11 січня 2022 року
м. Київ
справа № 640/10073/21
адміністративне провадження № К/9901/47020/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача: Бевзенка В.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі № 640/10073/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Київський міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
У 2021 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Київський міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати пункт 19 протоколу № 174 від 21.12.2020 засідання комісії відповідача з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби у частині відмови у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» протиправним та скасувати;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, як інваліду ІІ-ї групи, з 30.08.2017 інвалідність якого настала внаслідок травми, що пов'язана із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на перше січня календарного року, з урахуванням раніше виплаченої суми, та вжити заходів до її виплати.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалив розглянути та розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2021 позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021 апеляційну скаргу відповідача задоволено, внаслідок чого:
- рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2021 скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, позивач оскаржив її у касаційному порядку.
Як на підстави касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень, відповідач посилається на пункт 1 частини четвертої та підпункти «а», «б», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постановах Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 640/1596/19, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18 та від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17. Також посилається на те, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, відповідно до КАС України, позивач позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, також зазначає, що ця справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Щодо підстав касаційного оскарження.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Вирішуючи питання про відкриття провадження, Суд, зазначає таке.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
КАС України, передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися у касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою для відкриття касаційного провадження позивач зазначає підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Твердження скаржника про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника якимись особливими ознаками, завдяки чому їх можна було б виокремити в окрему групу, та не свідчать про наявність заінтересованості суспільства в результатах розгляду саме цієї справи, а має суб'єктивний характер.
Посилаючись на підпункт «б» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, скаржник обмежився самим лише цитування наведеної норми.
Також, наведені посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України має загальний характер та не може вважатись винятковим.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Серед іншого, позивач указує, що суд апеляційної інстанції не врахував правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 640/1596/19, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18 та від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17.
Суд наведене оцінює критично, оскільки при ухваленні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції було враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 1.380.2019.006957, яка була прийнята після постанов Верховного Суду на які у касаційній скарзі посилається позивач і Суд не вбачає підстав для відступлення від таких висновків.
Таким чином не приймаються доводи скаржника стосовно неврахування правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 640/1596/19, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18 та від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17, оскільки Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі № 640/10073/21.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді О.П. Стародуб
В.М. Шарапа