20 грудня 2021 року Справа № 160/13293/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
05 серпня 2021 року Приватне акціонерне товариство «Дніпровський коксохімічний завод» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 12.04.2021 №68/32-00-07-01-03-29 (Форма «ПС»).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем за результатами проведення фактичної перевірки ПРАТ «Дніпровський коксохімічний завод» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 81 000,00 грн. за порушення пп.230.1.2 та пп.230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК України, яке полягає у відсутності з 01.01.2020 по 02.12.2020 року реєстрації в Єдиному державному реєстрі 4-х витратомірів-лічильників та 4-х рівнемірів-лічильників рівня пального на 4-х введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизному складі №1006004, та 1-го витратоміра-лічильника на місці відпуску пального (бензолу) наливом з акцизного складу №1006004, а також у незабезпеченні своєчасного подання довідки про зведенні за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального. Стверджує, що штрафні санкції застосовані неправомірно, оскільки під час проведення зазначеної перевірки контролюючим органом не враховано те, що ПРАТ «Дніпровський коксохімічний завод» вчинило всі залежні від нього дії, але певні обставини, а саме введення Урядом України карантинних заборон та обмежень з метою запобігання поширенню на території країни гострої респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, унеможливили вчасне виконання ним вимог законодавства в частині необладнання акцизного складу витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарах. В допущених порушеннях відсутня вина позивача. Наголошує, що на дату проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган не мав права застосовувати штрафні санкції, адже пп.128-1.1 ст.128-1 ПК України не передбачено відповідальності за несвоєчасну реєстрацію витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.
Окрім цього, звертає увагу, на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на те, що фактичну перевірку ПРАТ «Дніпровський коксохімічний завод» здійснено на підставі наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26.02.2021 року №75, який прийнятий з порушенням процедури та порядку його прийняття, оскільки в наказі відсутні будь-які посилання відповідача на конкретні підстави призначення такої перевірки, що передбачені пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України. Відтак, позивач зауважує, що оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
Також повідомляє, що 26.03.2021 року ПРАТ «Дніпровський коксохімічний завод», на підставі п.86.7 ст.86 ПК України, подано до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків заперечення на акт перевірки від 12.03.2021 року №167/32-00-07-01-03-24/05393085. 13.04.2021 року від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до ПРАТ «Дніпровський коксохімічний завод» надійшла відповідь на заперечення від 07.04.2021 року №1742/6/32-00-07-01-03-08, згідно з якою висновки, викладені в акті перевірки визнано обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного податкового законодавства. Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням підприємство оскаржило в порядку адміністративного оскарження за процедурою, передбаченою ст.56 ПК України, а саме 29.04.2020 року подано до Державної податкової служби України (ДПС) скаргу від 29.04.2021 №04/10-146 (вх.ДПС №12793/6 від 05.05.2021). Листом від 26.05.2021 року №11794/6/99-00-06-03-01-06 ДПС України повідомила про зупинення строків розгляду скарг на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо податкової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 року №591 та про те, що таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу. 23.07.2021 року підприємством отримано рішення ДПС України від 19.07.2021 року №16470/6/99-00-06-03-01-06 про результати розгляду скарги, відповідно до якого скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без змін.
Ухвалою суду від 11.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13293/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачам надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
08.09.2021 року на адресу суду засобами поштового зв'язку надійшло від відповідача клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Також, 09.09.2021 року на адресу суду надійшло клопотання від відповідача про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
Ухвалою суду від 20.09.2021 року у задоволенні клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовлено. У задоволенні клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін - відмовлено.
Обґрунтовуючи відзив на позовну заяву відповідач зазначає, що фактична перевірка ПРАТ «Дніпровський коксохімічний завод» проведена на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України згідно з яким у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Таким чином, наведена норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" покладені на контролюючі органи. При цьому відповідачем звернуто увагу, що предметом спору в означеній справі є податкове повідомлення-рішення.
Мотивуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідачем зазначено, що перевіркою встановлено, що ПРАТ «Дніпровський коксохімічний завод» у періоді з 01.01.2020 року по 02.12.2020 року здійснювалось зберігання пального на акцизному складі (уніфікований номер 1006004), що розташований за адресою: Дніпропетровська обл., м.Кам'янське, вул.Колеусівська, буд.1, без реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (далі-Реєстр) 4-х витратомірів-лічильників та 4-х рівнемірів-лічильників рівня пального на 4-х введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизному складі №1006004, та у період з 01.02.2020 року по 12.03.2021 року без реєстрації 1-го витратоміра-лічильника на місці відпуску пального (бензолу) наливом з акцизного складу №1006004, чим порушено пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України. Крім того, перевіркою встановлено, що 12.12.2020 року підприємством, як розпорядником акцизного складу (уніфікований номер 1006004), подано до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику щоденні дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі за 10.12.2020 року, чим порушено пп.230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК України. Також, контролюючий орган звертає увагу на те, що чинним законодавством обов'язок обладнання та реєстрації витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі не ставиться у залежність до будь-яких інших умов чи обставин, у тому числі, неможливості постачальника витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників виконати свої зобов'язання. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
20.09.2021 року на адресу суду надійшла від позивача відповідь на відзив, в якій зазначено, що ПРАТ «Дніпровський коксохімічний завод» не погоджується з вказаним відповідачем у відзиві, наголошує, що наказ про проведення фактичної перевірки не містить конкретних (фактичних) підстав призначення перевірки та інформації, яка б слугувала підставою для проведення перевірки. На момент фактичної перевірки акцизного складу ПРАТ «Дніпровський коксохімічний завод» резервуари з бензином та дизельним пальним, які підприємство використовує виключно для власних потреб, були обладнанні витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками та здійснена їх реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Тобто контролюючим органом встановлено триваюче правопорушення з 01.01.2020 року по 02.12.2020 року. В акті перевірки не зазначено повної інформації щодо кількості виявлених у позивача витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, у т.ч. їх заводських номерів, дат введення в експлуатацію, з приводу яких у подальшому здійснено нарахування штрафних санкцій. У тому числі відсутні в акті перевірки відомості про те, які саме витратоміри-лічильники та рівноміри-лічильники рівня пального у резервуарі на дату проведення фактичної перевірки не були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі та експлуатувалися. Відсутність в акті перевірки цієї інформації на думку позивача суттєво впливає на обгрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки розрахунок штрафних санкцій враховує для обчислення їх кількість згідно з п.128-1.1 ст.128-1 ПК України. Натомість, в акті перевірки відображено виключно про факт несвоєчасної їх реєстрації - 03.12.2020 року. Тобто, на час проведення податкової перевірки, складання акту перевірки та застосування до позивача штрафних санкцій, податкове порушення, визначене п.128-1.1 ст.128-1 ПК України - ПРАТ «ДКХЗ» усунене. Враховуючи зазначене вище, на дату складання акту перевірки та оскаржуваного рішення контролюючий орган не мав права застосувати штрафні санкції, адже пп.128-1.1 ст.128 ПК України не передбачено відповідальності за несвоєчасну реєстрацію витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а сам акт перевірки не відповідає вимогам закону. Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне акціонерне товариство «Дніпровський коксохімічний завод» (код ЄДРПОУ 05393085) зареєстровано, як юридична особа 19.04.1996 року, про що внесений запис 12231200000000015. На обліку в органах державної податкової служби перебуває з 28.02.1991 року. Основним видом економічної діяльності ПРАТ "ДКХЗ" є виробництво коксу та коксопродуктів (КВЕД 19.10), що підтверджується матеріалами справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що керуючись вимогами пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 розділу ІІ, п.52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, на підставі наказу від 26.02.2021 року №75 та направлень від 26.02.2021 року №87/32-00-07-01-03-22, №88/32-00-07-01-03-22, працівниками управління аудиту Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проведена фактична перевірка ПРАТ «Дніпровський коксохімічний завод» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС, акцизного складу з уніфікованим номером 1006004, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Колеусівська, буд.1, з 03.03.2021 року, тривалістю 10 днів.
Перевірка проведена з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.
За наслідками перевірки складено акт перевірки від 12.03.2021 року №167/32-00-07-01-03-24/05393085 «Про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС».
Об'єкт фактичної перевірки, місце проведення перевірки: Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Колеусівеька, буд.1, акцизний склад заводу ПРАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» (уніфікований номер акцизного складу - 1006004) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС.
Перевіркою встановлено порушення:
-пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України - з 01.01.2020 по 02.12.2020 року відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі 4-х витратомірів-лічильників та 4-х рівнемірів-лічильників рівня пального на 4-х введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизному складі №1006004, та 1-го витратоміра-лічильника на місці відпуску пального (бензолу) наливом з акцизного складу №1006004;
-пп.230.1.3 пп.230.1 ст.230 Податкового кодексу України - незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу №1006004 своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронного документу, що містить дані про фактичні залишки пального за 10.12.2020 (1 документ) подано із запізненням 12.12.2020.
26.03.2021 року ПРАТ «Дніпровський коксохімічний завод» на підставі п.86.7 ст.86 ПК України подано до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків заперечення на акт перевірки від 12.03.2021 року №167/32-00-07-01-03-24/05393085, відповідно до яких зазначило, що висновки цього акту не відповідають положенням діючого законодавства України та фактичним обставинам, які мали місце в перевірених контролюючим органом правовідносинах, та на підставі п.86.7 ст.86 ПК України просило переглянути їх та привести у відповідність до вимог чинного законодавства.
13.04.2021 року від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до ПРАТ «Дніпровський коксохімічний завод» надійшла відповідь на заперечення від 07.04.2021 №1742/6/32-00-07-01-03-08, згідно з якою висновки, викладені в акті перевірки визнано обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного податкового законодавства.
На підставі акту перевірки №75 «Про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС», Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення від 12.04.2021 року №68/32-00-07-01-03-29 форми «ПС», яким до ПРАТ «Дніпровський коксохімічний завод» за порушення пп.230.1.2, пп.230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК України та на підставі пп.54.3.3. п.54.3 ст.54 і абз.2 п.128-1.1, абз.2 п.128-1.3 ст.128-1 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 181 000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням підприємство оскаржило в порядку адміністративного оскарження за процедурою, передбаченою ст.56 ПК України, а саме 29.04.2020 року подано до Державної податкової служби України (ДПС) скаргу №04/10-146 від 29.04.2021 (вх.ДПС №12793/6 від 05.05.2021).
Листом №11794/6/99-00-06-03-01-06 від 26.05.2021 року ДПС України повідомила про зупинення строків розгляду скарг на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо податкової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 року №591, відповідно до якого тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.
23.07.2021 року підприємством отримано рішення ДПС України від 19.07.2021 року №16470/6/99-00-06-03-01-06 про результати розгляду скарги, відповідно до якого скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без змін.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, яке є предметом оскарження, ПРАТ «Дніпровський коксохімічний завод» звернулося до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стосовно доводів позивача щодо порушення порядку призначення перевірки, суд зазначає.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).
Відповідно до підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1 статті 19 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції: здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Підпунктом 19-1.1.17 пункту 19-1 статті 19 ПК України контролюючі органи проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Згідно із підпунктами 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Як передбачено підпунктами 20.1.10, 20.1.46 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; під час проведення перевірки та розгляду результатів перевірки отримувати письмові пояснення від посадових (службових) осіб з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документальне підтвердження, у тому числі щодо здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України).
Порядок проведення фактичної перевірки встановлений статтею 80 ПК України.
Відповідно до п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України).
Як передбачає пункт 80.5 статті 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Судом встановлено, що в основу проведення фактичної перевірки позивача, податковим органом покладено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
При цьому, суд бере до уваги висновки Верховного суду, визначені постановою від 11.06.2019 року у справі №1440/2045/18, що стаття 80 Податкового кодексу України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов'язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.
Однак, суд зазначає, що самостійною підставою для проведення фактичної перевірки є здійснення контролюючим органом функцій - контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів. Підстава для проведення фактичної перевірки, визначена пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України є альтернативною та містить також приписи щодо такої підстави для проведення фактичної перевірки контролюючим органом, як здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Відтак, призначення даної фактичної перевірки лише з підстав здійснення своїх повноважень контролюючим органом, а не на підставі інформації, отриманої в установленому порядку, може бути підставою для призначення фактичної перевірки в порядку пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України та відповідає вимогам чинного законодавства.
Крім того, при вирішенні даного позову, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, відповідно до яких незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. У разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника.
В той же час, суд вказує на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 13.02.2018 року у справі №804/5402/14, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Якщо допуск до проведення перевірки відбувся, то в подальшому предметом розгляду в суді може бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючим органом.
Крім того, суд зауважує, що пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 року №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.»
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 року №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням.
Суд вказує, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому, суд звертає увагу, що підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем у своєму позові не вказано, яким чином процедурні порушення під час призначення і проведення перевірки вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17.
Що стосується оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.
Підпунктом 14.1.6. п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що акцизний склад це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Згідно з пп.14.1.224 п.14.1 ст.14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Пунктом 230.1 ст.230 ПК України визначено, що акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку.
Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Відпуск пального без наявності витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників забороняється.
На підставі п.12 підрозділу 5 розділу XX ПК України, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:
акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року;
акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року;
акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
Відповідно до вимог ст.230 ПК України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку (далі - Порядок №891).
Пунктом 2 Порядку №891 визначено, що у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
витратомір-лічильник (далі - витратомір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам'ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах;
рівнемір - лічильник рівня пального у резервуарі (далі - рівнемір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об'єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара;
резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці;
обіг пального - будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, при визначенні загальної місткості розташованих на акцизному складі резервуарів беруться до уваги стаціонарні споруди або ємності, які призначені для здійснення операцій, що передбачають фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального чи/або фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне та його зберігання, при цьому, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Суд відмічає, що застосування штрафних санкцій визначене пунктом 128-1.1 ст.128-1 ПК України, яким зокрема передбачено, що не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються:
з 1 липня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);
з 1 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);
з 1 квітня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);
з 1 липня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу (незалежно від загальної місткості резервуарів, розташованих на акцизному складі такого розпорядника), а також до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне).
Разом із тим штрафні санкції не застосовуються до 01.07.2020 року лише до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 ПК України.
Підпунктом 230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.
Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Законом України від 18.12.2019 року №391-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку» до п.18 підрозділу 5 розділу XX «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ПК України внесені зміни, а саме:
абзаци другий - четвертий доповнено словами і цифрами "(крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу)";
в абзаці четвертому слово "січня" замінено словом "квітня";
доповнено абзацом п'ятим такого змісту:
"з 1 липня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу (незалежно від загальної місткості резервуарів, розташованих на акцизному складі такого розпорядника), а також до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне)".
Відповідно до ст.128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/ рівнемірами-лічильниками спирту етилового.
Таким чином, дійсно, у розпорядників акцизних складів на підставі указаних норм ПК України виник обов'язок обладнати акцизні склади, на території яких здійснюється господарська діяльність з відповідним підакцизним товаром - паливом витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх у відповідному Єдиному державному реєстрі до 01.07.2020 року.
При цьому з 01.07.2020 року відповідно до ст.128-1 ПК України за вказані вище порушення передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20000 гривень, зокрема, за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу, та/або незареєстрований витратомір-лічильник.
Як з'ясовано судом, під час фактичної перевірки ПРАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків встановлено порушення: пп.230.1.2. п.230.1. ст.230 ПК України - з 01.01.2020 року по 02.12.2020 року відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі 4-х витратомірів-лічильників та 4-х рівнемірів-лічильників рівня пального на 4-х введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизному складі №1006004 та 1-го витратоміра-лічильника на місці відпуску пального (бензолу) наливом з акцизного складу №1006004.
За змістом п.109.1 ст.109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Також суд звертає увагу на те, що законодавчі зміни, на підставі яких у позивача виник обов'язок обладнати акцизний склад відповідними засобами вимірювання були прийняті заздалегідь.
Так, Законом України №391-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку», яким було установлено відповідний обов'язок позивача, як розпорядника акцизного складу прийнятий - 18.12.2019 року.
Отже, позивач знав про виникнення з 01.07.2020 року у нього такого обов'язку та мав достатньо часу для того щоб придбати, встановити та зареєструвати витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники на своєму акцизному складі, проте у період з 01.01.2020 року по 02.12.2020 здійснював зберігання та реалізацію пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.
Відтак, факт порушення позивачем вимог пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України, знайшов своє підтвердження, відповідно, санкції за вказане порушення застосовані правомірно.
Окрім цього слід зазначити, що відповідно п.230.1.3 ст.230 ПК України розпорядники акцизних складів зобов'язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.
Розпорядники акцизних складів, на акцизних складах яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), зобов'язані на кожному акцизному складі щоденно формувати дані лише про добовий фактичний обсяг реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.
Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.
На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про:
обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі;
добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі;
добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального або спирту етилового, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Відповідно до абз.30 пп.230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК України дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв'язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Формат даних та структура Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 року №944.
Водночас, відповідальність за порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах визначена статтею 128-1 ПК України.
Пунктом 128-1.3 статті 128-1 ПК України передбачено, що незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику та митну політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 грн. за кожний не поданий електронний документ.
Згідно з абзацом третім п.25 підрозділу 5 розділу XX «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ПК України норми п.128-1.3 ст.128-1 ПК України за неподання електронних документів з акцизних складів, на яких розташовані резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 м3, починають застосовуватися з 1 квітня 2020 року.
З аналізу вищезазначених приписів законодавства суд доходить висновку, що в разі не подання до відповідного державного органу інформації, визначеної абзацами 7-10 пп.230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК України до 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою до суб'єкта підприємницької діяльності підлягають застосуванню санкції, визначені п.128-1.3 ст.128-1 ПК України.
Як з'ясовано судом, під час фактичної перевірки ПРАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків встановлено порушення: пп.230.1.3 пп.230.1 ст.230 ПК України - незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу №1006004 своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронного документу, що містить дані про фактичні залишки пального за 10.12.2020 року (1 документ), подано із запізненням 12.12.2020 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що факт вчинення позивачем порушення, передбаченого пп.230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК України, знайшов своє підтвердження при розгляді цієї справи, відповідно санкції за вказане порушення застосовані правомірно.
В той же час, суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, стосовно того, що посадові особи Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків діяли з порушенням діючого законодавства.
Також слід зазначити, що суд не бере до уваги посилання позивача на Закон України від 17.03.2020 року №530-ХІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким до переліку форс-мажорних обставин, передбаченого частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні”, включений карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, який став для контрагентів позивача та самого позивача форс-мажором, тобто надзвичайною і не підвладною волі сторін договору щодо поставки обладнання позивачем акцизного складу рівнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками.
За визначенням пункту 1.1 статті 1 ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає цей Кодекс.
ПК України не передбачено звільнення платників податків від відповідальності за порушення підпунктів 230.1.2 і 230.1.3 пункту 230 статті 230 ПК України, вчинені в період дії карантину, запровадженого Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням наведеного, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки спірне оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, при цьому позов не містить доказів, що підтверджували б відсутність вини позивача у вчинені податкового правопорушення.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість. В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають відшкодуванню судові витрати позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод» (вул.Колеусівська, 1, м.Кам'янське, Дніпропетровська обл., 51901, код ЄДРПОУ 05393085) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (просп. О. Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене у порядку та в строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева