11 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 570/1975/21 пров. № А/857/19633/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Ільченко А.З.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Щура Олександра Валерійовича, діючого на підставі ордеру на надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Рівненського районного суду Рівненської обл. від 23.09.2021р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Щура Олександра Валерійовича, діючого на підставі ордеру на надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Відділення поліції № 5 (смт.Гоща) Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській обл. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (суддя суду І інстанції: Сидоренко С.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 23.09.2021р., м.Рівне; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
13.05.2021р. представник адвокат Щур О.В., діючий на підставі ордеру на надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4170335 від 06.05.2021р., винесену капралом поліції Відділення поліції № 5 (смт.Гоща) Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській обл., про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3400 грн. за ч.2 ст.126 КУпАП, та закрити провадження у справі (а.с.1-3).
Ухвалою суду від 17.08.2021р. замінено неналежного відповідача Управління патрульної поліції в Рівненській обл. Департаменту патрульної поліції на належного - Відділення поліції № 5 (смт.Гоща) Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській обл. (а.с.28 і на звороті).
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської обл. від 23.09.2021р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.32 і на звороті).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Щур О.В., діючий на підставі ордеру на надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення справи, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.40-42).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що спірною постановою серії ЕАН № 4170335 від 06.05.2021р. визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 cт.126 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Водночас, позивач не вчиняв вищезазначеного інкримінованого йому правопорушення, а саме не керував зазначеним у постанові транспортним засобом, а на його наполегливе прохання забезпечити можливість надати письмові пояснення, які долучити до постанови, отримав негативну відповідь поліцейського.
Оскаржена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення. Водночас, приписами ч.3 ст.283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
До матеріалів справи відповідачем не долучено доказів додержання поліцейським вимог щодо обов'язкової відеофіксації, що в свою чергу є беззаперечним доказом порушення поліцейським визначеної законом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності
Сам по собі опис адміністративного правопорушення у постанові про накладення адміністративного стягнення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
В іншому випадку, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція ґрунтується також на правових висновках, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010р.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Ухвалою апеляційного суду від 28.12.2021р. витребовувано від відповідача Відділення поліції № 5 (смт.Гоща) Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській обл. додаткові докази по справі, а саме: відеоматеріали, письмові пояснення або інші докази, які фіксують порушення зі сторони ОСОБА_1 вимог п.2.1 Правил дорожнього руху /ПДР/, і стосуються винесення капралом поліції Ковальовським В.А. постанови серії ЕАН № 4170335 від 06.05.2021р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с.85-88).
На виконання зазначеної ухвали суду будь-яких доказів вчинення позивачем зазначеного правопорушення відповідачем в установлений судом строк не представлено.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до задоволення, з наступних мотивів.
Як слідує з матеріалів справи, відповідно до постанови серії ЕАН № 4170335 від 06.05.2021р., винесеної поліцейським Відділення поліції № 5 (смт.Гоща) Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській обл. капралом поліції Ковальовським В.А., о 22 год. 53 хв. 06.05.2021р. позивач ОСОБА_1 , керуючи на вул.Незалежності в с.Шубків Рівненського району Рівненської обл. транспортним засобом марки «Honda Dio», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.1 «а» ПДР.
На підставі наведеного, відповідачем визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. (а.с.8).
Із змісту заявленого позову убачається, що представник адвокат Щур О.В., діючий на підставі ордеру на надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , оскаржує постанову серії ЕАН № 4170335 від 06.05.2021р., винесену капралом поліції Відділення поліції № 5 (смт.Гоща) Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській обл. Ковальовським В.А., про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3400 грн. за ч.2 ст.126 КУпАП.
В основу заявлених позовних та апеляційних вимог покладено обставини відсутності належних доказів вчинення ОСОБА_1 06.05.2021р. порушення п.2.1 ПДР, а саме: керування транспортним засобом без посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії.
При цьому, позивач категорично заперечує факт керування ним транспортним засобом за визначених обставин.
Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів в підтвердження доводів, викладених в адміністративному позові, до позовної заяви, в порядку ч.4 ст.161 КАС України, позивачем не додано, у зв'язку з чим доводи позивача мають оцінюватись судом критично, як єдиний спосіб водія уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. Зокрема, позивачем не додано до позову копії посвідчення водія, ніде в матеріалах справи навіть не зазначено серію і номер посвідчення водія, що дає суду підстави вважати, що позивач дійсно не мав права керування транспортним засобом.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що постанова інспектора поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП є законною, правомірною, винесеною у відповідності до норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
Між тим, колегія суддів вважає наведені висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства, з наступних підстав.
Згідно із п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до приписів ПДР, затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р.:
п.2.1«а» - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
п.2.4 «а» - на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно із п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, у випадку якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Таким чином, водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та на законну вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія.
Згідно ч.2 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В частині притягнення позивача до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, спірна постанова серії ЕАН № 4170335 від 06.05.2021р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Із змісту вказаної норми слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Разом з тим, вказана постанова не містить посилання на жоден доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення.
Стосовно правильності оцінки наявних у справі доказів колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
ст.222 - органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
ст.251 - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
ст.258 - протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) (ч.2).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (ч.4).
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч.5).
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП.
Згідно п.10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Посилання на жоден із цих доказів, які передбачені ст.251 КУпАП, у винесеній постанові є відсутніми.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Статтею 254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст.256 КУпАП, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Такі ж вимоги містяться у відомчому нормативному акті - в Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015р. (остання не поширюється на правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, однак враховується судом в системному аналізі з іншими актами законодавства).
Зокрема, згідно п.3 розділу ІІ цієї Інструкції якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст.256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.
В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України в рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010р.
Відповідно до матеріалів адміністративної справи протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складався попри те, що позивач заперечував свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.
Будь-яких інших доказів вчинення розглядуваного правопорушення, зокрема, на вимогу апеляційного суду, відповідачем не представлено.
На підставі наведеного, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП; складену інспектором поліції постанову за наведених обставин не можна вважати належним і допустимим доказом по справі.
Отже, належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч.2 ст.126 КУпАП, не представлено.
Наведені доводи мають визначальне значення для вирішення спору, через що решта тверджень та аргументів сторін не розцінюються як такі, що спричиняють принциповий вплив на висновки апеляційного суду.
Відповідно до ст.77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В аспекті наведеного, доводи суду першої інстанції щодо непредставлення позивачем доказів відсутності вчинення правопорушення є помилковими.
На підставі наведеного, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та помилково накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Також складену інспектором поліції постанову за наведених обставин не можна вважати належним і допустимим доказом по справі.
Згідно вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, колегія суддів дійшла до переконливого висновку про протиправність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.2.1.«а» ПДР, у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові серії ЕАН № 4170335 від 06.05.2021р.
За таких умов належить визнати протиправною і скасувати постанову серії ЕАН № 4170335 від 06.05.2021р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським Відділення поліції № 5 (смт.Гоща) Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській обл. капралом поліції Ковальовським В.А., про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, і накладення штрафу в розмірі 3400 грн.; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч.2 ст.126 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП (за відсутності події і складу адміністративного правопорушення).
З огляду на викладене, керуючись ч.6 ст.139 КАС України апеляційний суд змінює розподіл судових витрат у справі наступним чином.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу /БК/ України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.
Згідно із ч.1 ст.47 БК України відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.
В силу приписів ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відділення поліції № 5 (смт.Гоща) Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській обл. є територіальним відокремленим підрозділом Головного управління Національної поліції в Рівненській обл., без права юридичної особи.
Окрім цього, Відділення поліції № 5 (смт.Гоща) Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській обл. не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, який формується відповідно до Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 1691 від 22.12.2011р., тобто цей орган не отримує бюджетні асигнування.
Отже, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській обл.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
Також в силу приписів ст.139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській обл. судові витрати в загальному розмірі 1135 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви (454 грн. - а.с.9) та апеляційної скарги (681 грн. - а.с.43).
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.243, ч.3 ст.268, ст.ст.272, 286, 310, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника адвоката Щура Олександра Валерійовича, діючого на підставі ордеру на надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської обл. від 23.09.2021р. в адміністративній справі № 570/1975/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов представника адвоката Щура Олександра Валерійовича, діючого на підставі ордеру на надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Визнати протиправною і скасувати постанову серії ЕАН № 4170335 від 06.05.2021р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським Відділення поліції № 5 (смт.Гоща) Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській обл. капралом поліції Ковальовським Віталієм Анатолійовичем, про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, і накладення штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) грн.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП (за відсутності події і складу адміністративного правопорушення).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській обл. (33028, Рівненська обл., м.Рівне, вул.Хвильового, буд.2; код ЄДРПОУ 40108761) судові витрати в загальному розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
С. М. Кузьмич
Дата складання повного тексту судового рішення: 12.01.2022р.