11 січня 2022 року
м. Київ
справа № 340/2771/20
адміністративне провадження № К/9901/46884/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача: Бевзенка В.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 340/2771/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У 2020 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 23 протокольного рішення засідання комісії відповідача з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке викладене у Витязі із протокольного засідання комісії відповідача з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 182 від 27.12.2019, яким йому відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою 70 % працездатності та встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу у зв'язку із втратою 70 % працездатності та встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», відповідно до вимог статей 16-16-3 «Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалив розглянути та розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 позов задоволено частково, внаслідок чого:
- визнано протиправним та скасовано пункт 23 протокольного рішення засідання комісії відповідача з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке викладене у Витязі із протокольного засідання комісії відповідача з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 182 від 27.12.2019, яким позивачеві відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою 70 % працездатності та встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини;
- зобов'язано відповідача призначити позивачеві одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, у розмірі, передбаченому частиною першою статті 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Додатковим судовим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.
Не погоджуючись із додатковим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду та постановою Третього апеляційного адміністративного суду, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку.
Як на підстави касаційного оскарження судових рішень, відповідач посилається на пункти 1, 3 частини четвертої та підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права при відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, також посилається на те, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень.
Згідно до приписів з частин першої та другої статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Таким чином, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Серед іншого, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме:
1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143 КАС України);
2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням (суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143 КАС України);
3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252 КАС України).
У таких випадках суд виносить додаткове рішення у порядку, визначеному статтею 252 КАС України.
Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов'язані із вимогами адміністративного позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість відкриття касаційного провадження за скаргою на додаткове судове рішення вирішальним є питання можливості касаційного оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.04.2021, після його перегляду в апеляційному порядку.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Вирішуючи питання про відкриття провадження, Верховний Суд, зазначає наступне.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
КАС України, передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися у касаційному порядку.
Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою для відкриття касаційного провадження відповідач зазначає підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Твердження скаржника про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника якимись особливими ознаками, завдяки чому їх можна було б виокремити в окрему групу, та не свідчать про наявність заінтересованості суспільства в результатах розгляду саме цієї справи, а має суб'єктивний характер.
Також, наведені посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України має загальний характер та не може вважатись винятковим.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Надаючи належну оцінку посиланням скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд зазначає, що скаржник не вказав, яку постанову Верховного Суду проігнорували суди при прийнятті оскаржуваних судових рішень.
До того ж, Суд надавши належну оцінку матеріалам касаційної скарги, дійшов висновку, що скаржник посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, не вказав:
1) які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування вказаного вище висновку;
2) за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального та/або процесуального права.
Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 340/2771/20.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді В.М. Кравчук
В.М. Шарапа