12 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/7050/21 пров. № А/857/19400/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Єршової Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі №140/7050/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Лозовський О. А.,
час ухвалення рішення - 24.09.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просив визнати протиправними дій щодо зменшення відсоткового значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 90 до 76 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; зобов'язати провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року у розмірі 90% суддівської винагороди, з урахуванням фактично сплачених сум.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 80 до 76 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року в справі № 140/12976/20. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року у розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що за висновком Конституційного Суду України щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, незалежно від того, вийшов він у відставку до чи після набрання чинності Законом №1402. Питання щодо відсотків щомісячного довічного грошового утримання Конституційний Суд України не вирішував, і вирішення такого питання перед ним не ставилось. Зазначає, що Закон №1402-VIII не передбачає перегляду та можливого зменшення суддям у відставці раніше встановленого відсоткового розміру довічного грошового утримання, призначеного в період чинності інших аналогічних законів. Звертає увагу, що за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18 застосування пенсійним органом нового відсоткового показника до перерахунку пенсії є протиправним, оскільки стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених пенсій, а також законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу приписів ст.58 Конституції України. Таким чином, вважає, що дії відповідача щодо зменшення розміру раніше призначеного грошового утримання є незаконними та такими, що порушують його права щодо отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 03 жовтня 2016 року стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 становив 35 років 03 місяці 01 день. Зазначає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, що з 19 лютого 2020 року при вирішенні питання розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача та, відповідно, здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, необхідно керуватися положеннями статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII, які визначають, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Враховуючи, що суддівський стаж 35 років, з 19 лютого 2020 року щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 має розраховуватися з 80% (50% - за 20 років роботи на посаді суддів + 30% за кожний повний рік роботи понад 20 років (15*2). Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке було призначено з 04 жовтня 2016 року у розмірі 90% суддівської винагороди.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі № 140/12976/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 11 березня 2020 року №907540880352 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 03 березня 2020 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області від 26 лютого 2020 року №322 (з урахуванням фактично виплачених сум).
На виконання вказаного рішення суду ГУПФУ у Волинській області 17 грудня 2020 року провело позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 76% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
10 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ у Волинській області про проведення виплати вказаного утримання у тому відсотковому відношенні, який був визначений на день його призначення.
Листом від 30 березня 2021 року ГУПФУ у Волинській області №2611-2254/Г-02/8-0300/21 відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та вказав, що на момент виконання рішення суду діє частина третя статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У результаті перерахунку на даний час розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці встановлено в сумі 86266,08 грн, що становить 76% заробітку та виплачується з 01 січня 2021 року.
Також повідомлено, що згідно з пунктом 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Виплата заборгованості за період з 19 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року в сумі 365221,78 грн буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо зменшення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці з 90% до 76%, звернувся із цим позовом у суд.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача з 19 лютого 2020 року у розмірі 76% суддівської винагороди, оскільки стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 становить 35 років 03 місяці 01 день, тому враховуючи положення частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII та суддівський стаж позивача (35 років), з 19 лютого 2020 року щомісячне довічне грошове утримання позивача має розраховуватися, виходячи з 80 відсотків суддівської винагороди судді: (50% (за 20 років роботи на посаді судді) + 30% (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді), який працює на відповідній посаді. Таким чином, необхідно визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати останнього здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80%, з 19 лютого 2020 року.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402 судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Ч.4 ст.142 цього Закону передбачає, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
За змістом ч.5 ст.142 вищезазначеного Закону пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Разом з тим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Законом України від 16 жовтня 2019 року №193-IX «Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07 листопада 2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до п.25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
У інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
Конституційний Суд у вказаному рішенні зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).
Таким чином, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
У зв'язку з викладеним Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Згідно зі ст.152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі №620/1116/20.
Таким чином, у зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, пункт 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, який визначав, що розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, втратив чинність.
Отже, з 19 лютого 2020 року при вирішенні питання розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача та, відповідно, здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, необхідно керуватися положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, які визначають, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ у Волинській області при призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці керувалося абзацом другим пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII (у редакції чинній станом на 12 жовтня 2016 року) та застосувало 90% суддівської винагороди.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідачем при призначенні позивачу довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді відповідачем протиправно зараховано лише 33 роки 3 місяці 1 день, що підтверджується розпорядженням ГУ ПФУ у Волинській області №880352 від 12 жовтня 2016 року.
Разом з тим, відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого Камінь-Каширським районним судом Волинської області станом на 03 жовтня 2016 року стаж роботи позивача на посаді судді становив 35 років 03 місяці 01 день.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що, враховуючи положення частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII та суддівський стаж позивача (35 років), з 19 лютого 2020 року щомісячне довічне грошове утримання позивача має розраховуватися, виходячи з 80 відсотків суддівської винагороди судді: (50% (за 20 років роботи на посаді судді) + 30% (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді), який працює на відповідній посаді.
Щодо доводів позивача про те, що за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18 застосування пенсійним органом нового відсоткового показника до перерахунку пенсії є протиправним, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, позивачем не зазначено, які висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18, не були враховані судом першої інстанцій при прийняття оскаржуваного рішення, а судом апеляційної інстанції такого не встановлено.
При цьому колегія суддів зазначає, що сторони, предмет спору та обставини справи №240/5401/18 суттєво відрізняються від справи №140/12976/20.
Так, спір у справі №240/5401/18 стосувався перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, разом з тим, спір у справі №140/12976/20 стосується перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону №1402-VIII.
З врахуванням наведеного вище, підстави для аналогічного застосування положення законодавства та, відповідно, правової позиції у справі №240/5401/18 до вибору і застосування норм права у справі № 140/12976/20 відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі №580/585/21.
Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та фактичні обставин справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача з 19 лютого 2020 року у розмірі 76% суддівської винагороди, оскільки стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 становить 35 років 03 місяці 01 день, тому враховуючи положення частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII та суддівський стаж позивача (35 років), з 19 лютого 2020 року щомісячне довічне грошове утримання позивача має розраховуватися, виходячи з 80 відсотків суддівської винагороди судді: (50% (за 20 років роботи на посаді судді) + 30% (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді), який працює на відповідній посаді. Таким чином, необхідно визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати останнього здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80%, з 19 лютого 2020 року з врахуванням раніше здійснених виплат.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі № 140/7050/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 12 січня 2022 року.