11 січня 2022 року Чернігів Справа № 620/5308/21
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Заяць О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради , третя особа - Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Чернігівської міської ради, в якій просить суд:
1. визнати нечинним та скасувати п.8 рішення Чернігівської міської ради № 5/VIII-15 від 25 лютого 2021 року "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для індивідуального садівництва, для будівництва індивідуальних гаражів" про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального гаражного будівництва навпроти її будинку по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0075 га;
2. зобов'язати Чернігівську міську раду в черговий раз на першому пленарному засіданні, що відбудеться після набрання рішенням законної сили, розглянути мою заяву щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального гаражного будівництва навпроти її будинку по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0075 га та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального гаражного будівництва відповідно до поданої нею заяви, навпроти її будинку по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0075 га.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Чернігівська міська рада повинна була виконати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 620/2551/20 та надати відповідний дозвіл, що й передбачалось проектом рішення міської ради, проте рішенням сесії Чернігівської міської ради від 25.02.2021 № 5/VIII-15 позивачу знову безпідставно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Позивач вважає вказане рішення таким, що порушує його права, а тому просить визнати його нечинним та скасувати.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що місце розташування земельної ділянки не відповідає містобудівній документації м. Чернігова та Державним будівельним нормам України, що суперечить вимогам ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Обов'язок щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 у рішеннях суду відсутній.
У відповіді на відзив позивач вказав, що генеральний план, план зонування, детальний план територій не визначає правового статусу земельної ділянки, а є документами, яким повинні відповідати наміри забудови земельної ділянки, а її цільове призначення повинно відповідати містобудівній документації. Також, позивачем вказано про те, що відповідачем жодними доказами не доведено правомірність прийнятого рішення.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав, що при прийнятті оскаржуваного рішення Чернігівська міська рада керувалася Тимчасовим порядком використання території м. Чернігова, планом зонування м. Чернігова як містобудівною документацією. Зазначив, що державні будівельні норми обов'язкові для органів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств, установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських населених пунктів та інших територіях.
У поясненнях на заперечення позивач вказав на те, що відповідачем надано суду документи, які не є належними доказами у справі, підтримав позицію, викладену у позові, відповіді на відзив та поясненнях, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням Чернігівської міської ради від 30 квітня 2020 року № 53/7-19 (п. 10) позивачу відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 22 серпня 2019 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального гаражного будівництва навпроти будинку, що належить позивачу по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0075 га.
Зазначене рішення відповідача було оскаржено до суду. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 у справі № 620/2551/20 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано пункт 10 рішення Чернігівської міської ради від 30.04.2020 №53/VII-19 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального гаражного будівництва навпроти будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0075 га. Зобов'язано Чернігівську міську раду на пленарному засіданні розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального гаражного будівництва навпроти будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0075 га, з метою передачі її безоплатно у власність, та винести позитивне рішення.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 апеляційну скаргу Чернігівської міської ради залишено без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року - в резолютивній частині змінено, викладено третій абзац в наступній редакції:
"Зобов'язати Чернігівську міську раду на пленарному засіданні розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального гаражного будівництва навпроти будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0075 га, з метою передачі її безоплатно у власність, з врахуванням висновків суду ". У решті рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року залишено без змін.
На заяву позивача від 22.08.2019 рішенням міської ради від 25.02.2021 № 5/VIII-15 пункт 8 позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку відповідного проекту землеустрою з підстав: «на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 року по справі № 620/2551/20, з урахуванням плану використання і забудови території як складової частини Генерального плану м. Чернігова, вимог ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, ч. 1 ст.13, ч. 1 ст.14 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п.10.7.6, п.10.8.8 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова території», листів управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради».
Вважаючи пункт 8 рішення Чернігівської міської ради від 25.02.2021 № 5/VIII-15 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає та враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначені ст. ст. 118, 122 ЗК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини 7 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №803/1244/16.
Щодо правомірності оскаржуваного рішення слід вказати таке, згідно з планом зонування Тимчасового порядку використання території м. Чернігова вказана позивачем ділянка відповідає зоні Ж-1 «Житлова зона індивідуальної садибної та блокованої забудови» якою не передбачено використання земель за вказаним цільовим призначенням (окремо розташовані або вбудовано- прибудовані гаражі на 1-2 автомобілі дозволені тільки на присадибній ділянці)
Відповідно до плану дії обмежень за умовами охорони культурної спадщини належить до третьої охоронної археологічної зони.
Щодо плану дії обмежень, за екологічними умовами входить до зони потенційного підтоплення ґрунтовими водами.
Розміщення гаража на запропонованій території призведе до звуження ширини вулиці Заводської до 8 метрів. Відповідно до п. 10.7.6 державних будівельних норм ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова території» мінімальна ширина вулиці (провулку) повинна становити 15 м відповідно до викопіювання з плану міста.
У відповідності пункту г) ч. 1. ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки є об'єктами благоустрою населених пунктів.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством
Згідно пункту а) ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Так, вулиця Заводська знаходиться в адміністративно-територіальних межах м. Чернігова та затверджена рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 164 від 15 червня 2009 року.
Відповідно до п. 10.8.8 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова території» відстані від наземних і комбінованих (наземно-підземних) гаражів і відкритих автостоянок легкових автомобілів до житлових і громадських будинків слід приймати не менше тих, що встановлені у таблиці 10.6, якою передбачено, що відстань від гаражів до закладів загальної середньої освіти і заклади дошкільної освіти має бути не меншою ніж 15 м.
Відстань слід визначати від меж земельних ділянок загальноосвітніх шкіл, дитячих дошкільних закладів та лікувальних закладів зі стаціонаром до стін гаража або межі відкритої стоянки.
Зазначені металевий гараж та земельна ділянка знаходяться впритул до земельної ділянки середньої школи (на даний час ліцею) № 32, яка перебуває в постійному користуванні відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-ЧН №001643-632. У зв'язку з чим, надання у власність спірної земельної ділянки суперечить вище вказаним нормам ДБН згідно з копією державного акту та викопіювання з ортофотоплану м. Чернігова.
Відповідно до ч. 1 ст 23 Земельного кодексу України (в редакції 22.06.1993 р.) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень розділу 7 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
Враховуючи зазначене, межі, площа та конфігурація земельної ділянки середньої школи (ліцею) №32 є визначеними та зафіксованими в державному акті на право постійного користування землею І-ЧН №001643-632.
Також, пунктом 1.1. рішення Новозаводської районної ради народних депутатів м.Чернігова «Про індивідуальне будівництво» №11 від 26.01.1998 позивачу надано дозвіл на установку тимчасового металевого гаражу без права продажу, дарування та передачі іншій особі. Дозвіл надано на тимчасове розташування металевого гаражу, без капітальної забудови споруди.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.
Враховуючи вище зазначене, тимчасовий металевий гараж знаходиться на вільній від забудови земельній ділянці, яка з урахуванням ст.134 Земельного кодексу України, право власності/користування на яку може набуватися виключно у порядку земельних торгів, проте набуття такого права може бути реалізоване лише у випадку, якщо власність/користування не суперечить вимогам вище викладених норм законодавства, містобудівній документації та відповідного розташування земельної ділянки відносно суміжних землекористувачів та в цілому інфраструктурі міста Чернігова (в даному випадку частина вул. Заводської).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Згідно ч. 1, 3 ст. 18 Закону план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог:
1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території;
2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності;
3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій;
4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон;
5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови.
Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено розроблення Плану зонування території - містобудівної документації на місцевому рівні, яка визначає умови та обмеження використання території населених пунктів (ст. 1 Закону).
Відповідно до п. 3.2 ДБН Б. 1.1-22:2017 «Склад та зміст зонування та плану забудови території» зонування - встановлення територіальних зон в межах населеного пункту з визначенням відповідних видів використання території, об'єктів нерухомості.
Згідно з п. 4.4 ДБН Б. 1.1-22:2017 «Склад та зміст зонування та плану забудови території» зонінг не визначає розміщення конкретних об'єктів та обсяги будівництва, а встановлює види використання території ділянок, умови та обмеження в межах визначених зон та підзон.
Пунктом 10.8.1. ДБН Б.2.2-12:2019 визначено, що зберігання легкових автомобілів та велосипедів слід передбачати відповідно до функціонального зонування території населених пунктів.
Відповідно до містобудівної документації, а саме плану зонування Тимчасового порядку використання території м. Чернігова (затвердженого рішенням міської ради від 28.12.2011 р. (16 сесія 6 скликання) земельна ділянка по вулиці Заводській , 32 знаходиться в житловій зоні індивідуальної садибної та блокованої забудови з обмеженням поверховості по умовам зон регулювання забудови.
Згідно з планом зонування Тимчасового порядку використання території м. Чернігова ця ділянка відповідає зоні Ж-1 «Житлова зона індивідуальної садибної та блокованої забудови» якою не передбачено використання земель за вказаним цільовим призначенням (окремо розташовані або вбудовано- прибудовані гаражі на 1-2 автомобілі дозволені тільки на присадибній ділянці).
Для садибної забудови при наданні дозвільних документів слід використовувати в роботі ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій».
Згідно з п. 6.1.39 гаражі слід передбачати вбудованими, прибудованими до житлових будинків або окремо розташованими по лінії забудови, а також в глибині ділянки.
Відповідно до п. 10.7.6 державних будівельних норм ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова території» мінімальна ширина вулиці (провулку) повинна становити 15 м.
У разі виділення окремої земельної ділянки для будівництва гаража приймається за необхідне врахування норм ДБН Б.2.2.-12:2019 п. 10.8.8 та таблиця 10.6: відстань від гаража до вікон житлового будинку становить 10 м., а від гаражу до межі земельної ділянки навчального закладу середньої освіти -15 м.
Відповідно до Примітки №2 п. 10.7.6 ДБН Б.2.2-12:2019, у межах червоних ліній транспортних розв'язок в одному чи різних рівнях забороняється розміщення будь-яких будівель та споруд, крім відповідних елементів поперечного перерізу та інженерних комунікацій.
Державні будівельні норми обов'язкові для органів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств, установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських населених пунктів та інших територіях.?
При прийнятті оскаржуваного рішення, Чернігівська міська рада керувалася Тимчасовим порядком використання території м. Чернігова, планом зонування м. Чернігова як містобудівною документацією, а отже відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, для будівництва індивідуальних гаражів ( п. 8 рішення Чернігівської міської ради від 25.02.2021 № 5/VIII-15) є законодавчо обґрунтованою, оскільки ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено підстави відмови у наданні дозволу, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, відповідно до зазначеного вище, п. 8 рішення Чернігівської міської ради від 25.02.2021 № 5/VIII-15 скасуванню не підлягає, оскільки рішення ухвалене відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. В свою чергу, вимоги зобов'язати відповідача на першому пленарному засіданні розглянути заяву щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою задоволенню також не підлягають, оскільки є похідними.
Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Чернігівська міська рада, вул.Магістратська, 7,м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 34339125.
Третя особа: Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, вул. Коцюбинського, 82, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02498636.
Повний текст рішення суду виготовлено 11 січня 2022 року.
Суддя О.В. Заяць