12 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/3186/21 пров. № А/857/19935/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О. Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Матуляк Я.П.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
30 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення митного оформлення транспортного засобу - марки «WV T4», номер кузова НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 зі звільненням від сплати митних платежів відповідно до пп. «б» п. 3 ч. 10 ст. 374 МК України; зобов'язати провести митне оформлення транспортного засобу - марки «WV T4», номер кузова НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 зі звільненням від сплати митних платежів відповідно до пп. «б» п. 3 ч. 10 ст. 374 МК України.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним пропущено шестимісячний строк для розмитнення в пільговому режимі автотранспортного засобу з поважних причин. А саме, протягом пільгового періоду, не мав можливості скористатись своїм правом в силу хвороби, внаслідок якої потребував тривалої реабілітації та постійного догляду. Вказані обставини є поважними причинами пропущення строку для розмитнення в пільговому режимі транспортного засобу, відповідно до ч. 10 ст. 374 МК України.
Згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року Галицьку митницю Держмитслужби замінено її правонаступником Івано-Франківською митницею.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову в митному оформленні транспортного засобу VW T4, vin - НОМЕР_1 зі звільненням від сплати митних платежів відповідно до пп. «б» п. 3 ч. 10 ст. 374 Митного кодексу України від 08 червня 2021 року. Зобов'язано Івано-Франківську митницю провести митне оформлення транспортного засобу VW T4, vin - НОМЕР_1 зі звільненням від сплати митних платежів відповідно до підпункту «б» п. 3 ч. 10 ст. 374 Митного кодексу України згідно заяви ОСОБА_1 від 17 травня 2021 року.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що протягом усього пільгового періоду і на даний час позивач є інвалідом І групи, що суттєво ускладнює можливість вчинення ним будь яких дій без сторонньої допомоги, а тому ця причина є достатньою для прийняття рішення про продовження терміну пільгового режиму.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Івано-Франківська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що з 09 грудня 2020 року і до моменту звернення до Галицької митниці 17 травня 2021 року відсутнє будь-яке документальне підтвердження чому позивач на протязі 12 місяців не здійснював жодних заходів. Судом першої інстанції не надано оцінки виписці із медичної карти амбулаторного хворого позивача від 17 листопада 2020 року, не спростовано відсутності дій позивача, спрямованих на вивезення автомобіля за межі митної території України чи здійснення митного оформлення в пільговому режимі, в період між захворюванням.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 08 травня 2020 року ОСОБА_1 знятий з консульського обліку в Генеральному консульстві України в Мілані та 21 травня 2020 року отримав паспорт громадянина України у вигляді ID картки (а.с.6,8-10).
В період з жовтня 2020 року по січень 2021 року позивач неодноразово звертався до митного органу з питаннями щодо можливості зміни митного режиму раніше тимчасово ввезеного на митну територію України транспортного засобу, а також щодо продовження строку тимчасового ввезення автомобіля марки VW T4, vin - НОМЕР_1 , на які отримував відповідні роз'яснення (а.с.28-41).
Позивач обґрунтовує поважність пропуску строку пільгового режиму розмитнення автомобіля, тим що з 07 липня 2020 року йому встановлена І група (підгрупа Б) інвалідності у зв'язку з чим потребує постійного догляду (а.с.11,12).
Згідно довідки Снятинської районної лікарні від 08 грудня 2020 року, ОСОБА_1 , внаслідок перенесеного геморогічного інсульту з 25 травня 2020 року не міг особисто здійснювати свої права та обов'язки та давати доручення іншим особам (а.с.13).
Також, в період з 22 по 26 лютого 2021 року позивач перебував на лікуванні в травматологічному відділенні міської клінічної лікарні №1 (а.с.14).
Вказані документи направлено позивачем до Галицької митниці Держмитслужби на підтвердження поважності причин пропуску строку пільгового оформлення транспортного засобу.
17 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Галицької митниці Держмитслужби із заявою про здійснення митного оформлення транспортного засобу VW T4, vin - НОМЕР_1 у пільговому режимі.
Листом від 08 червня 2021 року за № 7.4-1-28-16/10/12888 Галицька митниця Держмитслужби відмовила в митному оформленні транспортного засобу зі звільненням від оподаткування у зв'язку з пропуском шестимісячного строку з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні. Вказане рішення прийнято у зв'язку з відсутністю документального підтвердження поважності причин пропуску строку пільгового оформлення транспортного засобу в період з 09 грудня 2020 року до 17 травня 2021 року, що не дає підстав для продовження терміну пільгового оформлення транспортного засобу (а.с.42).
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Митного кодексу України (далі - МК України) при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
Згідно із п. 23, п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відносини, пов'язані із звільненням від оподаткування митними платежами товарів, які ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну, регламентується приписами п. 3 ч. 10 ст. 374 МК України.
Пунктом 3 ч. 10 ст. 374 МК України, передбачено, що, зокрема, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами: товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років: а) товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування (крім товарів, що класифікуються за товарною позицією 8802 або одним із кодів 8903 91 99 00, 8903 92 99 00, 8903 99 99 00 згідно з УКТ ЗЕД); б) транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні; в) товари, що класифікуються в товарній позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного повнолітнього громадянина) за умови одночасного ввезення з транспортними засобами особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД.
У разі пропуску внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили, хвороби або з інших поважних причин, що підтверджується відповідними документами, встановленого цим пунктом строку ввезення (пересилання) товарів на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами цей строк може бути продовжений відповідним митним органом, але не більш як до двох років з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні.
Таким чином, законодавцем передбачено загальний шестимісячний строк для реалізації особою свого права на звільнення від оподаткування митними платежами товарів, які ввозяться нею у зв'язку із переселенням на постійне місце проживання в Україну. Водночас такий строк може бути продовжений контролюючим органом за наявності підстав, визначених п. 3 ч. 10 ст. 374 МК України. До таких підстав продовження загального строку відносяться: а) аварія; б) обставини непереборної сили; в) хвороби; г) інші поважні причини. Відповідно перелік підстав для продовження загальних строків пільгового ввезення товарів відповідними категоріями громадян є виключним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Наявність поважних причин, за яких особа не змогла своєчасно реалізувати надане законодавством право, повинна бути підтверджена документально. За загальним правилом, поважними є такі причини пропуску відповідного загального строку, які об'єктивно мали місце (об'єктивний фактор) та такі, що можуть бути поза розумним сумнівом визнані як поважні з боку суб'єкта правозастосування (суб'єктивний фактор). Наявність об'єктивного фактору підтверджується належним чином оформленими документами. Що ж стосується суб'єктивного фактору, то він встановлюється за вмотивованим внутрішнім переконанням суб'єкта правозастосування в тому, що внаслідок наявності поважних причин особа не змогла реалізувати надане їй право протягом загального шестимісячного строку. Спеціальний продовжений дворічний строк може бути застосовано тільки в тому випадку, якщо належним чином підтверджено наявність поважних причин пропуску загального строку.
З матеріалів справи слідує, що пільговий період для звернення ОСОБА_1 до компетентних органів для оформлення належного їй автомобіля без оподаткування митними платежами становив з 21 травня 2020 року по 21 листопада 2020 року.
Відповідно до п. 3 Розділу 1 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року № 1118 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2005 року за № 1428/11708 (далі - Правила № 1118) транспортний засіб для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред'явлений митному органу як власником, так і вповноваженою особою.
Згідно із п. 7 Розділу 1 Правил № 1118 власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії, крім іншого, паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном.
Пунктом 4 Розділу 3 Правил № 1118 визначено особливості митного контролю та митного оформлення ТЗ, митне оформлення яких здійснюється зі звільненням від оподаткування.
Відповідно до пунктом 4.1 Розділу 3 Правил № 1118 якщо власником (уповноваженою особою) подано ВМД для митного оформлення транспортного засобу зі звільненням від оподаткування, то до завершення митного оформлення проводиться перевірка обґрунтованості цього звільнення.
Отже, Правилами № 1118 передбачено право пред'явлення транспортного засобу для здійснення митного оформлення власником автомобіля або уповноваженою таким власником особою.
Згідно матеріалів справи позивач 09 жовтня 2020 року звернувся до Галицької митниці Держмитслужби із заявою про зміну митного режиму раніше тимчасово ввезеного на митну територію України транспортного засобу.
Галицька митниця Держмитслужби листом від 23 жовтня 2020 року № 7.4.1-28-10/10/27434 повідомила позивача про те, що за умови дотримання вимог ч. 10 ст. 374 МК України, він може здійснити зміну митного режиму тимчасового ввезення до одного року, на режим імпорту із застосуванням пільг в оподаткуванні, передбачених ч. 10 ст. 374 МК України.
16 листопада 2020 року позивач звернувся із заявою про продовження строку тимчасового ввезення транспортного засобу, ввезеного на митну територію України 16 листопада 2019 року в митному режимі тимчасового ввезення до 1 року, у зв'язку з лікуванням.
Листом від 19 листопада 2020 року № 7.4/18.1/10/29491 Галицька митниця Держмитслужби запропонувала позивачу після закінчення лікування вжити вичерпних заходів щодо доставки ввезеного транспортного засобу у пункт пропуску через державний кордон України, де надати усі наявні оригінали документів, що підтверджують факт лікування та тривалість дії обставин, що обумовлюють необхідність продовження строку тимчасового ввезення транспортного засобу та вивезти такий за межі митної території України.
Позивач звернувся до Галицької митниці Держмитслужби із заявою від 20 листопада 2020 року щодо продовження строку ввезення на митну територію України транспортного засобу із звільненням від оподаткування митними платежами, у зв'язку із переселенням на постійне місце проживання.
Галицька митниця Держмитслужби листом від 03 грудня 2020 року № 7.4-1-15/10/30639 повідомила позивача про те, що причини пропуску строку для розмитнення автомобіля в пільговому режимі, зазначені позивачем, є неповажними, а тому відсутні підстави для продовження строку його ввезення на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами.
20 грудня 2020 року позивач знову звернувся до Галицької митниці Держмитслужби, на яке листом від 09 лютого 2021 року проінформовано, що позивач має право на продовження строків застосування пільги, передбаченої п. 10 ст. 374 МК України, до двох років з дня видання документа, що підтверджує право на громадянство та постійне проживання в Україні. Додатково повідомлено, що у разі зміни митного режиму з тимчасового ввезення на імпорт із застосуванням пільг, передбачених п. 10 ст. 374 МК України, треба подати оригінали документів, які свідчать про обставини непереборної сили, що були підставою для пропуску строків застосування пільг та дотримання вимог, передбачених ч. 3 ст. 75 та ст. 377 МК України.
Позивач 17 травня 2021 року звернувся до Галицької митниці Держмитслужби із заявою про здійснення митного оформлення транспортного засобу у пільговому режимі.
Листом від 08 червня 2021 року № 7.4-1-28-16/10/12888 Галицька митниця Держмитслужби повідомила позивача про те, що за результатами розгляду його заяви прийнято рішення про відмову в митному оформленні транспортного засобу зі звільненням від оподаткування у зв'язку з пропуском шестимісячного строку з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні.
Судом першої інстанції встановлено, що пропуск строку звернення у встановлений Митним кодексом шестимісячний строк позивач пояснює тим, що з 07 липня 2020 року йому встановлена І група (підгрупа Б) інвалідності у зв'язку з чим потребує постійного догляду (а.с.11,12).
Також, з наявної в матеріалах довідки Снятинської районної лікарні від 08 грудня 2020 року слідує, що ОСОБА_1 , внаслідок перенесеного геморогічного інсульту, з 25 травня 2020 року не міг особисто здійснювати свої права та обов'язки та давати доручення іншим особам (а.с.13).
Крім цього, в період з 22 по 26 лютого 2021 року позивач перебував на лікуванні в травматологічному відділенні міської клінічної лікарні №1 (а.с.14).
Вищезазначені документи були направлені позивачем до Галицької митниці Держмитслужби на підтвердження поважності причин пропуску строку пільгового оформлення транспортного засобу.
За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши з дотриманням положень наведеної норми процесуального закону надані позивачем на підтвердження поважності підстав пропуску строку докази колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи містять достатньо інформації, яка підтверджує поважність причини пропуску ним строку пільгового оформлення транспортного засобу.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачем не вчинялися дії, спрямовані на вивезення автомобіля за межі митної території України чи здійснення митного оформлення в пільговому режимі, в період між захворюванням, а також з 09 грудня 2020 року по 17 травня 2021 року, то колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки з матеріалів справи слідує, що позивач неодноразово звертався із заявами, що є підтвердженням вчинення позивачем дій для вирішення питання.
При цьому, як слідує з матеріалів справи протягом усього пільгового періоду і на даний час позивач є інвалідом І групи, що суттєво ускладнює можливість вчинення ним будь яких дій без сторонньої допомоги.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови Галицької митниці Держмитслужби в митному оформленні транспортного засобу VW T4, vin - НОМЕР_1 зі звільненням від сплати митних платежів відповідно до пп. «б» п. 3 ч. 10 ст. 374 МК України, оскільки при прийнятті вказаного рішення відповідач діяв без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття відповідного рішення.
Також, з метою ефективного поновлення порушеного права позивача судом першої інстанції правомірно зобов'язано Івано-Франківську митницю провести митне оформлення транспортного засобу VW T4, vin - НОМЕР_1 зі звільненням від сплати митних платежів відповідно до пп. «б» п. 3 ч. 10 ст. 374 Митного кодексу України.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі № 300/3186/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 12 січня 2022 року.