11 січня 2022 року № 320/4009/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дій,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області що полягають у відмові здійснити перерахунок моєї пенсії та подальшу її виплату з 01.02.2021 року з урахуванням пільгового стажу за період з 17.06.1980 р. по 01.01.2020р. в подвійному розмірі;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок моєї пенсії з урахуванням стажу роботи з 17.06.1980 р. по 01.01.2020 р. в державному закладі «Бориспільська райсанепідстанція» Міністерства охорони здоров'я України на посаді лікаря-бактеріолога бактеріологічної лабораторії епідеміологічного відділу обчисленому в подвійному розмірі з 01.02.2021 року.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не вчиняються дії щодо перерахунку та виплати пенсії з урахуванням пільгового стажу за період з 17.06.1980 по 01.01.2020 у подвійному розмірі. Позивач не погоджується з таким висновками відповідача, тому просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
До суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, згідно з яким відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки документи, що підтверджують пільговий стаж позивачем не були надані та робота в санепідемстанції на посаді лаборанта-бактеріолога не дає підстав для зарахування позивачу стажу роботи у подвійному розмірі.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 13.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, отримує пенсію за віком з 01.10.2003.
Відповідно до трудової книжки позивач з 17.06.1980 працює в державному закладі «Бориспільська райсанепідстанція» Міністерства охорони здоров'я України на посаді лаборанта-бактеріолога бактеріологічної лабораторії в «Бориспільській райсанепідстанції».
Згідно з довідкою Державної установи "Київський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" від 12.01.2021 №24 ОСОБА_1 в період з 17.06.1980 по 12.01.2021 (накази 33 від 03.06.1980, №41 від 20.07.2016) працювала лаборантом-бактеріологом бактеріологічної лабораторії Бориспільської райсанепідстанції, (Бориспільського МРВ ЛД) та увесь цей час працювала з матеріалом інфікованим чи потенційно інфікованим збудниками інфекційних хвороб і має право на обчислення стажу роботи у подвійному розмірі, згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991, та роз'яснення МОЗ України від 27.01.2010 № 0503-18-54/973.
01.02.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії з урахування стажу роботи у подвійному розмірі.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.02.2021 №171/03-16 позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що робота в санепідемстанції не дає позивачу підстав для зарахування стажу роботи в подвійному розмірі.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
V. Норми права
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За правилами, встановленими абзацом першим частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Абзацом дев'ятим частини третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також не скасовує та не зупиняє дію статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (зі змінами) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Перелік документів, які додаються до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком, який не є виключним та вичерпним, наведено у п.п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (з наступними змінами), зокрема: 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку №22-1).
Працівники бактеріологічних лабораторій, закладів державної санітарно-епідеміологічної служби всіх рівнів управління при виконанні завдань, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 №1109, в межах своїх посадових інструкцій, постійно працюють з матеріалом, потенційно інфікованим збудниками інфекційних хвороб (випорожнення, відокремлюване носо-ротоглотки, інший біологічний матеріал, проби з об'єктів середовища життєдіяльності людини), а також із живими збудниками інфекційних хвороб.
Лаборант-бактеріолог володіє «методами проведення біологічних паразитологічних, бактеріологічних досліджень, ... виконує первинний посів та пересів виділених культур. Під керівництвом лікаря-бактеріолога проводить зараження, розтин і відбір матеріалу від лабораторних та диких тварин..проводить стерилізацію та знезараження інфікованого матеріалу...». Також згідно додатків 3 та 7 до наказу Міністерства соціальної політики та Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 № 308/519 отримує підвищення посадового окладу в розмірі 15% в зв'язку з шкідливими умовами праці (робота з живими збудниками інфекційних хвороб та 15% за роботу з хімічними реактивами, віднесеними до алергенів).
Працівники бактеріологічних лабораторій закладів охорони здоров'я України всіх рівнів в межах своїх посадових обов'язків постійно працюють з матеріалом, потенційно інфікованим збудниками інфекційних хвороб, а також із живими збудниками інфекційних хвороб. Вищевказане передбачено їх кваліфікаційними характеристиками (довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров'я, затверджений наказом МОЗ від 29 березня 2002 року № 117). Зокрема зазначено, що працівник лабораторії застосовує сучасні методи бактеріологічного обстеження різноманітних об'єктів, планує роботу та аналізує результати досліджень, проводить статистичну обробку даних, несе відповідальність за якість і достовірність результатів бактеріологічних досліджень, забезпечує знешкодження інфекційного матеріалу та інше.
Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затверджена наказом МОЗ СРСР № 916 від 4 серпня 1983 року, що діє на території України згідно вказівки МОЗ України № 165 від 28 травня 1996 року, призначена для головних лікарів і персоналу інфекційних лікарень і інфекційних відділень, а також для працівників санітарно-епідеміологічних та дезінфекційних станцій, містить ідентичні вимоги і норми щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень.
VІ. Оцінка суду
Аналіз наведеного правового регулювання дає підстави стверджувати, що визначальним питанням для віднесення періоду роботи до стажу, який зараховується у подвійному розмірі, є саме робота, яку виконувала позивач.
Суд зазначає, що відповідач не ставить під сумніви, що позивач працювала у спірний період на посаді лаборанта-бактеріолога бактеріологічної лабораторії Бориспільської райсанепідемстанції, а саме те, що цей заклад не є інфекційним закладом охорони здоров'я.
За змістом 33 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є: здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду; визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також у охороні здоров'я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища; вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров'я населення; підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб; контроль за усуненням причин і умов виникнення і поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей; державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь; видача висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами; встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї; методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів.
Водночас, слід зазначити, що чинним законодавством України не визначено переліку закладів, які відносяться до інфекційних, так і не надано безпосереднього їх визначення.
Проте, принцип верховенства права, відображений у частині 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлює заборону відмови в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до частини 1, 2 статті 7 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосування інших правових актів, прийнятих відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до нормативного документу «Державні санітарні правила та норми, гігієнічні нормативи. Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю ДСП 9.9.5.-080-02, затвердженого постановою Головного державного санітарного лікаря України від 28 січня 2002 р. № 1, лабораторія - організація або її структурний підрозділ, що виконує експериментальні, діагностичні або виробничі роботи з патогенними біологічними агентами.
Згідно Положення про вимірювальну мікробіологічну лабораторію відділення організації епідеміологічних досліджень Бориспільського міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ "Київський обласний Лабораторний Центр Держсанепідслужби України", вимірювальна мікробіологічна лабораторія входить до складу відділу організації епідеміологічних досліджень і є структурним підрозділом Бориспільського міжрайонного відділу лабораторних досліджень" (а.с. 32-36).
Змістом роботи вимірювальної лабораторії є проведення ; а) мікробіологічних, серологічних, паразитологічних вимірювань (досліджень) з метою: - розшифровки етіології збудників при спорадичній захворюваності та у випадках епідемічних спалахів, виявлення джерел та факторів передачі інфекції; - вивчення циркуляції збудників інфекційних захворювань серед населення та об'єктів довкілля для можливого прогнозування епідеміологічної ситуації. б) проведення санітарно-бактеріологічних вимірювань з метою виявлення шляхів та факторів передачі інфекції, оцінки ефективності виробничого мікробіологічного контролю.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства охорони здоров'я України від 27.01.2010 № 05.03-18-54/973 "інфекційний заклад (відділення)" є заклад (відділення), де надають медичну допомогу - хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.
Також в роз'ясненні Міністерства охорони здоров'я України від 27.01.2010 № 05.03-18-54/973 зазначено, що бактеріологічні лабораторії закладів державної санітарно - епідеміологічної служби повною мірою мають право бути прирівняними до інфекційних відділень, а обчислення стажу роботи у подвійному розмірі для нарахування пенсії працівникам бактеріологічних лабораторій не суперечить законодавству України (а.с. 23-25).
Так, працівники бактеріологічних лабораторій закладів охорони здоров'я України всіх рівнів в межах своїх посадових обов'язків постійно працюють з матеріалом, потенційно інфікованими збудниками інфекційних хвороб, а також із живими збудниками інфекційних хвороб, що передбачено їх кваліфікаційними характеристиками у довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров'я, що затверджений наказом МОЗ від 29.03.2002 № 117.
Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затверджена наказом МОЗ СРСР № 916 від 4 серпня 1983 року, що діє на території України згідно вказівки МОЗ України № 165 від 28 травня 1996 року, призначена для головних лікарів і персоналу інфекційних лікарень і інфекційних відділень, а також для працівників санітарно-епідеміологічних та дезінфекційних станцій, містить ідентичні вимоги і норми щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень.
Отже, робота позивач була пов'язана з дослідженнями на небезпечні інфекції та збудники таких небезпечних інфекційних захворювань, внаслідок чого може бути прирівняна до роботи в інфекційних закладах.
Таким чином, бактеріологічна лабораторія "Бориспільської районної санітарно-епідеміологічної станції", в якій працює позивач, є інфекційним закладом, який належить до відділень охорони здоров'я, зазначених у статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та на роботу в яких розповсюджуються пільги по обчисленню стажу роботи в подвійному розмірі.
Крім того, згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За правилами, встановленими абзацом першим частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Абзацом дев'ятим частини третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Однак, нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
З огляду на системний аналіз зазначених норм, суд приходить до висновку, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час.
Стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також не скасовує та не зупиняє дію статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (зі змінами) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до трудової книжки позивач з 17.06.1980 працює в державному закладі «Бориспільська райсанепідстанція» Міністерства охорони здоров'я України на посаді лаборанта-бактеріолога бактеріологічної лабораторії в «Бориспільській райсанепідстанції».
Перелік документів, які додаються до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком, який не є виключним та вичерпним, наведено у п.п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (з наступними змінами), зокрема: 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що основним документом, який підтверджує наявність в особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (пункт 4.1 Порядку №22-1).
При прийманні документів територіальний орган ПФУ: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); 4) видає пам'ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі (пункт 4.2 Порядку №22-1).
Територіальний орган ПФУ здійснює всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх поданих документів (пункт 4.7 Порядку №22-1).
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що нарахування пенсії в повному обсязі, тобто в належному розмірі покладається на відповідний територіальний орган ПФУ, а тому у протилежному випадку даний орган буде діяти не на підставі, не в межах повноважень і не в порядку, передбаченому чинним законодавством. Тому такі дії мають бути визнані протиправними та вчиненими з вини органу - суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що позивачем до заяви про перерахунок пенсії від 02.02.2021 подавались відповідачу документи, які уточнюють характер роботи позивача лаборантом-бактеріологом у бактеріологічній лабораторії "Бориспільської районної санітарно-епідеміологічної станції".
Згідно з довідкою Державної установи "Київський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" від 12.01.2021 №24 ОСОБА_1 в період з 17.06.1980 по 12.01.2021 (накази 33 від 03.06.1980, №41 від 20.07.2016) працювала лаборантом-бактеріологом бактеріологічної лабораторії Бориспільської райсанепідстанції, (Бориспільського МРВ ЛД) та увесь цей час працювала з матеріалом інфікованим чи потенційно інфікованим збудниками інфекційних хвороб і має право на обчислення стажу роботи у подвійному розмірі, згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991, та роз'яснення МОЗ України від 27.01.2010 № 0503-18-54/973.
З історичної довідки вбачається, що Бориспільський міжрайонний відділ лабораторних досліджень мав назву у період з 15.09.1960 по 14.12.1970 - Бориспільська райлікарня, а у період з 01.08.1975 по 17.02.2009 - Бориспільська рай санепідемстанція.
Відповідно до карти умов праці Бориспільського МРВ ЛД ДУ «Київський ОЛЦ МОЗ МОЗ України» робоче місце місце лікаря мікробіолога лабораторії має 3 фактори ІІІ класу 2 ступеню шкідливості. За показниками робоче місце слід вважати з важкими та шкідливими умовами праці, що відносяться до ІІІ класу 2 ступеню умов праці (шкідливі та небезпечні).
Відтак, з матеріалів справи встановлено, що позивач дійсно з 17.06.1980 працює на посаді лікаря-бактеріолога бактеріологічної лабораторії епідеміологічного відділу, а отже, у структурі санітарно-епідеміологічної служби, що у відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" входила у структуру Міністерства охорони здоров'я України.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач порушив права позивача щодо відмови в зарахуванні в подвійному розмірі періоду роботи на посаді лікаря-бактеріолога бактеріологічної лабораторії епідеміологічного відділу ДЗ "Бориспільська міжрайонна санітарно-епідеміологічна станція" МОЗ України.
Аналогічна правова позиція, викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2014 року у справі № К/800/46006/13 та від 12 травня 2015 року у справі № К800/48301/13.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
За наведених обставин, приймаючи до уваги протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.02.2021 №171/03-16, суд з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати зазначене рішення про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 60 Закону України від 10.07.2003 "Про пенсійне забезпечення" відповідно до заяви про перерахунок пенсії від 01.02.2021.
Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 та частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Враховуючи вищевикладене у сукупності та зважаючи, що позивач звернулась за перерахунком пенсії 01.02.2021, тобто до 15 числа включно, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити позивачеві перерахунок та провести виплату пенсії з урахуванням стажу роботи з 17.06.1980 р. по 01.01.2020 р. в державному закладі «Бориспільська райсанепідстанція» Міністерства охорони здоров'я України на посаді лікаря-бактеріолога бактеріологічної лабораторії епідеміологічного відділу обчисленому в подвійному розмірі з 01.02.2021.
VIІ. Висновок суду
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
VIIІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно абзацу другого частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до копії квитанції від 01.04.2021 №1056764978 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачкою судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 1816,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області 05.02.2021 №171/03-16 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи з 17.06.1980 р. по 01.01.2020 р. в державному закладі «Бориспільська райсанепідстанція» Міністерства охорони здоров'я України на посаді лікаря-бактеріолога бактеріологічної лабораторії епідеміологічного відділу обчисленому в подвійному розмірі з 01.02.2021 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 1816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 11 січня 2022 року.