12 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/18960/21 пров. № А/857/21620/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Гавдик З.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
03 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: визнати протиправним і скасувати рішення, прийняте на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі № 380/3070/20, яке викладене у листі № 13519-12481/Д-52/8-1300/21 від 23 вересня 2021 року, згідно якого розмір пенсії під час перерахунку визначено з розрахунку 60 відсотків від середньомісячного заробітку за відповідною посадою з обмеженням її максимального розміру десятьма місячними прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, як втратили працездатність; зобов'язати провести перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ в редакції від 15 січня 2011 року, чинній на час призначення пенсії, на підставі довідки про зарплату прокуратури Львівської області № 18-726 вих-20 від 28 лютого 2020 року виходячи з розрахунку 90 відсотків середньомісячної заробітної плати, без обмеження її максимального розміру, починаючи з 13 грудня 2019 року, та здійснити відповідні виплати за цей період з урахуванням розміру пенсії після перерахунку та раніше проведених виплат.
На обгрунтування позовних вимог зазначає, що з 29 вересня 2011 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05 листопада 1991 року у розмірі90% середньомісячного заробітку без обмеження граничного розміру. Вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» внесено зміни в постанову Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31 травня 2012 року № 505 щодо збільшення заробітної плати прокурорів, внаслідок чого з 06 вересня 2017 року відбулося підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, і з цього часу у нього виникло право на перерахунок пенсії. Зазначає, що 12 березня 2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі вищезазначених норм у розмірі 90 відсотків без обмеження її максимального розміру, призначеної згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а також надав довідку Прокуратури Львівської області № 18-726 вих.20 від 28 лютого 2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії за відповідною посадою прокурора. Проте листом відповідача № 1300-0226-8/15749 від 18 березня 2020 року повідомлено про відмову у перерахунку пенсії, при цьому будь-якого рішення про відмову відповідачем прийнято не було, що характеризує його діяння як бездіяльність. Вказує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі № 380/3070/20 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років, зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13 грудня 2019 року і виплатити різницю у пенсії, яка виникне внаслідок перерахунку. Звертає увагу, що позовну вимогу щодо розміру пенсії після її перерахунку суд не розглядав, вважаючи її передчасною та надаючи відповідачу можливість у межах наданих йому повноважень визначити розмір пенсії самостійно у ході її перерахунку. Зазначає, що на виконання цього рішення відповідач провів перерахунок його пенсії на підставі довідки про зарплату прокуратури Львівської області № 18-726 вих-20 від 28 лютого 2020 року за період з 13 грудня 2010 року по 31 березня 2021 року, що відповідає рішенню суду та обставинам справи, проте розмір пенсії після її перерахунку визначено неправильно, з порушенням чинного законодавства, пенсію перераховано в розмірі 60 % з встановленням обмеження в граничному розмірі. Вважає, що такі дії відповідача обмежують його право на перерахунок пенсії у зв'язку зі підвищенням заробітної плати відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ІІу розмірі, в якому вона була призначена, звужують обсяг цього права та погіршують його матеріальне становище.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суддя суду першої інстанції виходив з того, що предметом спору є невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення у справі № 380/3070/20, і намагання позивача в такий спосіб примусити відповідача виконати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року. Суддя суду першої інстанції прийшов до висновку, що при розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що твердження судді суду першої інстанції про те, що позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі № 380/3070/20 є надуманим та не відповідає фактичним обставинам справи. Вказує, що рішення у справі № 380/3070/20 стосується визнання його права на перерахунок пенсії, яке відповідачем не визнавалось, позовну вимогу щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром суд першої інстанції не розглядав, вважаючи її передчасною та надаючи відповідачу можливість у межах наданих йому повноважень визначити розмір пенсії самостійно у ході її перерахунку. Вважає, що його позовні вимоги у даній справі не можуть трактуватись як змушення відповідача через нове судове рішення виконати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі № 380/3070/20, оскільки таке рішення виконане відповідачем добровільно, що підтверджується матеріалами справи. Вказує, що предметом даного спору є не право на перерахунок пенсії, яке було врегульоване в іншому адміністративному провадженні, а протиправні дії відповідача під час її перерахунку, внаслідок чого розмір пенсії було незаконно зменшено та обмежено. Звертає увагу, що аналогічні справи судами України розглядаються і рішення по них набирають законної сили, зокрема, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2021 року у справі № 640/15579/21.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі № 380/3070/20 виконано відповідно до його резолютивної частини. Лист від 23 вересня 2021 року № 13519-12481/Д-52/8-1300-21 містить лише інформацію про виконання вищевказаного рішення та про проведення перерахунку пенсії позивачу, але саме по собі не є рішенням. Позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі № 380/3070/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області із 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28 лютого 2020 року № 18-726 вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення набрало законної сили 18 червня 2021 року.
16 серпня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання письмової інформації та рішення на виконання згаданого рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/3070/20.
Листом № 13519-12481/Д-52/8-1300/21 від 23 вересня 2021 року позивача повідомлено, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі № 380/307020 виконано, розмір пенсії під час перерахунку визначено з розрахунку 60 відсотків від середньомісячного заробітку за відповідною посадою з обмеженням її максимального розміру десятьма місячними прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, як втратили працездатність.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суддя суду першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Проте, колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.
Виходячи із засад адміністративного судочинства з конкретним позовом до суду можна звертатися лише один раз.
Згідно із пунктом другим частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Відмова у відкритті провадження у цьому разі можлива за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елемент його змісту, слід перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 9901/433/18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
У випадку зміни хоча б одного з цих елементів, позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження по справі. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Крім того, необхідною підставою для відмови у відкритті провадження у справі також є наявність судового рішення, яким завершено розгляд справи і набрання цим судовим рішенням законної сили.
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року в справі № 809/487/18, зазначено, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Касаційний суд зазначив, що для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, у тотожній справі ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд повинен з'ясувати, за яких конкретних обставин прийняті судові рішення за наслідками розгляду адміністративного позову.
З матеріалів справи слідує, що предметом позову у справі № 380/3070/20 є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 12 березня 2020 року про перерахунок пенсії за вислугу років; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ в редакції від 15 січня 2011 року, чинній на час призначення пенсії, на підставі довідки прокуратури Львівської області № 18-726 вих-20 від 28 лютого 2020 року, виходячи з розрахунку 90 відсотків місячної заробітної плати, без обмеження її максимального розміру, починаючи з 12 березня 2019 року, та здійснити відповідні виплати за цей період, з урахуванням розміру пенсії після перерахунку та раніше проведених виплати
Також, з матеріалів справи слідує, що предметом позову у даній справі є визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, прийнятого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі № 380/3070/20, яке викладене у листі № 13519-12481/Д-52/8-1300/21 від 23 вересня 2021 року, згідно якого розмір пенсії під час перерахунку визначено з розрахунку 60 відсотків від середньомісячного заробітку за відповідною посадою з обмеженням її максимального розміру десятьма місячними прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, як втратили працездатність; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ в редакції від 15 січня 2011 року, чинній на час призначення пенсії, на підставі довідки про зарплату прокуратури Львівської області № 18-726 вих-20 від 28 лютого 2020 року виходячи з розрахунку 90 відсотків середньомісячної заробітної плати, без обмеження її максимального розміру, починаючи з 13 грудня 2019 року, та здійснити відповідні виплати за цей період з урахуванням розміру пенсії після перерахунку та раніше проведених виплат.
Підставою позову в даній справі є самостійне рішення відповідача щодо розміру відсотку, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону № 1789-XII, а також застосування при перерахунку такої пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом в рішенні Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у зразковій справі № 560/2120/20 (№Пз/9901/9/20) про перерахунок пенсій прокурорів відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019, «ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657. Відповідно питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії максимальним розміром є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок. Суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Відтак спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало. Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.».
У рішенні від 17 травня 2021 року у справі № 380/3070/21 Львівський окружний адміністративний суд з урахуванням вказаного правового висновку Верховного Суду у зразковій справі прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо відсотку заробітної плати, з якого відбувається перерахунок пенсії, та вимоги щодо здійснення перерахунку пенсій без обмеження їх граничного розміру задоволенню не підлягають як передчасні (заявлені на майбутнє), відповідно вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплачувати пенсію за вислугу років в розмірі 90% та без обмеження граничного розміру задоволенню не підлягають, оскільки права позивача в цій частині не порушені.
Аналізуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що Львівським окружним адміністративним судом у справі № 380/3070/20 не розглядались позовні вимоги, вказані у даному адміністративному позові, зокрема щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром, та не надано правову оцінку обставинам справи та діям відповідача при визначенні таких розмірів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що предмет і підстава позову в даній справі не є тотожними предмету і підставі позову у справі № 380/3070/20.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суддею суду першої інстанції не вказані ознаки тотожності між позовними вимогами справи № 380/18960/21 та справи № 380/3070/20 щодо рішення відповідача, яке викладене у листі № 13519-12481/Д-52/8-1300/21 від 23 вересня 2021 року, яке прийняте після набрання законної сили рішенням по справі № 380/3070/20 на його виконання та не було предметом оскарження у судовому порядку і фізично не могло оспорюватися у справі № 380/3070/20 за його відсутності у той час.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суддя суду першої інстанції припустився порушення відповідних норм процесуального права, а відтак висновки про відмову у відкритті провадження у справі не можна вважати обґрунтованими.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та має місце порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв'язку з чим ухвалу суду першої інстанції слід скасувати.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 312, ст. 320, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі № 380/18960/21 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 12 січня 2022 року.