11 січня 2022 року
м. Київ
справа № 280/7846/20
адміністративне провадження № К/9901/47563/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року у справі №280/7846/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої суддівської винагороди,
28 грудня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за виключенням днів відпустки) із застосуванням обмеження нарахування 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020;
- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за виключенням днів відпустки)
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року, яке було залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо виплати судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 до 27.08.2020 включно із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік.
Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на користь судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суддівську винагороду, за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року в розмірі 118 010,11 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Рішення суду допущено до негайного виконання в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на користь судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 23 602,02 грн (двадцять три тисячі шістсот дві гривні 02 коп.).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Також, в тексті касаційної скарги зазначено, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою висновки Верховного Суду по справам №340/1916/20 щодо застосування статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 130 Конституції України, №820/2462/17, №804/3790/17, №820/2462/17, №340/1727/20, №340/1901/20, №160/6740/20 щодо застосування рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 за №10-р/2020, яке не підлягало застосуванню, а також, що рішення на користь суддів виконуються за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 шляхом безспірного списання ДКС України коштів із вказаної бюджетної програми (пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Скаржник обмежився цитуванням пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказанням переліку справ, які були розглянуті Верховним Судом у подібних правовідносинах. Між тим, формальне зазначення вказаної підстави касаційного оскарження, суд відхиляє, оскільки самого лише зазначення постанов Верховного Суду недостатньо, скаржник повинен зазначити щодо застосування якої норми права в ній викладено висновок, а також обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин i впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їx сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень зводиться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів та окремих абзаців постанов Верховного Суду, зазначення що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, які є загальними, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права (п.4 ч.4 ст.328 КАС України) щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Таких висновків заявник не зазначив, а касаційна скарга лише містить детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та цитування норм законодавства, без зазначення конкретного висновку, який заявник касаційної скарги вважає таким, що викладений з порушенням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року у справі №280/7846/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої суддівської винагороди - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяН.А. Данилевич