11 січня 2022 року
м. Київ
справа № 620/7457/21
адміністративне провадження № К/9901/48486/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просив: визнати протиправною відмову відповідача нарахувати та виплатити йому надбавку за період з березня 2020 року по 05 березня 2021 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі - постанова КМУ №375) та надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період з 01 січня 2017 року по 05 березня 2021 року; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому таку надбавку за період служби з березня 2020 року по 05 березня 2021 року, передбаченою постановою КМУ №375 та надбавку до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період з 01 січня 2017 року по 05 березня 2021 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
28 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року. Заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та задовольнити позов у повному обсязі.
Предметом спору у цій справі є правомірність відмови відповідача нарахувати та виплатити надбавки працівнику поліції під час проходження ним служби на посаді начальника слідчого відділення.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що підставою касаційного оскарження заявником зазначено недотримання судами норм матеріального та порушення ними норм процесуального права. Проте, виключних підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, ОСОБА_1 не зазначив, пославшись лише на те, що скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, на винятковість цієї справи та суспільний інтерес.
Верховний Суд відхиляє такі аргументи, оскільки такі доводи не є самостійною підставою для касаційного оскарження зазначених судових рішень у цій справі, так як за нормами частини п'ятої статті 328 КАС України ці аргументи необхідно додатково зазначати виключно у разі оскарження судових рішень, перегляд яких у Верховному Суді не передбачено нормами КАС України.
Разом з тим, ОСОБА_1 працював на посаді слідчого, що у значенні Закону України «Про запобігання корупції», передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, тому судові рішення у цій справі підлягають перегляду судом касаційної інстанції, за умови зазначення виключних підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Водночас аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, проте жодної з виключних підстав, визначеної частиною четвертою статті 328 КАС України, заявником не зазначено.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко