Справа № 641/9609/20 Суддя суду 1 інстанції: Онупко М.Ю.
Провадження № 33/818/479/22
05 січня 2022 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Савенко М.Є., розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника Глушко В.Б. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2021 року, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , 1970 року народження,
- визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 454 грн.
Як зазначено в постанові суду першої інстанції, 14.11.2020 року о 00 год.42 хв. в м. Харкові, пр-т Гагаріна, 165/5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння , а саме запах алкоголю з порожнини роту, почервоніння очей, млява мова, водій в присутності двох свідків на місці зупинки транспортного засобу в законному порядку, відмовився від огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 6820 та у закладі охорони здоров'я КНП «ХОР ОНД» у встановленому законом порядку в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою районного суду захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову районного суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що постанова підлягає скасуванню у зв'язку з неповнотою проведеного судового розгляду, а також порушення права на захист ОСОБА_1 , порушення права на справедливий судовий розгляд, порушення принципу верховенства права, законності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Окрім цього, апелянт вказує, що суд недостатньо мотивував своє рішення, ухвалив його на припущеннях, а також допустив неправильність застосування норм права.
Вивчивши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.
За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Протокол про адміністративне правопорушення (а. с. 1) складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала в порядку передбаченому чинним законодавством не оскаржувалися.
Згідно вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається не дійсним.
В протоколі про адміністративне правопорушення (а. с. 1) працівником поліції зазначено, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
Більш того, факт відмови саме ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підтверджується письмовим поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 4 - 5).
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції або свідків було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 чи його захисник до суду не надали.
Доводи апелянта про порушення права на захист ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що справа була розглянута за відсутності останнього хоча і заслуговують на увагу, однак не є безумовною підставою для скасування постанови суду. Крім того, розгляд справи відкладався судом двічі за заявою ОСОБА_1 .
Районний суд врахував обмежені строки розгляду справи, відсутність вимог обов'язкової участі особи, щодо якої розглядається протокол за даною категорією справ, ненадання доказів поважності причин неявки в судове засідання.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним доказом, а тому має оцінюватись у сукупності з усіма наявними матеріалами справи.
Протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Судом надана належна оцінка відеозаписам що містяться в матеріалах справи.
Порушень вимог ст. 268 КУпАП апеляційний суд не вбачає.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
П. 2.5 ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про дорожній рух» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Посилання апелянта на той факт, що 01.07.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17.06.2020 - Закон №720-ІХ, і таким чином до дій водія ОСОБА_1 неможливо застосувати ст.130 КУпАП, оскільки така відповідальність скасована Законом №2617-VIII, апеляційний суд зазначає наступне:
22 листопада 2018 року прийнято Закон України№ 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі Закон № 2617-VIII), яким внесено зміни до статті 130 КУпАП, та яку викладено у такій редакції:
«Керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Крім того, цим законом доповнено КК України статтею 286-1 наступного змісту:
«Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування».
Закон №2617- VIII набрав чинності 01 липня 2020 року.
Разом з цим, 17 червня 2020 року Верховною Радою прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі Закон № 720-IX) яким внесено зміни до Закону № 2617-VIII, відповідно до яких із Закону № 2617-VIII вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1.
У Розділі ІІ Закону № 720-IX зазначено, що «Цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII».
Поряд з цим, належить врахувати, що, в листі від 03.07.2020 року Верховний Суд звернув увагу на те, що до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень»№ 2617-VIIIвід 22 листопада 2018 року (далі Закон), тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами або суднами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Після набрання чинності Законом, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основ (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, я транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, було виключено з ч. 1 та ч. 3 ст. 130 КУпАП та передбачено у ст. 286-1КК України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Також, Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Близькі за змістом положення містяться у ч. 2 ст. 4 КК України, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Доцільно взяти до уваги, що у теорії права виділяють три види дії нормативно-правового акта: 1) пряма дія; 2) зворотна (ретроактивна) дія; 3) переживаючи (ультра активна) дія.
Переживаюча (ультраактивна) дія (окремі положення нормативно-правового акту продовжують свою дію навіть після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акту чи зміни відповідної його частини). Зокрема, ультра активність має місце тоді, коли приписи нормативно правового акту, який діяв раніше, поширюється не на реалізовані або не припинені на момент втрати ним чинності правовідносини, оскільки дія акта, який вводиться замість діючого раніше, поширюється лише на нові правовідносини, що виникають після набрання ним чинності.
Крім того, в цьому листі зазначено, що підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена п. 6 ст. 247 КУпАП, також відсутня. Згідно з цим пунктом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність. В цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність, натомість у результаті внесення змін до ст. 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами, особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість їх реакції, або інші дії, виключені зі ст. 130 КУпАП, була не скасована, а навпаки посилена.
Таким чином оскільки Закон № 720-IX був підписаний Президентом України 2 липня 2020 року та 3 липня 2020 року опублікований в газеті «Голос України», а протокол про адміністративні правопорушення серії ДПР18 № 107412 за ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейськими складено 14.11.2020 року то на підставі ч. 1 ст. 8 КУпАП розглядаючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суддя застосував редакцію ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно до Закону № 720-IX, яка діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Отже, твердження апелянта щодо неправильного застосування судом норм процесуального та матеріального права, у зв'язку із набранням 01.07.2020 року чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» є безпідставними.
Протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення.
Обставини правопорушення об'єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що впливатимуть зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцією факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишить місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1987 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч. 1 ст. 130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
Покарання призначене судом першої інстанції ОСОБА_1 в межах санкції передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП та з урахуванням вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП.
Безумовних підстав для скасування постанови суду першої інстанції при апеляційному розгляді не встановлено.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою і підстав для її скасування за доводами апеляції не вбачає.
Керуючись ст. ст. 8, 130, 245, 251, 252, 256, 266, 268, 278-280, 284, 294, 295 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Глушко В.Б. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2021 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду М.Є. Савенко