12 січня 2022 року м.Чернігів Справа № 620/16391/21
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Клопота С.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові Чернігівської області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо формування та направлення до Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові Чернігівської області подання про повернення ОСОБА_1 коштів, які були помилково сплачені як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7038,00 грн.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області сформувати та направити до Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові Чернігівської області подання про повернення ОСОБА_1 коштів, які були помилково сплачені як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7038,00 грн.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вона придбала вперше. Враховуючи положення пункту 9 частини 1 статті 1 Закону № 400/97-ВР, абз. 1 пункту 15-1 Порядку № 1740 нею помилково був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 7038,00 грн. Звернувшись до відповідача із заявою щодо формування та подання останнім до Управління ДКСУ в м. Чернігові Чернігівської області подання про повернення вказаних коштів у відповідь відповідач відмовив позивачу у задоволені вказаної заяви, чим, як вважає позивач, порушив її гарантоване нормами Конституції України та Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй майном (коштами).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліку.
У строк, встановлений судом, позивачем усунуто недолік позовної заяви.
Ухвалою суду від 18.11.2021 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк відповідачем поданий відзив, в якому останній, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866, просить відмовити в задоволенні позову. Також зазначає про те, що Головне управління не може володіти інформацією щодо придбання житла на всій території країни. Зауважує, що позивач не дотримався процедури, передбаченої пунктом 5 наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 і не звернувся із заявою про повернення збору з відповідними документами до органу Державного казначейства України.
У поданих до суду поясненнях третя особа зазначила про те, відповідно до пункту 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Відповідно до пункту 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають документи, до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням. У даній справі відповідач обслуговується у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Чернігівській області. Отже, вважає, що Управління ДКСУ у м. Чернігові Чернігівської області є неналежним учасником даної справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
14.07.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Житлобудсервіс» було укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Ю.В., згідно з яким позивач придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
При нотаріальному посвідченні Договору позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % вартості нерухомого майна, що становить 7038,00 грн, що підтверджується дублікатом квитанції від 14.07.2020 № 0.0.1767043155.1.
Придбання позивачем нерухомого майно відбулось вперше, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.08.2021 №270504550.
Позивач 14.08.2021 звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% у сумі 7038,00 грн.
Листом від 24.09.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило позивача про те, що за змістом поданої позивачем заяви та доданих до неї документів неможливо зробити однозначного висновку стосовно доведеності обставин придбавання житла вперше чи перебування позивача у черзі на одержання житла. Управління не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно і не має повноважень запитувати вказану інформацію в компетентних органів. Перевірити достовірність даних щодо придбання нерухомого майна вперше немає можливості.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР, в редакції, що діяла на момент укладення Договору купівлі-продажу квартири - 14.07.2020) та Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740, в редакції, що діяла станом на 14.07.2020).
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
23.09.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 866, відповідно до якої постановлено внести зміни до Порядку № 1740, на які посилається відповідач у поданому до суду відзиві як на підставу для відмови у задоволенні позову.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини 1 статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.
Тому, оскільки Договір купівлі-продажу квартири був укладений 14.07.2020, а Постанова № 866 набрала законної сили 26.09.2020, тому положення вказаної постанови не підлягають застосуванню до даних спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статі 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит Пенсійного фонду України та його територіальних органів, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, нотаріусів, адвокатів надається у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні правові норми закріплено і в пунктах 15-1 та 15-3 Порядку № 1740. Зокрема, у пункті 15-1 передбачено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм, суд зауважує, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд при розгляді справ № 819/1498/17 (постанова від 30.01.2018) та № 819/1667/17 (постанова від 31.01.2018).
Судом встановлено, що факт придбання позивачем нерухомого майна вперше підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 13.08.2021 № 270504550, згідно з якою ОСОБА_1 на праві приватної власності володіє квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 14.07.2020 (а.с. 8).
Сплата позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 7038,00 грн підтверджується дублікатом квитанції від 14.07.2020 № 0.0.1767043155.1 (а.с. 9).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Суд критично відноситься до аргументів відповідача про те, що підставою для відмови позивачу у поверненні помилково сплачених коштів стало те, що: за змістом поданої позивачем заяви та доданих до неї документів неможливо зробити однозначного висновку стосовно доведеності обставин придбавання житла вперше чи перебування позивача у черзі на одержання житла; Управління не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно і не має повноважень запитувати вказану інформацію в компетентних органів; перевірити достовірність даних щодо придбання нерухомого чайна вперше немає можливості, з огляду на таке.
Верховний Суд у постанові від 03.07.2018 у справі № 819/33/17 дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Вказаної правової позиції Верховний Суд дотримався також при розгляді справ № 813/1514/17 (постанова від 14.05.2019), № 372/1350/17 (постанова від 14.08.2019), № 826/4789/17 (постанова від 15.07.2021).
Підпунктом 7 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, передбачено, що Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому соціальному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсійні виплати.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок № 787, в редакції, що діяла на момент звернення позивача до відповідача із заявою про повернення коштів - 14.08.2021).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Згідно з пунктом 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Відповідно до частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Подібна правова норма закріплена і в абз. 10 пункту 2.2 розділу ІІ Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 № 43.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є ГУ ПФУ в Чернігівській області, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративним судом у постановах від 28.11.2018 у справі № 813/1126/17, від 14.11.2019 у справі № 819/442/17.
Суд зазначає, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Виходячи із встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, суд вважає, що позивач звільнена від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як така, що придбаває житло вперше, а тому помилково сплачений нею збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 10 розділу І Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 № 43, з приводу повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Із змісту дублікату квитанції від 14.07.2020 № 0.0.1767043155.1 вбачається, що одержувачем збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 є Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області (код 38054398).
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного правового аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Посилання відповідача на те, що звертаючись до суду з позовом 15.11.2021 позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України, який необхідно відраховувати з 14.07.2020, тобто з дня оформлення позивачем договору купівлі-продажу квартири та сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є безпідставними, оскільки про порушення своїх прав, свобод та інтересів позивач дізналася з моменту отримання від ГУ ПФУ в Чернігівській області відповіді на свою заяву, тобто у вересні 2021 року.
Аналогічну правову позицією викладено Верховним Судом у постанові від 13.12.2018 у справі № 813/969/17.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частин 1, 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 18.11.2021 № 48989 (а.с. 16).
Як на підставу обґрунтування своєї правової позиції позивачем в якості доказу до суду була надана Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 13.08.2021 № 270504550.
Розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).
Із квитанції від 13.08.2021 № А213-3UBU-9А6Е вбачається, що позивачем сплачено 30,00 грн за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав та 05,00 грн - за послуги платіжної організації (а.с. 8).
Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернігівській області підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн та витрати, пов'язані з витребуванням доказів у розмірі 35,00 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові Чернігівської області (вул. Київська, 9, м. Чернігів, 14005), про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо формування та направлення до Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові Чернігівської області подання про повернення ОСОБА_1 коштів, які були помилково сплачені як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7038,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області сформувати та направити до Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові Чернігівської області подання про повернення ОСОБА_1 коштів, які були помилково сплачені як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7038,00 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з витребуванням доказів у розмірі 35,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлено 12.01.2022
Суддя С.Л. Клопот