, який в подальшому замість страхувальника і буде пред'являти право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Така заміна відбувається автоматично - на підставі закону, в момент виплати страховиком страхового відшкодування страхувальнику. Тому нового зобов'язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки у таких правовідносинах зберігається те зобов'язання, яке виникло із заподіяння шкоди (деліктне зобов'язання) і у зв'язку з яким було виплачене страхове відшкодування.
Страхова компанія ПрАТ «СК «Саламандра» виконали свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі. У зв'язку з виплатою ПрАТ «СК «Саламандра» страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.
Відносини між відповідачем та його страховиком регулюються умовами, визначеними у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно з частиною першою зазначеної статті у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, страховик відповідача виконав свої зобов'язання, відшкодувавши витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням його зносу.
Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У зв'язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні у межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача ОСОБА_1 , оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.
Отже, за змістом ст.993 ЦК України у системному зв'язку зі ст.990 цього Кодексу та ст.27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Вказані правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 грудня 2020 року у справі №352/1384/18.
Оскільки вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_3 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталась з вини відповідача, перевищує виплачений ПрАТ «СК «Еталон» розмір страхового відшкодування, з відповідача, як з винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням.
Частиною 4 ст.10 ЦПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, §23).
Тому, враховуючи те, що доводи апеляційної скарги є суб'єктивним тлумаченням представника відповідача, як обставин справи, так і норм діючого законодавства, та направлені на переоцінку доказів, яким районний суд дав належну правову оцінку, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були належним чином оцінені надані докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Додаткових доказів, які б спростували правильність висновків суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції також не надано. Докази ж та обставини, на які посилається представник відповідача у апеляційні скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Помилкове зазначення в мотивувальній частині судовому рішення найменування страхової компанії, як ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» замість правильного ПрАТ «СК «Саламандра» не впливає на правильність висновків суду та не є підставою для скасування чи зміни судового рішення.
Твердження відповідача про те, що позивач пред'явив вимогу за регресними вимогами щодо страхового випадку 0024135.10.19/1 відносно ОСОБА_1 та отримав відшкодування від ПрАТ СК «Еталон» раніше ніж мав на те встановлене законом право є необґрунтованим, внаслідок помилкового тлумачення діючого законодавства та обставин даної справи.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами п.п. «в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 06 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: П.П. Лисенко
Н.В. Самчишина
Повний текст судового рішення
складено 12 січня 2022 року