12 січня 2022 року № 320/11006/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Державної податкової служби у Київській області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (код РНОКПП: НОМЕР_1 ) - 13987,67 грн., в рахунок погашення податкового боргу.
ІІ. Позиція позивача та заперечення відповідача
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 13987,67 грн з податку на додану вартість. Борг є узгодженим, проте самостійно ОСОБА_1 не сплачений.
Відповідач свої правом подати відзив на позовну заяву не скористався. У зв'язку з непідтвердженням місця проживання відповідача, відомості про яке вказано у позовній заяві, та відсутністю у суду інформації про місце проживання (перебування) відповідача, виклик позивача в судові засідання здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 18.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено судове засідання та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Сторони участі повноважних представників у судовому засіданні не забезпечили, про час, дату та місце його проведення повідомлялись належним чином. Представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними доказами в порядку письмового провадження.
У зв'язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомлених сторін, на підставі частини дев'ятої статті 205, частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, судом проведено судове засідання без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного запису та вирішено продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.
IV. Обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2019 рік, у якій зазначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами річного року розмірі 10759,75 грн; військовий збір у розмірі 3227,92 грн.
Відповідно до інформаційних баз ДПС за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) обліковується податковий борг у розмірі 13987,67 грн., а саме з: військового збору у розмірі 3227,92 грн; податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 10759,75 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем узгодженої суми грошового зобов'язання, контролюючим органом виставлено ОСОБА_1 податкову вимогу від 05.10.2020 №1928-13 та надіслано відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0880101028038 та повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Оскільки в добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її у судовому порядку.
V. Норми права, які застосував суд
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин та подання позовної заяви).
Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, в разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 №1204, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254, встановлено, що якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, в разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 №610, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №902/30770, встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (абзац перший).
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу (абзац другий).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац третій)
Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
VI. Оцінка суду
Згідно з пп. 15.1 -15.2 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Суд встановив, що відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2019 рік, у якій зазначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами річного року розмірі 10759,75 грн; військовий збір у розмірі 3227,92 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем узгодженої суми грошового зобов'язання, контролюючим органом виставлено ОСОБА_1 податкову вимогу від 05.10.2020 №1928-13 та надіслано відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0880101028038 та повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
За приписами п. 7 Розділу ІV Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24 липня 2017 року за № 902/30770, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Таким чином, податкова вимога від 05.10.2020 №1928-13 вважається врученими платнику податків, з урахуванням наведених вимог Порядку.
Заборгованість у розмірі 13987,67 грн у відповідача підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків; розрахунком боргу; довідкою про наявний борг з виданою ГУ ДПС у Київській області.
У матеріалах справи відсутні докази сплати або оскарження відповідачем нарахованих контролюючим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Позов про стягнення коштів за податковим боргом подано після спливу 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) відповідачу податкової вимоги.
Згідно пункту 87.11 пункту 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
З огляду на наведене правове регулювання та встановлені судом обставини щодо несплати відповідачем узгодженої суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 13987,67 грн, позовні вимоги є обґрунтованими, відповідно, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
VII. Висновок суду
Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог.
VІІІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За правилами ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Позивач не заявляв клопотань щодо стягнення таких витрат.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (код РНОКПП: НОМЕР_1 ) - 13987,67 грн, в рахунок погашення податкового боргу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 12 січня 2022 року.