про залишення позовної заяви без руху
10 січня 2022 рокум. Ужгород№ 260/13/22
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суддя встановив наявність підстав для залишення позову без руху, оскільки позов поданий із порушенням вимог встановлених ст.161 КАС України.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
З матеріалів поданої 30 грудня 2021 року позовної заяви вбачається, що позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 05.06.2020 року №071950001673 та зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком відповідно ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як особі, що набула право на призначення цього виду пенсії за встановленим законом віком і страховим стажем з моменту звернення за призначенням - 01.06.2019 року.
З вищенаведеного вбачається, що позивачем оскаржується рішення ГУПФ України в Закарпатській області від 05 червня 2020 року, щодо нездійснення перерахунку пенсії з первинного звернення у червні 2019 року, тобто через більше як півтора року після відмови у проведенні такого перерахунку.
Відтак, суд констатує, що позов поданий з пропущенням шестимісячного строку на звернення, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Позивачем разом із позовною заявою було подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яка мотивована відсутністю у позивача спеціальних знань, а також те, що позивачу було необхідно звернутися за кваліфікованою юридичною допомогою, однак на той період у останього не було коштів.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Розглянувши подане клопотання про продовження процесуальних строків, суд зазначає, що позивачем не було зазначено жодної поважної причин пропуску строку, крім того, не було надоно суду жодних доказів на підтвердження поважності причини продовження процесуального строку на подання позовної заяви.
Суд зазначає, що законодавством передбачена можливість продовження процесуальних строків виключно, якщо суд визнає причини для їх продовження поважними.
Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини Осман проти Сполученого королівства та пункті 54 рішення Круз проти Польщі зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
З огляду на викладене, з врахуванням ст.123 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, а підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку, суд визнає неповажними, відтак поданий позов слід залишити без руху.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на вищенаведене, позивачу необхідно обґрунтувати поважність причин пропуску строку звернення з даним адміністративним позовом до суду та вказати інші підстави для поновлення строку, звернувшись до суду з відповідною заявою.
Відповідно до ст. 123 КАС України позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку.
Відповідно до статті 169 КАС України суддя, зокрема, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в якій вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд звертає увагу, що на підставі ч.3 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі наведеного та керуючись ст. 122, 123, 160, 161, 243, 256 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Копію ухвали про залишення скарги без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася з нею до суду та повідомити позивача про необхідність протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути, визначенні даним судовим рішенням недоліки, та роз'яснити, що у разі не усунення у визначений судом термін недоліків, позов буде повернуто позивачеві відповідно до приписів п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя П.П.Микуляк