12 січня 2022 року Справа № 280/10977/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до - Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки
про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
12 листопада 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Придніпровського міжрегіонального управління управління Укртрансбезпеки №308152 від 19.10.2021, про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не може нести відповідальність за відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, оскільки на теперішній час законодавство не містить вимоги щодо обов'язку водіїв, що здійснюють внутрішні перевезення встановлювати та використовувати контрольні прилади (тахографи) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, а такий обов'язок передбачений для міжнародних перевезень. Оскільки позивач в даному випадку здійснював внутрішнє перевезення, то не мав обов'язку по встановленню та експлуатацію тахографу.
Ухвалою суду від 15.11.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
У встановлений ухвалою суду строк позивачем усунуто недоліки.
Ухвалою суду від 21.12.2021 відкладено судовн засідання на 29.12.2021 о 09 год. 00 хв.
Представник відповідача 28.12.2021 через канцелярію суду (вх. №77288) надав відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на правомірність прийнятої постанови. Також зазначив, що порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385. Згідно з п.3.3. Інструкції, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа та інше. Виходячи з положень наведених норм, водії транспортних засобів, які обладнані цифровими тахографами повинні надавати інспектору для контролю картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа, а автоперевізники зобов'язані здійснювати періодичний контроль за належним використанням водіями карток водія до цифрового тахографу. Таким чином, саме автомобільний перевізник несе відповідальність за належне використання водіями індивідуальної контрольної книжки водія або протоколу перевірки та адаптації тахографа. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позову. Також до позову додане клопотання про поновлення строку для подання відзиву.
Щодо клопотання про поновлення строку для надання відзиву суд вважає його обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, тому поновляє відповідачу строк для надання відзиву.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.
Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 - є Фізичною особою - підприємуем, про що в Єдиному реєстрі що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис дата запису: 08.01.2020
номер запису: 21030000000105687.
Керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), на підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок на території Запорізької та Дніпропетровської області (у період з 27.09.2021р. по 03.10.2021р.) від 24.09.2021р. № 52457/23.3/18-21 та направлення на рейдову перевірку № 010451 від 27.09.2021р., - 28.09.2021р. посадовою особою
Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка в м. Запоріжжі на 297 км а/д М-18.
Відповідно до п. З, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки КЕКАЦЬТ, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який обладнано тахографом.
У ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він належить та використовується Позивачем.
У водія ОСОБА_2 під час перевірки був відсутній протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, який відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. № 385 (далі - Інструкція № 385) повинен знаходитись у водія і відповідно до ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 15 Порядку № 1567 надаватись для перевірки уповноваженим посадовим особам.
У зв'язку з виявленням вищезазначеного порушення, виконуючи функції покладені державою, старшим державними інспектором Бобровим О.О. було складено Акт №304195 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.09.2021р. водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем RENAUIT, державний номерний знак НОМЕР_2 , допустив надання послуг внутрішніх перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутній протокол перевірки та адаптації тахографу до КТЗ, особиста карточка водія, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Зі змістом акту № 304195 від 28.09.2021р. був ознайомлений водій ОСОБА_2 , що засвідчив своїм підписом, письмових пояснень про причини порушення не надав.
За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 308152 від 19.10.2021 за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись із застосованим штрафом, вважаючи протипраними дії посадових осіб відповідача при притягнення до відповідальності, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, передбачена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (Порядок №1567).
Відповідно до ст.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг (ст.5 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України (ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», Закону України «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Частинами 14, 17 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (надалі - Порядок №1567).
Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Згідно з пунктами 2, 3 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Згідно пункту 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Позивач у позові зазначає, що постанова складена не під час рейдової перевірки.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013 (далі - Порядок № 422).
Зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки посадовою особою в будь-який час на маршруті руху (п. 3 Порядку №422).
В матеріалах справи міститься копія Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок на території Запорізької та Дніпропетровської області (у період з 27.09.2021р. по 03.10.2021р.) від 24.09.2021р. № 52457/23.3/18-21 та направлення на рейдову перевірку № 010451 від 27.09.2021р., - 28.09.2021р. посадовою особою
Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка в м. Запоріжжі на 297 км а/д М-18.
Відповідно до п. З, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки КЕКАЦЬТ, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який обладнано тахографом.
Тому суд не приймає до уваги таке посилання позивача, оскільки зупинення транспортного засобу відбулося під час рейдової перевірки, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
Ще однією з підстав протиправності спірної постанови представник позивача зазначає те, що здійснення перевірок щодо наявності встановлених тахографів здійснюється виключно на транспортних засобах, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Судом встановлено, що позивач надавав послуги з перевезення вантажів як суб'єкт господарювання, використовуючи найману працю водія, для перевезення вантажів ним використовувалися вантажні автомобілі.
Доказів того, що вантажний автомобіль позивача був з повною масою менше ніж 3,5 тонни суду не надано.
Відтак, згідно з вимогами пункту 6.1 Положення №340 вантажний автомобіль, якими виконувалися внутрішні перевезення вантажів, в обов'язковому порядку повинен був бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. А для водіїв таких автомобілів, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», обов'язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
У позовній заяві Позивач стверджує, що транспортний засіб, який перевірявся посадовою особою Укртрансбезпеки, не здійснював міжнародні перевезення, а тільки внутрішні, у зв'язку із чим водій ОСОБА_2 веде індивідуальну контрольну книгу водія.
З даним твердженням Позивача суд не погоджується, у зв'язку із наступним.
В акті № 304195 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.09.2021 р. водій ОСОБА_2 не надав жодних письмових пояснень та не спростував факту наявності тахографу.
Позивача до суду також не надавав копії індивідуальної контрольно книги водія, а лише стверджує, що вона мається в наявності.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку тахокарти, або без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду по справі № 820/4624/17 від 11.02.2020 року.
Посилання позивача на те, що відповідно до п. 1 Інструкції № 385, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт" , "Про дорожній рух", а тому вона належить до застосуванню лише до міжнародних автомобільних перевезень, відхиляються судом, оскільки п. 1 Інструкції говорить про підстави прийняття Інструкції, а у п.1.2., п. 1.3. цієї Інструкції визначено сфера її застосування, в яких зазначено, що ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, та ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами
(крім таксі) (п. 1.3. Інструкції), тобто без відокремлення видів перевезень.
Також суд зазначає, що відповідно до п. 1.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010, вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 308152 від 19 жовтня 2021 року на суму 1700 грн., є безпідставними, не ґрунтуються на приписах закону, що регулюють спірні правовідносини, а отже не належать задоволенню.
Позивачем не доведено, що при здійсненні вантажного перевезення 28.09.2021 року, ним як автомобільним перевізником забезпечено належну експлуатацію тагохрафа на вантажному автомобілі, а водієм оформлено документи, передбачені Інструкцією №385, що виключало б відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Отже матеріалами справи доведено факт вчинення позивачем господарських правопорушень - надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, за що абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність автомобільного перевізника у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Щодо порядку розгляду справи про застосування адміністративно - господарського штрафу суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 25 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Повідомленням № 85041/3.1/24-21 від 08.10.2021р., направленим поштою 09.10.2021р., що підтверджується Реєстром на відправлення рекомендованих листів зі штампом Укрпошти від 09.10.2021р., Списком № 8997 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих у відділення поштового зв'язку Укрпошти № 59 (номер відправлення - 6905903215350) та фіскальним чеком від 09.10.2021р. до списку № 8997, Позивача було викликано на 19.10.2021р. Відправлення № 6905903215350 було отримано Позивачем 11.10.2021р. «відправлення вручено особисто», про що свідчить роздруківка Трекінгу з офіційного сайту Укрпошти.
З огляду на зазначене Позивач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Однак, 19.10.2021р. Позивач або уповноважена ним особа на розгляд справи про порушення, що зафіксоване Актом №304195 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.09.2021р., не з'явився. Таким чином, 19.10.2021р. справу про порушення було розглянуто за наявними матеріалами.
За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 308152 від 19.10.2021 за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за яке передбачена абз. З ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем - територіальним органом Укртрансбезпеки - при проведенні перевірки та застосуванні адміністративно-господарського штрафу додержано вимоги чинного законодавства, порушень прав позивача у межах спірних правовідносин не встановлено.
Відповідачем доведено правомірність спірної постанови №308152 від 19.10.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, натомість позивачем не спростовано факту вчинення ним порушень законодавства про автомобільний транспорт. Тому у задоволенні позову про скасування спірної постанови слід відмовити.
Враховуючи, що спір вирішено не на користь позивача, підстави для присудження йому судового збору, сплаченого при зверненні до суду, відсутні.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позовної заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) до - Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24, 2-й поверх, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу- відмовити у повному обсязі.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 12.01.2022.
Суддя Р.В. Сацький