Справа № 177/1881/21
Провадження № 1-кп/177/54/22
11.01.2022
Криворізький районний суд Дніпропетровської області
у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041720000726 від 12.10.2021 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого,
адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6
Указаний обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування 28.12.2021 (а.с.1) надійшов до Криворізького районного суду Дніпропетровської області з Криворізької східної окружної прокуратури.
Ухвалою суду від 29.12.2021 призначено підготовче засідання.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду. Вважає, що обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст. 291 КПК України. Підстави для закриття справи чи внесення подання про визначення підсудності відсутні. Прокурор зазначає, що в судове засідання необхідно викликати обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника, адвоката ОСОБА_5 , потерпілу ОСОБА_6 , а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування. Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні.
Окрім того, прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зважаючи на те, що останній обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, у обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв'язки, тому він може переховувати від суду, а також, що він може, впливати на свідків, потерпілу у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Тобто, ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 , на даний час не зменшилися і продовжують існувати, тому підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу немає.
Потерпіла ОСОБА_6 будучи присутньою у підготовчому судовому засіданні не заперечувала щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду. Будь-яких інших заяв та клопотань не мала. Відносно клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_3 заперечувала, просила звільнити останнього з-під варти, оскільки не має до нього будь-яких претензій.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник, адвокат ОСОБА_5 , кожне окремо, просили призначити обвинувальний акт до судового розгляду. Проти продовження строку тримання під вартою заперечували, як необґрунтованого, при цьому просили застосувати інший, більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши учасників підготовчого провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками та клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд вважає, що дане кримінальне провадження підсудне Криворізькому районному суду Дніпропетровської області. Підстави для прийняття рішень визначених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України відсутні. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України.
Одночасно судом, а також учасниками підготовчого провадження визначено, що судовий розгляд має проводитись у відкритому судовому засіданні з викликом учасників судового провадження.
Також, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 , згідно з ухвалою слідчого судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.10.2021 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, який продовжено відповідно до ухвали слідчого судді цього ж суду від 06.12.2021, зі строком дії до 13.01.2022 включно.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Прокурором у кримінальному провадженні під час підготовчого судового засідання, у порядку ч. 3 ст. 315 КПК України, подано клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Обговоривши в підготовчому судовому засіданні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
За змістом ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
У судовому засіданні не встановлено будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що б слугувало підставою для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Прокурор довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, тобто запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків, потерпілу. На існування таких ризиків вказує те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти життя особи, не працює, джерел доходів для існування не має, неодружений, утриманців не має, що вказує на відсутність сталих соціальних зв'язків та свідчить про можливість останнього переховуватися від суду, а також вчинити нові злочини. На даний час, з об'єктивних причин, всі свідки та потерпіла у судовому засіданні не допитані, у зв'язку з чим, обвинувачений може впливати на вказаних учасників.
Слід також зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою, про що також зазначено Верховним Судом у справах № 166/313/17, № 674/1202/19.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, відсутність міцних соціальних зв'язків, родини, утриманців, відсутність офіційного постійного місця роботи, репутацію, а також тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризиків, зазначених прокурором, у тому числі ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченим за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання.
Оцінюючи доводи сторони захисту щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд враховує, що домашній арешт, сам по собі, не здатний запобігти можливості переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, впливати на свідків, оскільки, перебуваючи в умовах домашнього арешту, обвинувачений не буде позбавлений можливості залишити житло та пересуватися на власний розсуд.
Доводи сторони захисту відносно того, що потерпіла не має претензій до обвинуваченого, також не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та неможливість їх запобігання шляхом застосування тих чи інших запобіжних заходів, а не позиція потерпілої у кримінальному провадженні. Окрім того, згідно з положень КПК України потерпіла не є особою, яка має право ініціювати застосування запобіжного заходу та, її думка не має вирішальне значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу.
Враховуючи наведене, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою та наявності підстав для зміни запобіжного заходу на домашній арешт
Суд вважає, що обставини, які стали підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінилися та продовжують існувати, як і не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Також, виходячи з вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за можливе не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені злочину із застосуванням насильства.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 314- 317 КПК України, суд, -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021041720000726 від 12.10.2021 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, призначити до судового розгляду на 20.01.2022, о 13 год. 00 хв.
Викликати в судове засідання прокурора, обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника, адвоката ОСОБА_7 , потерпілу ОСОБА_6 , свідків.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12021041720000726 від 12.10.2021 за ч. 1 ст. 121 КК України, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 12.03.2022 включно.
Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: