10 січня 2022 року Справа № 280/13203/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу
за заявою: Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 44118663)
до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1
про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,-
До Запорізького окружного адміністративного суду 30 грудня 2021 року о 14 год. 40 хв. надійшла заява Головного управління ДПС в Запорізькі області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків (в порядку ст. 283 КАС України), застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області від 30.12.2021.
Звернення органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень з заявою щодо підтвердження обгрунтованості арешту майна платника податку передбачено ст. 283 КАС України. Позивач обґрунтовує заяву тим, що відповідач відмовив у допуску до проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, тому позивач правомірно 29.12.2021 прийняв рішення про застосування арешту майна платника податків відповідно до ст. 94 ПК України.
30 грудня 2021 р. ухвалою суду відкрито провадження у справі №280/13203/21 за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 31 грудня 2021 року о/об 09 год. 10 хв. Запропоновано відповідачу подати в строк до 31.12.2021 до 09 год. 00 хв. відзив на позовну заяву та всі докази (письмові та/чи електронні), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, які в нього є. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Позивач у судове засідання повідомлявся телефонограмою.
Оскільки електронна адреса відповідача суду невідома, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений шляхом направлення копії ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 30 грудня 2021 року по справі № 280/13203/21 та судової повістки.
Ухвалою суду від 31.12.2021 провадження у справі було зупинено до 10.01.2022 до 14 год. 05 хв.
Відповідач правом для надання відзиву на позов не скористалась.
Ухвалою суду від 10.01.2022 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 10.01.2022 об 14 год. 05 хв.
10.01.2022 представник позивача подав через канцелярію суду (вх. №1421) заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження. На задоволенні заяви наполягає.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про причину неявки суд не повідомила. Про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином.
Відповідно до ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ), зареєстрована як фізична особа - підприємець 25.10.2004, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис 20960170000000039.
Наказом ГУ ДПС від 11.11.2021 №3269-п призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , а саме магазину за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 за період з 01.06.2021 по день закінчення фактичної перевірки, з питань дотримання норм законодавства, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; вимог законодавства, яке регулює ведення касових операцій; наявності ліцензій та інших документів; установлених правил торгівлі підакцизними товарами, а також інших питань, що регулюють виробництво та обіг підакцизних товарів в Україні та складені направлення на перевірку №5304 від 12.11.2021, №5305 від 12.11.2021.
Посадовими особами позивача здійснено вихід для проведення фактичної перевірки: магазин за адресою АДРЕСА_1 , проте відповідач відмовив у допуску уповноважених осіб контролюючого органу до перевірки, про що ними було складено відповідний акт від 22.11.2021 №2546/02/01/07/09/ НОМЕР_1 .
Також посадовими особами позивача складений акт відмови від підписання та отримання акту недопуску посадових осіб до перевірки від 22.11.20211 №2562/08/01/07/09/ НОМЕР_1 .
За результатами розгляду звернення та доданих до нього документами відділу перевірки фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Запорізькій області про застосування адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 заступником начальника ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі положень статті 94 ПК України прийнято рішення б/н від 30.12.2021 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ), що перебуває у власності ФОП.
На виконання вимог статті 94 Податкового кодексу України, заявник звернувся до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , застосованого рішенням керівника контролюючого органу.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У відповідності до приписів підпункту 75.1.3 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з вимогами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;
- копії наказу про проведення перевірки;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
За приписами пункту 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.
Пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту передбачено пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України. У відповідності до зазначеної норми, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (пункт 94.19.1. ст. 94 ПК України).
Арешт майна може бути повним або умовним.
При цьому, перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.
Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.
Враховуючи положення пункту 94.10 статті 94 ПК України така перевірка повинна завершуватися відповідним висновком суду, на підставі якого суд приймає рішення по суті порушеного питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Згідно із підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.
Податковий орган має право/обов'язок звернутись до суду в порядку загального провадження з дотриманням загальних строків звернення до суду з позовними вимогами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. При розгляді вимоги щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків до предмета доказування входить, зокрема наявність підстав та дотримання порядку призначення контролюючим органом перевірки та прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів КАС ВС від 26.06.2020 по справі №280/2993/19.
Крім того, КАС України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ та порядок розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Статтею 283 КАС України врегульовано особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів на підставі заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Цей порядок є альтернативним загальному порядку розгляду справ.
Відповідно до приписів ч.2 ст.283 КАС України податковим органом заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.
Із наявних у матеріалах справи копій документів та пояснень позивача викладених в позові, вбачається наявність обставин, передбачених підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що надає право контролюючому органу застосувати адміністративний арешт майна платника податків.
Дослідив матеріали справи, суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 здійснюючи господарську діяльність за адресою АДРЕСА_1 , не допустив до фактичної перевірки представників контролюючого органу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи те, що рішення позивача від 30.12.2021 про застосування адміністративного арешту майна платника податків - ФОП ОСОБА_1 винесено у відповідності до норм Податкового кодексу України, а відповідачем не надано доказів протилежного, суд вважає за необхідне підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Судовий збір, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663) до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_1 ) про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - задовольнити у повному обсязі.
Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області від 30.12.2021.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 10.01.2022.
Суддя Р.В. Сацький