(про відмову у забезпеченні позову)
11 січня 2022 року м. Житомир справа № 240/937/22
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Станишівської сільської рада=и Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування частини рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду сз позовом, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати частину 4 рішення від 18 серпня 3021 року №360 рішення десятої сесії, восьмого скликання Станишівської сільської ради Житомирського району, Житомирської області в частині відмови у затвердженні поданого мною проекту землеустрою.
зобов'язати Станишівську сільську раду Житомирського району, Житомирської області повторно розглянути заяву та затвердити поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,6089 га за кадастровим номером 18220833500:01:001:0535 для фермерського господарства, у спосіб, передбачений нормами Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Разом з позовом позивач подав клопотання про забезпечення позову, в якому просить винести ухвалу про забезпечення адміністративного позову шляхом встановлення заборони Станишівській сільській раді Житомирського Житомирської області розглядати та затверджувати (погоджувати) документацію із землеустрою (проекти землеустрою) з правом передачі в оренду, користування чи власність земельної ділянки площею 1,6089 га за кадастровим номером 18220833500:01:001:0535 для фермерського господарства.
В обгрунтування клопотання зазначив, що на даний час існує велика ймовірність надання дозволу для ведення фермерського господарства на зазначеній земельній ділянці іншим особам, що може заподіяти шкоду його правам, свободам та інтересам.
Вирішуючи питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.153 КАС України, заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до статті 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку..
Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Разом з тим, позивач не навів у заяві жодних обставин, які вказували на наявність підстав для забезпечення позову та у разі невжиття заходів забезпечення позову, поновлення порушених прав позивача буде неможливими.
Важливим є зауважити, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.
Правомірність та оцінка дій та рішення підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті про їх оскарження та буде надана судом за результатами розгляду справи. Забезпечення позову з підстави очевидної протиправності такого рішення передбачає вирішення адміністративного спору, до розгляду справи по суті, що є неприпустимим.
Разом з тим, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що порушене право заявника буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є лише однією із процедур отримання земельних ділянок у власність, а факт отримання дозволу на розробку проекту землеустрою ще не означає позитивного рішення про надання земельних ділянок у власність. Після надання такого дозволу у заявника не виникає прав на земельну ділянку, а виникає лише право на розроблення проекту землеустрою.
Таким чином, звернувшись до суду із цією заявою заявник не надав переконливих доказів на її обґрунтування, а лише висловив припущення щодо можливого майбутнього розвитку подій.
Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову.
Суд також враховує співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить позивач, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, які не є учасниками справи, адже забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, повністю зупиняє процес розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а отже стосується інтересів кола осіб, які не є учасниками справи.
Відтак, суд не вбачає достатніх підстав для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернулася до суду.
Отже, позивачем не доведено існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України та не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень ч.2 статті 150 КАС України, у зв'язку з чим суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Капинос