202/7596/20
1-кп/202/79/2022
10 січня 2022 року Індустріальний районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарях - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040030001594 від 21.08.2020 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, українця, громадянина України, одруженого, освіта середня, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого за вчинення злочину, передбаченого ст. 291 КК України, -
за участю: прокурора - ОСОБА_5 , потерпілої - ОСОБА_6 , обвинуваченого - ОСОБА_4
07 серпня 2020 року близько 09 години 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_4 , керуючи велосипедом, рухався в Індустріальному районі міста Дніпро по проспекту Слобожанському, з боку вул. Калинової у напрямку вул. Кожемяки, по ділянці пішохідного тротуару.
Під час руху ОСОБА_4 , порушуючи чинні на транспорті правила, що убезпечують рух, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, грубо порушуючи Правила дорожнього руху України, незважаючи на заборону, здійснював рух по пішохідному тротуару, внаслідок чого, в районі будинку № 83 пр. Слобожанського, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка рухалась по пішохідному тротуару у зустрічному йому напрямку.
Внаслідок грубого порушення чинних на транспортні правил, що убезпечують рух, пішоходу ОСОБА_6 , внаслідок наїзду на неї велосипеда, під керуванням велосипедиста ОСОБА_4 , спричинено тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, забій головного мозку 3 ступеня з вогнищем забиття речовини головного мозку в лобній частині ліворуч по базальній поверхні, гострої субдуральної гематоми, субарахноїдального крововиливу, дислокаційного синдрому, забійної рани в тім'яній області праворуч, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух виразилися в тому, що велосипедист ОСОБА_4 , керуючи велосипедом, не виконав вимоги п. 6.6 (в) Правил дорожнього руху України, який наголошує: п. 6.6 Велосипедисту забороняється: в) рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих), невиконання якого, знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_4 виразилися у порушенні чинних на транспорті правил, що убезпечують рух транспортних засобів, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ст. 291 КК Украни.
Будучи допитаним якості обвинуваченого, ОСОБА_4 свою провину у скоєному злочині не визнав, пояснив суду, що 07 серпня 2020 року близько о 09 годині він їхав на велосипеді та рухався по пр. Слобожанському у місті Дніпрі по тротуару. На перехресті він здійснював з'їзд по пандусу для з'їзду візків, а потерпіла йшла йому назустріч по тому самому майданчику. Він не встиг зреагувати та здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_6 . Після чого він зупинився та викликав медичну допомогу. Також обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що вважає винною у даній пригоді саме потерпілу ОСОБА_6 , яка скористалась пандусом для підйому замість сходів, а також йому не було відомо, що забороняється їхати на велосипеді по тротуару.
Також обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що позовні вимоги потерпілої щодо стягнення майнової шкоди визнає, а моральної - не визнає.
Потерпіла ОСОБА_6 суду підтвердила, що 07 серпня 2020 року вранці йшла по тротуару по пр. Слобожанському у м. Дніпро біля буд. 83 та бачила як назустріч їй рухався обвинувачений ОСОБА_4 на велосипеді. Так, вона зупинилась для можливості надати можливість проїхати обвинуваченому, але останній не зменшуючи швидкість руху велосипеда здійснив на неї наїзд, внаслідок чого вона отримала тяжкі тілесні ушкодження.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 підтримала заявлену позовну заяву та просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 8179,49 гривень за рахунок спричиненої майнової шкоди та 350 000 гривень за рахунок спричиненої моральної шкоди.
Окрім показів потерпілої винність обвинуваченого повністю підтверджується письмовими доказами, наданими прокурором у судовому розгляді та дослідженими судом:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25 серпня 2020 року зі схемою та фото-таблицею до нього, згідно якого було оглянуто ділянку місцевості по АДРЕСА_3 ;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 03 листопада 2020 року зі схемою та фото-таблицею до нього, згідно якого потерпіла ОСОБА_6 вказала механізм скоєння на неї наїзду обвинуваченим за обставин, що мали місце 07 серпня 2020 року на пр. Слобожанському у м. Дніпро;
- висновком судової автотехнічної експертизи № 19/104-9/2/1405 від 20 листопада 2020 року згідно якого в даній дорожній обстановці велосипедист ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.6.6 (в) Правил дорожнього руху. При заданому механізмові події, дії велосипедиста ОСОБА_4 не відповідали вимога п. 6.6 в Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з настанням даної ДТП;
- висновком судово-медичної експертизи №3252е від 26 листопада 2020 року згідно якого за даними наданої медичної документації та при огляді ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої закритої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 3-го ступеню з вогнищем забиття речовини головного мозку в лобній частці ліворуч по базальній поверхні, гострої субдуральної гематоми у лівій лобно-скронево-тім'яній області, субарахноїдального крововиливу, дислокаційного синдрому (зміщення речовини головного мозку праворуч), забійної рани в тім'яній області праворуч.
Виявлені у неї тілесні ушкодження на голові, не відображають на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким були нанесені, можливо лише вказати, що вони спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) з необмеженою контактуючою поверхнею або при ударі об такий (такі), що діяв (діяли) в тім'яну область праворуч.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до первинного надання медичної допомоги.
За своїм характером виявлені у неї тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
До невизнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_4 суд відноситься критично та розцінює як намагання уникнути відповідальності, оскільки його винність у скоєнні злочину повністю підтверджується показами потерпілої ОСОБА_6 , яка безпосередньо у судовому засіданні вказала, що саме обвинувачений ОСОБА_4 скоїв на неї наїзд велосипедом 07 серпня 2020 року коли вона йшла по тротуару, внаслідок чого вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №3252е від 26 листопада 2020 року.
Окрім того суд критично відноситься до тверджень обвинуваченого ОСОБА_4 щодо того, що потерпіла ОСОБА_6 рухаючись по пандусу для візків, а не по сходам, своїми діями спровокувала наїзд на неї та отримання тілесних ушкоджень.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 керуючи велосипедом по тротуару порушив п. 6.6 (в) Правил дорожнього руху України, який наголошує: п. 6.6 Велосипедисту забороняється: в) рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих), невиконання якого, знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 19/104-9/2/1405 від 20 листопада 2020 року.
Також суд звертає увагу, що велосипед є транспортним засобом який не має двигуна, а рухається внаслідок дії мускульної сили людини, яка знаходиться на ньому, отже його експлуатація є повністю контрольованою, а тому обвинувачений ОСОБА_4 повинен був стежити за обстановкою, та вжити заходи які б допомогли уникнути наїзду на потерпілу ОСОБА_6 .
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та розміру покарання, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин що пом'якшують, або обтяжують покарання судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України.
Розглядаючи уточнений цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 8179,49 гривень за рахунок спричиненої майнової шкоди, 350 000 гривень за рахунок спричиненої моральної,суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно із ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
З урахуванням викладених норм, суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 8179,49 гривень підлягає частковому задоволенню у розмірі 7023,94 гривень, що підтверджується наданими до цивільного позову квитанціями та чеками на медичні препарати і ліки, без урахування витрат на продукти харчування та проїзд, оскільки витрати на продукти харчування не є майновими збитками понесеними потерпілою внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 , а долучені до позову білети за проїзд ніяким чином не підтверджують, що вказані витрати пов'язані з майновою або моральною шкодою отриманою внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 .
Щодо позовних вимог потерпілої ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 350 000 гривень за рахунок спричиненої моральної шкоди, суд, з урахуванням характеру й обсягу фізичних та моральних страждань потерпілої, психоемоційних переживань, понесених нею внаслідок отримання тяжких тілесних ушкоджень, тривалого часу позбавлення можливості вести нормальний спосіб життя, що викликало у потерпілої душевні страждання, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про те, що компенсація моральної шкоди, повинна бути визначена в грошовій сумі у розмірі 100 000 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 291 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом трирічного іспитового строку не вчинить нового злочину, покладаючи на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 7023,94 гривень за рахунок спричиненої майнової шкоди та 100 000 гривень за рахунок спричиненої моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави кошти за рахунок проведення експертизи у розмірі 1307,60 гривень.
Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуюча: ОСОБА_1