12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 320/11123/20
адміністративне провадження № К/9901/48503/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М. ,
перевіривши касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі за позовом приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців, про визнання протиправним і скасування рішення та наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Приватний виконавець виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 16 вересня 2020 року, оформленого протоколом № 39, в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 23 вересня 2020 року №3307/5 "Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення", яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 16 вересня 2020 року;
- зобов'язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісії приватних виконавців задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
09 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 подано до Верховного Суду касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Оскаржуючи судове рішення, розглянуте в порядку спрощеного позовного провадження, позивач зазначає про наявність підстав для касаційного оскарження судового рішення, передбачених п.1 ч.4 ст.328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Наведені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм матеріального права.
Таким чином, оскаржуючи судові рішення, розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі не навів та не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані судові рішення підлягають перегляду в касаційному порядку.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1, не підлягають касаційному оскарженню.
Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на вищевикладене, оскільки з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі за позовом приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців, про визнання протиправним і скасування рішення та наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк
Судді: М.В. Білак
В.М. Соколов