Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
12 січня 2022 року № 520/22621/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач, МВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі по тексту - третя особа, ліквідаційна комісія), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, які полягають у відмові затвердження у відповідності до вимог Наказу № 850 від 21.10.2015 року Висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» складеного Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області 10.03.2020 року на підставі матеріалів працівника міліції ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрований АДРЕСА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції » від 21.10.2015 року № 850;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрований АДРЕСА_1 судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 908 гривень 00 копійок;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 по справі №520/18481/2020, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2021 було задоволено частково, а саме було визнано протиправною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у розгляді висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 від 10.03.2020 та зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 від 10.03.2020 та прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
28 серпня 2021 року ОСОБА_1 отримано копію листа № 36917/15-2021 від 11.08.2021 року підписаного першим заступником директора ДФОП МВС України Світланою ПАСІЧНИК. Згідно вказаного листа Департаментом фінансово - облікової політики МВС України на виконання доручення керівництва Міністерства спільно з відповідальними підрозділами апарату МВС розглянуто матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті ), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 № 850, надісланих на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року у адміністративній справі № 520/ 18481/2020, та повідомляє таке: під час розгляду вищевказаних матеріалів Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико - соціальна експертна комісія ОСОБА_1 проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 Питання медико - соціальної експертизи далі - Положення, відповідно до якого МСЕК колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. Зокрема повідомлено про те, що ОСОБА_1 направлення на медико - соціально експертну комісію в ДУ ТМО МВС України по Харківській області ОСОБА_1. не оформлював та представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії на залучалися, що є прямим порушенням вимог Положення. За результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та зважаючи на наявність вищевказаних невідповідностей надісланих документів вимогам Положення, прийнято рішення про відмову та 06.08.2021 затверджено відповідний висновок.
Ознайомившись із вказаним рішенням про відмову, позивач із ним не погоджується, у зв'язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 10.11.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог оскільки за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу встановлено, що медико-соціальну експертну комісію проведено з порушенням п.10та п. 16 Положення про медико-соціальну експертизу, затв. постановою КМ України № 1317 від 03.12.2009р. "Питання медико-соціальної експертизи", відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. Оскільки, при проведенні медико-соціальної експертизи позивача представники закладів охорони здоров'я МВС України до складу комісії не залучались, зазначене унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Третя особа надала пояснення по суті адміністративного позову, зазначивши про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Представником позивача надано відповідь на відзив у справі, у яких він повністю підтримав свою правову позицію та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Згідно ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року по справі № 520/18481/2020 встановлено наступне.
Судом з матеріалів справи встановлено, що: «позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Позивачу з 21.11.2019 встановлено наявність захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, непридатність до військової служби у мирний час, обмежено придатність у воєнний час, що підтверджується постановою Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №23.
Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступення втрати професійної працездатності у відсотках серії ААА №013713 від 21.02.2020 позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності.
Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії ААА №989854 від 21.02.2020 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності (захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ).
Позивач 25.02.2020 звернувся до Ліквідаційної комісії ГУМВС у Харківській області із заявою (рапортом) про призначення одноразової грошової допомоги, у звя'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Ліквідаційною комісією ГУМВС у Харківській області 10.03.2020 прийнято висновок про призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням працівникові міліції інвалідності, що настала у період проходження служби в органах внутрішніх справ.
У подальшому Ліквідаційна комісія ГУМВС у Харківській області зазначений висновок з пакетом поданих позивачем документів надіслала до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу.
Листом Міністерства внутрішніх справ України від 22.04.2020 №12955/15-2020 висновок разом з додатками про призначення одноразової грошової допомоги без затвердження повернувся на адресу Ліквідаційної комісії ГУМВС у Харківській області, у зв'язку з наявними зауваженнями до медичних документів, у зв'язку з чим вказано на неможливість прийняття рішення за надісланими матеріалами позивача.
З метою усунення недоліків у поданих документах, Ліквідаційоною комісією ГУМВС у Харківській області лист від 05.06.2020 №253/119/05/29-2-2020 до Обласного центру медико-соціальної експертизи з проханням усунути недоліки у довідках про результати визначення у застрахованої особи ступення втрати працездатності, з урахуванням зауважень, зазначених у листі МВС України.
Обласним центром медико-соціальної експертизи листом від 19.06.2020 №01-13/586 повідомлено Голову Ліквідаційоної комісії ГУМВС у Харківській області надано роз'яснення з приводу вказаного запиту.
Ліквідаційоною комісією ГУМВС у Харківській області після доопрацювання документів позивача повторно направлено до Міністерства внутрішніх справ висновок про призначення одноразової грошової допомоги разом з додатками.
Листом від 04.11.2020 №37764/15-2020 Міністерство внутрішніх справ України повідомило Ліквідаційну комісію ГУМВС у Харківській області про те, що комісією розглянуто подані матеріали позивача та комісія дійшла висновку про те, що відсутні підстави для прийняття рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки при проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися.
Позивач не погоджуючись із вказаною позицією відповідача щодо питання виплати йому одноразової допомоги, вважаючи її протиправною, звернувся до суду з позовом.
Рішенням ХОАС від 31 травня 2021 року по справі № 18481/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вулиця Академіка Богомольця, 10, місто Київ, 01024, код ЄДРПОУ: 00032684), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ліквідаційна комісія ГУМВС України в Харківській області (вулиця Жон Мироносиць, 5, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 08592313) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, визнати протиправним рішення - задоволено частково та вирішено:
«Визнати протиправною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у розгляді висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 від 10.03.2020.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 від 10.03.2020 та прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
У решті позовних вимог - відмовити».
Зазначене рішення набрало законної сили 25 жовтня 2021 року.
30 червня 2021 рогу Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області з метою виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду справа № 520/18481/2020 від 31 травня 2021 року було повторно направлено до Міністерства внутрішніх справ України висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги від 11.03.2020 року відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року № 565 XI1 «Про міліцію».
28 серпня 2021 року ОСОБА_1 отримано копію листа № 36917/15-2021 від 11.08.2021 року підписаного першим заступником директора ДФОП МВС України Світланою ПАСІЧНИК. Згідно вказаного листа Департаментом фінансово - облікової політики МВС України на виконання доручення керівництва Міністерства спільно з відповідальними підрозділами апарату МВС розглянуто матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті ), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 № 850, надісланих на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року у адміністративній справі № 520/ 18481/2020, та повідомляє таке: « Під час розгляду вищевказаних матеріалів Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико - соціальна експертна комісія ОСОБА_1 проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 Питання медико - соціальної експертизи далі - Положення, відповідно до якого МСЕК колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. Зокрема повідомлено про те, що ОСОБА_1 направлення на медико - соціально експертну комісію в ДУ ТМО МВС України по Харківській області ОСОБА_1. не оформлював та представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії на залучалися, що є прямим порушенням вимог Положення. За результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та зважаючи на наявність вищевказаних невідповідностей надісланих документів вимогам Положення, прийнято рішення про відмову та 06.08.2021 затверджено відповідний висновок».
Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.
02 липня 2015 року прийнято Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02 липня 2015 року, згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" № 565-XII від 20 грудня 1990 року та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року (далі Порядок № 850).
Так, відповідно до частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Пунктом 2 Порядку №850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно із підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Пунктом 7 Порядку № 850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Щодо стверджуваного відповідачем недоліку з приводу проведення медико-соціальної експертизи позивача неуповноваженим складом МСЕК суд зазначає, що матеріали щодо виплати позивачу допомоги не містять інформації про особовий склад МСЕК, що видала відповідні довідки позивачу.
Відповідно до п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № № 1317, залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії:1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.
Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.
До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
Проаналізувавши вказану норму, суд дійшов висновку, що зазначена в листі відповідача підстава не доводить недійсності поданого позивачем документа, зважаючи, що виписка з акта огляду МСЕК 12ААА 989854 від 21.02.2020 підписана головою МСЕК та скріплена печаткою установи. До часу визнання її нечинною (підробленою), висновки відповідача у спірних правовідносинах не є обґрунтованими.
Оскільки вказані вище норми не передбачають застосованої у заявлених спірних правовідносинах відповідачем підстави для відмови у призначенні вказаного виду допомоги суд дійшов висновку, що останній діяв всупереч вимогам ст.23 Закону №565-XII та п.9 Порядку № 850.
Відповідно до п.14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Докази наявності вказаних обставин у матеріалах справи відсутні.
У ході судового розгляду передбачених законом підстав для відмови у виплаті допомоги відповідачем не наведено і їх наявність не встановлено.
Також відповідачем не доведено наявності у нього можливостей вибору різних видів правомірної поведінки на його розсуд, що б свідчило про дискреційні повноваження з питань, що стосуються предмету спору.
Отже, повноваження відповідача у питанні призначенні одноразової грошової допомоги не є дискреційними.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 у справі № 281/490/17 (№ К/9901/48241/18).
За таких обставин суд доходить висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відносно витрат на правничу допомогу.
Так, до матеріалів справи надано копії наступних документів:
- договору про надання професійної правничої допомоги № 03/05/20 від 01.06.2021 р.;
- додаткова угода №2 від 03.11.2021 р. до договору про надання професійної правничої допомоги № 03/05/20 від 01.06.2021 р.;
-акт про надання правової допомоги від 04.11.2021 р.;
- рахунок на оплату №2 від 03.11.2021 р.;
- квитанція від 04.11.2021 р. № 0.0.2327710393.1 на 3000, 00 грн.
Суд відзначає, що у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Згідно правових висновків, викладених в Постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 300/1272/19 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічні висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд відзначає, що згідно наданого позивачем Акту про надання правової допомоги надання правничої не вбачається та не визначено витраченого часу на, як у ньому зазначено:
«дослідження матеріалів про призначення ОГД;
- проведення юридичного аналізу матеріалів;
- підготовка матеріалів для складання позову;
- складання позову;
- подання позову;
- представництво інтересів клієнта у суді.
Також суд не приймає до уваги послуги з подання позову, оскільки це не потребує в особи наявності юридичних знань, а також представництво інтересів клієнта у суді, позаяк справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.
Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
На підставі викладеного, з урахуванням принципу співмірності, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 2000,00 грн., понесених у зв'язку з підготовкою та складанням позовної заяви, уточненої позовної заяви, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 00032684) від 01 червня 2021 року, яке полягає у відмові в затверджені висновку Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області про призначення одноразової грошової допомоги від 10 березня 2020 року, відповідно до Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ на підставі матеріалів працівника міліції ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України, (вул. Богомольця 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 00032684) призначити та виплатити ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 рогу №565-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".
Стягнути на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судові витрати в загальному розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 00032684).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 00032684).
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 12 січня 2022 року.
Суддя Бадюков Ю.В.