Справа № 766/23784/21
н/п 4-с/766/32/22
за результатами розгляду скарги
11.01.2022р. Херсонський міський суд Херсонської області
у складі: головуючої судді Зуб І.Ю.,
за участю секретаря Щербань А.А.,
розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на дії та рішення державного виконавця Суворовського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: ЖЕК №2 ЖБК Суворовського району м. Херсона,-
встановив:
Заявник звернувся до суду із скаргою на дії та рішення державного виконавця, в якій просить: визнати неправомірними дії державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного регіонального управління юстиції (м. Одеса) щодо відмови у знятті арешту; скасувати арешт та заборону відчуження з всього належного йому майна, в тому числі, з належної йому квартири АДРЕСА_2 , накладений постановою державного виконавця ВДВС Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні серія АА № 080334 від 02.06.2004 року, а також вилучити інформацію про вказаний арешт з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (запис про обтяження за реєстраційним номером 2418791, зареєстрований 23.09.2005 року Другою Херсонською державною нотаріальною конторою; додаткові дані: архівний номер: 2817698HERSON2, архівна дата: 19.06.2003, дата виникнення 02.06.2003, № реєстора: 28724-2332, внутр. № 86011C3427F45B2C5C34).
Скарга мотивована наступним. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 . Заявник в жовтні 2021 року вирішив продати квартиру й у нотаріуса стало відомо про наявність арешту на дане нерухоме майно. Вважає, що даний арешт порушує його права власника. Дане обтяження накладено Другою Херсонською державною нотаріальною конторою 23.09.2005 року на підставі постанови державного виконавця від 02.06.2004 року за виконавчим листом № 2-3877, виданий 31.08.2001 року Суворовським районним судом м. Херсона. Заявник зазначає, що борг відсутній за виконавчим документом. Відповідно до відповіді ДВС, відомості щодо виконавчого провадження не внесені до автоматизованої системи. Заявник вказує, що неможливо встановити підстави завершення виконавчого провадження. 11.11.2021 року заявник звернувся до Суворовського районного ВДВС із заявою про зняття арешту, однак йому було відмовлено.
В судове засідання заявник не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Представник стягувача в судове засідання не з'явився, відповідно до відомостей про юридичну особу, дана юридична особа в стані припинення з 04.11.2008 року.
Представник Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного регіонального управління юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні скарги, оскільки не встановлені підстави для зняття арешту з майна.
Вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на майно від 17.02.2011 року ОСОБА_1 вказаний власником квартири АДРЕСА_3 .
Відповідно до копії витягу про державну реєстрацію прав, право власності на вище зазначене нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_1 12.03.2011 року.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 29.11.2021 року щодо нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 , зареєстроване обтяження - арешт (архівний запис) на підставі постанови від 02.03.2003 року, Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції.
31.08.2001 року Суворовським місцевим судом м. Херсона у справі № 2-3877 задоволено частково позов ЖЕК-3 ЖБК Суворовського району м. Херсона та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно 585,90 грн. в рахунок заборгованості по оплаті експлуатаційних послуг та судові витрати. До скарги долучено копію даного судового рішення.
В копії постанови від 02.06.2003 року державного виконавця державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції зазначено про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_1 , при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-3877 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЖЕК-2 ЖБК Суворовського району.
Таким чином встановлено, що постанова про накладення арешту винесена 02.06.2003 року, а не 02.06.2004 року, як зазначено заявником в тексті скарги.
Відповідно до листа Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні від 15.11.2021 року за № 76759, в системі відсутні відомості щодо перебування виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-3877 від 31.08.2001 року, виданого Суворовським міським судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЖЕК № 2 ЖБК 585,90 грн., на підставі якого внесено запис про арешт майна боржника. Оскільки відомості щодо виконання провадження не внесено до Системи, неможливо встановити підстави завершення виконавчого провадження.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону - Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 5 Закону Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою ст. 6 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з положеннями ст. 18 Закону Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Також виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки;
6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Виходячи зі змісту ст. 18 ч. 3 п. 6 Закону накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Згідно із ч. 4 ст. 59 Закону підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Вище зазначені норми Закону «Про виконавче провадження» наведені в редакції на час розгляду скарги.
Судом встановлено, що відсутні будь-які відомості щодо виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-3788 від 31.08.2001 року, який видано Суворовським місцевим судом м. Херсона.
В постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 712/12136/18 від 21.05.2021 року зазначив, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Заявник звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця, стверджуючи про безпідставність дії арешту на даний час та на бездіяльність виконавчої служби.
Для встановлення наявності бездіяльності виконавця виконавчої служби необхідно встановити факт завершення виконавчого провадження, підстави закінчення виконавчого провадження та час вчинення даних дій. Наведене необхідно для встановлення відповідності дій державного виконавця вимогам закону в редакції на час вчинення відповідної дії. Тільки встановивши всі обставини, можна зробити висновок про наявність або відсутність підстав для визнання дій державного виконавця неправомірними.
Заявник стверджує про відсутність боргу перед стягувачем, проте будь-яких доказів на підтвердження даного факту - не надано.
За таких обставин не встановлено наявність підстав для встановлення факту неправомірності дії державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) щодо відмови у знятті арешту.
У зв'язку із наведеним в задоволенні скарги слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.12, 258-261, 353, 447 ЦПК України, суд, -
постановив:
В задоволенні скарги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на дії та рішення державного виконавця Суворовського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: ЖЕК №2 ЖБК Суворовського району м. Херсона - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
СуддяІ. Ю. Зуб