Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
12 січня 2022 р. справа № 520/22048/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м'ясокомбінат" (вул. Роганська, буд. 151, м. Харків, 61172, код ЄДРПОУ 34389679) до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під.,7 пов., м. Харків, 61022) про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м'ясокомбінат", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати Постанову Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №302364 від 12.10.2021.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідач не скористався процесуальним правом надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суддя перебував у відпустці з 28.12.2021 по 10.01.2022 відповідно до наказу №04-06/191 від 15.12.2021.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі обставини.
27.08.2021 на пункті габаритно-вагового контролю, розташованому на автомобільній дорозі М-22 (53 км. + 100 м.) посадовими особами Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля ТОВ «ВП Роганський м'ясокомбінат» MAN Т6Х 18.480 днз. НОМЕР_1 , причіп Cuppers VO 12-18 ASL днз. НОМЕР_2 , що перевозив живих тварин (свині відгодовані другої категорії).
За результатами габаритно-вагового контролю головним спеціалістом ВДК Стоцьким Р. М. видано Довідку 50086 від 27.08.2021 16:27 (далі - Довідка) та складено Акт №0067056 від 27.08.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (далі - Акт), відповідно до якого навантаження на другу та третю спарену вісь перевищує нормативно допустиме.
Також головним спеціалістом ВДК Стоцьким Р. М. проведено Розрахунок №0067056 від 27.08.2021 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до Акту від 27.08.2021 на суму 422,40 Євро (далі - Розрахунок), примірник якого видано водію транспортного засобу.
Листом вих. №415 від 31.08.2021 ТОВ «ВП Роганський м'ясокомбінат» направив до відповідача Заперечення на Акт №0067056 від 27.08.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким повідомив про безпідставне складання Акту, та необхідність його скасування.
Листом №4931/728.4/23-21 від 13.09.2021 Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпекн повідомило ТОВ «ВП Роганський м'ясокомбінат» про неможливість скасувати Акт.
12.10.2021 начальником Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпекн винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №302364 (далі - Постанова), якою на ТОВ «ВП Роганський м'ясокомбінат» накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 гривень за порушення п.22.5. ПДР, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись з вказаними рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Перевіряючи правомірність прийнятої постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу, суд зазначає таке.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до п. 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигназьний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до п. 12 Порядку №1567, рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Як вказав позивач, всупереч наведеним вимогам Порядку, особа яка проводила габаритно-ваговий контроль навіть на вимогу водія транспортного засобу не надала жодних документів, які б підтверджу вали у неї прав на проведення перевірки, у той час як відповідач вказане твердження не спростував.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно- вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок).
Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно- вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з Методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Відповідно до пп. 6 п. 2 Порядку вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.
Відповідно до пп. 7 п. 2 Порядку , місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п. 16 Порядку габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Відповідно до п. 12, 13 Порядку, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Відповідно до пп.8 п.5 Розділу 2 та пп.15 п. 2 Розділу 3 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 №255 (далі - Вимоги), і пересувний і стаціонарний пункти габаритно-вагового контролю повинні мати свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію ваг.
Всупереч наведеним вимогам Порядку, із наданих контролюючим органом Довідки та Акту неможливо встановити, який саме контроль проводився (документальний чи точний), на стаціонарному чи пересувному пункті габаритно-вагового контролю, а також конкретні характеристики вимірювальної техніки.
Позивач також вказав, що особа, яка проводила габаритно-ваговий контроль, на вимогу водія транспортного засобу не надала жодних документів, які б підтверджували, що зважувальне обладнання сертифіковане, пройшло періодичну повірку з клеймуванням (пломбуванням), перебуває у справному стані та придатне до використання.
Доказів, що свідчили б про протилежне, відповідачем до суду не надано.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що за такого правового регулювання та з урахуванням вищевстановлених обставин за відсутності доказів, що свідчили б про дотримання відповідачем наведених вище вимог закону, результати проведеної перевірки викликають обґрунтовані сумніви у їх достовірності.
Відповідно до пункту 9 розділу 2 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 відсотки та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. При цьому довідка повинна містити показники зважування, видані спеціалізованим обладнанням по кожній осі окремо, а також підсумок загальної маси шляхом додавання кожної з осей.
Відповідно до п.п.1 п. 2 Порядку вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з Методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Методику, про яку йдеться у пункті 2 Порядку №879 та згідно якої повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології не затверджено, про що також вказує відповідач у листі №4931/728.4/23-21 від 13.09.2021.
Суд вважає аргументованими посилання позивача на те, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні с лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08.
Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі (саме таким вантажем є свині відгодовані другої категорії, які перевозилися у зваженому транспортному засобі).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у справі №816/2329/13-а від 12.04.2018; №826/442/ 13-а від 16.01.2018;№821/597/17 від 12.06.2018.
Судом встановлено, що вантаж, який перевозився позивачем у межах спірних правовідносин - це живі свині, які можуть переміщуватися у відділах причепу.
Позивач пояснив, що незважаючи на те, що причеп Cuppers VO 12-18 ASL днз. НОМЕР_2 вироблений спеціально для перевезення свиней (розділений на секції довжиною кілька метрів з метою недопущення самовільного руху свиней та зміни навантаження на осі), слід враховувати, що свині є живими і можуть рухатися самостійно, можуть групуватися у певному місці, тощо.
Суд зазначає, що при зважуванні транспортного засобу, що перевозить такий вантаж, слід враховувати властивості вантажу, оскільки такий вантаж (свині) може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху. Відповідно, проведення зважування у русі, шляхом заїзду тягача на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження такого виду вантажу, на думку суду, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг або переміщення по суті живого вантажу.
У цьому контексті суд зважає на той факт, що під час здійснення зважування транспортного засобу його маса складала 36,32 т, що не перевищує нормативно допустиму масу 40 т.
Відтак, результати вимірювань, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем.
Враховуючи те. що повна маса транспортних засобів не перевищувала допустимих норм, перевезення вантажу позивачем здійснювалось без перевищення габаритно-вагових обмежень щодо фактичної маси транспортних засобів, що дозволяє здійснення перевезення без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
У той же час з огляду на те. що результати вимірювання не можна вважати правильними та достовірними, зважаючи на відсутність спеціальної методики та на неможливість встановлення точного показника навантаження на осі транспортного засобу з сипучим вантажем, відсутні підстави вважати, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищення габаритно-вагових обмежень щодо навантаження на осі транспортного засобу.
Вищевикладене свідчить про відсутність правових підстав для винесення відповідачем оскаржуваної постанови.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи позивача вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Додатково суд також зважає на той факт, що відповідачем проігноровано його право надати відзив на позовну заяву, що свідчить про можливість застосування під час вирвшекння цього спору приписів ч.4 ст.159 КАС України.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м'ясокомбінат" (вул. Роганська, буд. 151, м. Харків, 61172, код ЄДРПОУ 34389679) до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під.,7 пов., м. Харків, 61022) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №302364 від 12.10.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під.,7 пов., м. Харків, 61022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м'ясокомбінат" судовий збір у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 12 січня 2022 року.
Суддя О.Г. Котеньов