11 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/3571/21 пров. № А/857/18850/21 №А/857/18852/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Запотічного І.І., Матковської З.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року та на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, ухвалені суддею Гаврилко С.Є. у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі №260/3571/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
12 серпня 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, у якому просив:
- визнати протиправними дії щодо відмови у здійсненні обчислення і перерахунку з 01.04.2019 пенсії на підставі довідки № ХР13176 від 05.07.2021, виданої Закарпатським обласним військовим комісаріатом про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 за посадою, яку займав ОСОБА_1 перед звільненням з військової служби, із врахуванням розміру посадового окладу-3000,00 грн, окладу за військовим званням - 1020,00 грн, надбавки за вислугу років (45%) - 1809,00 грн, надбавка за особливості проходження служби (65%) - 3788,85 грн, премії (110%) - 3300,00 грн, які передбачені згідно Постанови КМУ № 704;
-зобов'язати здійснити обчислення і перерахунок з 01.04.2019 основного розміру пенсії на підставі довідки № ХР13176 від 05.07.2021 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, що підлягає врахуванню для перерахунку пенсії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011 -XIІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", положень постанови КМУ від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із врахуванням розміру посадового окладу-3000,00 грн, окладу за військовим званням - 1020,00 грн, надбавки за вислугу років (45%) - 1809,00 грн, надбавка за особливості проходження служби (65%) - 3788,85 грн, премії (110%) - 3300,00 грн, які передбачені згідно Постанови КМУ № 704, а всього із суми грошового забезпечення 12917,85 грн.
При цьому, позивач також просив встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та здійснити розподіл понесених позивачем витрат.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Рішення мотивоване тим, що у відповідача на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення позивача станом на 05.03.2019 виник обов'язок проведення перерахунку його пенсії з 01.04.2019. Проте, зазначений обов'язок виконаний відповідачем не був.
Суд дійшов до висновку, що ефективним способом захисту є визначення відповідачу зобов'язання здійснити обчислення і перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки № ХР13176 від 05 липня 2021 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 05 березня 2019 року, що підлягає врахуванню для перерахунку пенсії позивача, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ", статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, із врахуванням висновків суду, а також здійснити виплату перерахованої пенсії, із врахуванням раніше виплачених сум.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення суд вказав на відсутність підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення у цій справі, а примусове виконання рішень у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби. Крім того, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, та, виходячи з обставин даної справи, суд не вбачає за необхідне зобов'язувати відповідача подавати звіт про виконання даного рішення суду.
Додатковим рішеням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року здійснено розподіл судових витрат. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в апеляційному порядку. Вважає, що рішення та додаткове рішення ухвалені з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Позиція відповідача зводиться до того, що надходження до пенсійного органу нової довідки не породжує право позивача на перерахунок пенсії, оскільки належною підставою для здійснення такого перерахунку є прийняття нормативно-правового акту Кабінетом Міністрів України.
Також вказує на те, що суд першої інстанції, зобов'язуюючи здійнити перерахунок пенсії із складових по конкретній довідці не переревірив достовірності вказаних у ній складових висновкам, викладеним Верховним Судом у рішенні у зразковій справі №160/8324/19, перебрав на себе дискреційні повноваження пенсійного органу.
Крім того, скаржник покликаючись на те, що право позивача на перерахунок пенсії виникло ще у березні 2019 року, вказує на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що у 2018 році на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року із врахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, без щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Не погодившись із правильністю зазначення складових частин грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із позовом, за результатами розгляду якого рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі № 260/2079/21, зокрема зобов'язано Закарпатський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 .
На виконання вказаного рішення Закарпатський ОВК направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області оновлену довідку №ХР13176 від 05 липня 2021 року (а.с. 7).
15 липня 2021 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, вимогами якої є здійснити перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі довідки № ХР13176 від 05 липня 2021 року, наданої Закарпатським ОВК (а.с.5).
Листом № 3655-3664/М-02/8-0700/21 від 23 липня 2021 року відповідач вказав на відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача, а довідку № ХР13176 від 05 липня 2021 року залишено без виконання (а.с. 6).
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, яким врегульовано умови, норми і порядок пенсійного забезпечення пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Так, статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
При цьому, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі - Порядок №45).
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктами 1, 2 якої встановлено перерахувати з 01.01.2018 пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-XII до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Закономособам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови №704.
Абзацом 1 пункту 5 Порядку № 45 в редакції постанови № 103 передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
При цьому у Додатку 2 до Порядку № 45 міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку постановою № 103 було викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року залишене без змін, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Слід зазначити, що прийняття, зміна чи припинення дії Порядку № 45 відноситься до повноважень Уряду.
Проте, зміни, внесені постановою №103, зокрема до додатку 2 до Порядку № 45, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, відтак з 05.03.2019 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін.
Отже, з 05.03.2019 - з дня набрання чинності рішенням суду у справі №826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тому з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону № 2011-ХІІ.
Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у його рішенні від 17 грудня 2019 року (залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року) у зразковій справі № 160/8324/19.
Водночас алгоритм дій, який повинні вчинити відповідач у зв'язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 постанови №103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 не змінився.
Зокрема, на час звернення позивача про видачу оновленої довідки про розміри грошового забезпечення пункт 3 Порядку № 45 передбачав, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Разом з цим, до моменту отримання належної довідки у пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача.
Відмова пенсійного органу у проведенні позивачу перерахунку пенсії порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право позивача мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Отже, право позивача на перерахунок пенсії з 05.03.2019 є беззаперечним, а передумовою для проведення перерахунку є оформлення відповідної довідки.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено Порядком № 45.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
Судом встановлено, що видана ОСОБА_1 . Закарпатським ОВК довідка №ХР13176 від 05.07.2021 про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 для перерахунку пенсії направлена на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, факт отримання вказаної довідки не заперечується, проте відповідачем так і не проведено перерахунку пенсії.
Вказана довідка, складена на на виконання рішення суду, містить інформацію про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсії, відповідно до Постанови № 704 та окрім посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, містить інформацію щодо надбавки за особливості проходження служби та премії.
Враховуючи наявність підстав для врахування до складових грошового забезпечення позивача додаткових видів грошового забезпечення та з метою належного захисту права позивача на пенсійне забезпечення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення №ХР13176 від 05.07.2021 слід задовольнити.
Водночас, відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону №2262-XII.
Згідно з частиною другою статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 в адміністративній справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45, набрало законної сили 05.03.2019.
Отже, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що перерахунок пенсії позивача відповідно до довідки № ХР13176 від 05.07.2021 повинен бути здійснений, починаючи з 01.04.2019, тобто з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Щодо строків звернення до суду з даним позовом, апеляційний суд зазначає таке.
Визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
З огляду на предмет спору, подія, з якою слід пов'язувати початок перебігу строку позивача є видання Закарпатським ОВК довідки № ХР13176 від 05.07.2021. У зв'язку із цим 15 липня 2021 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про здійснення перерахунку пенсії. Отримавши відмову у перерахунку пенсії листом від 23 липня 2021 року, ОСОБА_1 12 серпня 2021 року звернувся до суду із даним позовом, що свідчить про дотримання встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII,«Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і«Тошкуце та інші проти Румунії»(Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки та вважає, що вірним способом відновлення порушених прав позивача є встановлення зобов'язання Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Закарпатського ОВК №ХР13176 від 03.07.2021 з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.04.2019.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.
Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Також з огляду на положення ст.382 КАС України суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення у справі.
Слід зазначити, що частина 2 статті 246 КАС України не містить вимог до резолютивної частини рішення суду щодо зазначення встановленого судом строку для подання звіту про виконання цього рішення.
Крім того, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 березня 2020 року у справі №539/3406/17.
В своєму ж клопотанні про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що рішення суду у даній справі буде відповідачем тривалий час не виконане, у зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що при вирішенні питання встановлення судового контролю за виконанням рішення судом першої інстанції не допущено порушення вимог ст.382 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині постанови суду першої інстанції зазначається про розподіл судових витрат.
За приписами ст.139 КАС України розподіл понесених позивачем судових витрат, до яких статтею 132 КАС України віднесено судовий збір, можливе за умови задоволення позову позивача.
Згідно з ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Тобто, наведеною нормою визначено, що додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, не вирішені основним рішенням.
Водночас, додаткове судове рішення за юридичною природою є засобом доповнення вже ухваленого судового рішення, не може змінювати суті основного судового рішення та перелік підстав, за яких суд може прийняти додаткове судове рішення, є вичерпним.
Оскільки рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року не вирішено питання розподілу судових витрат, що відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України є підставою для ухвалення додаткового рішення, понесення позивачем витрат на сплату судового збору та їх пов'язаність з розглядом справи підтверджено наявною у матеріалах справи квитанцією, відтак суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції про необхідність його стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, у розмірі, обгрунтованому до предмета спору - 908,00 грн додатковим рішенням.
Доводи скаржника в іншій частині на правомірність ухвалених рішень суду не впливають та висновків суду не спростовують.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законних судових рішень, які скасуванню не підлягають.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановленні статтею 309 КАС України.
Керуючись статтями 139, 242, 252, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року та додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі №260/3571/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді І. І. Запотічний
З. М. Матковська